Для нарахування заробітної плати, яка належить кожному працівникові, розраховують заробіток за місяць і від цієї суми здійснюють необхідні відрахування. Розрахунок на багатьох підприємствах здійснюють у Розрахунковій або Розрахунково-платіжній відомостях. У лівій частині Розрахунково-платіжної відомості записують суми всіх видів нарахованої заробітної плати за її видами (відрядно, погодинно, премії та інші нарахування), а в правій - утримання за їх видами і суми до видачі.
Розрахунково-платіжні відомості складають щомісячно по кожному цеху, допоміжних і підсобних службах, відділах з групуванням прізвищ працюючих у розрізі категорій.
Групування заробітної плати у відомостях по цехах та інших структурних підрозділах за категоріями працівників і видами ' заробітної плати сприяє оперативному складанню звітності по праці та заробітній платі, контролю за її використанням та напрямками витрат.
Нарахування заробітної плати здійснюється на підставі відповідних первинних та групових документів.
Для нарахування основної заробітної плати працівникам з погодинною оплатою праці необхідно мати відомості про посадові оклади (на основі штатного розкладу); про присвоєні розряди (на основі наказів директора підприємства), а також дані табельного обліку відпрацьованого ними часу за відповідний період (місяць тощо).

Для нарахування основної заробітної плати робітникам, яким встановлена відрядна оплата праці, необхідно мати обсяг їх виробітку за відповідними розцінками.
Облік праці та основної заробітної плати працівників здійснюють на основі різних спеціальних документів, що застосовують при індивідуальному, серійному і масовому виробництвах.
Основним первинним документом на індивідуальних виробництвах з обліку праці, виробітку і основної заробітної плати робітника-відрядника є Наряд.
У серійних виробництвах застосовується більш досконала документація з обліку праці, виробітку і оплати праці -Маршрутний лист, об'єднаний із Змінним рапортом. Маршрутний лист є документом, що виписується на відповідну партію продукції, на весь шлях її обробки у даному цеху. Всі операції обробки до її закінчення знаходять відображення у Маршрутному листі, за яким можна визначити весь фактичний технологічний процес обробки від початку і до кінця.
Принципова відмінність Маршрутного листа від Наряду полягає в тому, що Наряд виписується на одного робітника (або бригаду), що виконує відповідну операцію, а Маршрутний лист - на всю роботу (на всі операції), виконану різними робітниками по відповідній партії продукції.
У масовому виробництві промисловості робота виконується кожним робітником як правило однорідна. Частіше робітника закріплюють за визначеною операцією. Тому у масових виробництвах застосовується як правило Змінний рапорт без Маршрутного листа або картки і розрахунку заробітної плати, до яких щоденно вноситься виробіток робітників. Інколи ведеться Журнал робіт типу табельної відомості. У цих журналах проти прізвища кожного робітника щоденно проставляється кількість однорідного виробітку (кг, шт. тощо). По закінченні визначеного періоду по кожному робітнику підраховують підсумок виробітку. Множенням встановленої розцінки за одиницю виробітку на підсумок розраховують заробітну плату.
Первинними документами доплат робітникові відряднику е:
Доплатний лист - у випадках, коли за незалежних від робітника обставин виникають відхилення від встановленого f технологічного процесу, що зумовлюють допоміжні витрати і робочого часу порівняно із встановленою нормою;
Простійний лист (форма № Т-16) - лист на оплату простою не з вини робітника;
Акт про брак (форма № Т-46) - у разі, коли частковий брак продукції стався з вини (або не з вини) робітника;
Табель - для зазначення фактичних годин нормової, понаднормової роботи кожного робітника і роботи в нічний час.
Кожен з первинних документів має містити такі реквізити: прізвище виконавців роботи та їхні табельні номери; місце роботи (цех, відділ тощо); період роботи (розрахунковий); найменування роботи, кількість і якість виконаної роботи; розцінка за одиницю виробітку (за одиницю роботи); години, хвилини (за нормою) на одиницю роботи і на всю виконану роботу; об'єкт обліку витрат, на який має бути віднесена заробітна плата за даним документом (стаття витрат, виріб, замовлення).
Методика нарахування заробітної плати спеціалістам. Потрібно при повному робочому місяці проставити поданий йому склад згідно з наказом по підприємству відповідно до посади, а при неповному робочому місяці -оклад розділити на кількість робочих днів у даному робочому місяці й отриману денну заробітну плату помножити на кількість відпрацьованих (згідно з табелем) робочих днів.
Заробітну плату робітникам за тарифом розраховують множенням годинної тарифної ставки на кількість годин зміни.
Розподіл заробітної плати при бригадній відрядній системі оплати праці здійснюється пропорційно коефіцієнто-годинам. Спочатку визначають заробіток (за тарифом) множенням тарифних ставок відповідного розряду на кількість годин, відпрацьованих кожним робітником бригади. Потім визначають коефіцієнт приробітку діленням відрядного місячного заробітку всієї бригади на загальний заробіток за тарифом. Для визначення відрядного заробітку кожного члена бригади необхідно заробіток за тарифом кожного члена бригади помножити на коефіцієнт приробітку.
Бригадирам з-поміж робітників-відрядників, не звільненим від основної роботи, нараховують доплату за керівництво бригадою (у розмірах за галузевими інструкціями).
При розподілі заробітної плати між членами бригади з урахуванням коефіцієнтів трудової участі необхідні технологічні картки і листки оцінки якості праці виконавців, які є основними документами для ради бригади, що визначає КТУ (коефіцієнт трудової участі) для кожного робітника. Прийняте рішення оформлюють протоколом, який здають до відділу праці й заробітної плати.
При застосуванні колективної почасово-преміальної оплати праці кожному робітникові заробітну плату нараховують за
тарифною сіткою залежно від фактично відпрацьованого часу у даному місяці.
Заробітну плату за звітний період (місяць) при встановленні КТУ на премії і доплати зазначають сумою тарифної заробітної плати за фактично відпрацьований час з урахуванням виконання плану залежно від особистого трудового внеску кожного члена бригади за КТУ, базова величина якого дорівнює 1.
Порядок оплати часу простою, а також при освоєнні нового виробництва (продукції) регламентується статтею 113 КЗпП України.
За час простою з вини робітника заробітну плату не виплачують, а за простій не з вини робітника (відсутність електроенергії, матеріалів тощо) на підставі простійних листів (де зазначаються прізвище, табельний номер робітника, причини, винуватці, термін простою) плату нараховують у зменшеному розмірі (за галузевими інструкціями), але не більше половини тарифної ставки почасової оплати праці робітника відповідно до його кваліфікації.
Оплата праці при виготовленні продукції, що виявилася браком, регламентується статтею КЗпП України.
Повний брак продукції, що стався з вини робітника, не оплачується, до того ж з нього утримується вартість забракованого матеріалу тощо.
Частковий брак з вини робітника оплачується у зменшеному розмірі: не більше половини тарифної ставки наданого робітникові розряду за час, встановлений за нормою на дану роботу. Повний брак, що стався не з вини робітника, оплачується у розмірі двох третин тарифної ставки погодинної оплати праці даного робітника за час, встановлений за нормою на дану роботу.-
Повний брак продукції, що стався не з вини робітника, а також внаслідок прихованого дефекту в оброблюваному матеріалі і за умови, що на виконання роботи витрачено повний робочий день або більше, оплачується як за якісну продукцію за встановленими розцінками (зміни можливі у галузевих інструкціях).
Понаднормові роботи згідно із статтею 64 КЗпП України можуть провадитися лише з дозволу профспілкового комітету підприємства, установи, організації. Згідно із статтею 65 КЗпП України понаднормові роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік.
До понаднормових робіт відповідно до статті 63 КЗпП України забороняється залучати вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років; осіб, молодших 18 років;
працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять.
Оплата роботи в понаднормовий час здійснюється згідно зі статтею 106 КЗпП України в подвійному розмірі годинної ставки за погодинною системою оплати праці, за відрядною системою оплати праці - доплата у розмірі 100% тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, якщо оплата праці здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані понаднормові години.
Оплата праці у нічний час здійснюється відповідно до статті 108 КЗпП України у розмірі, що встановлюється генеральною, галузевою (регіональною) угодами, колективним договором, але не менше 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час.
Нічним вважається час з 22-і до 6-ї години.
Святкові й неробочі дні визначені в частинах першій і другій статті 73 Кодексу законів про працю України. Оплата праці — згідно зі статтею 107 КЗпП України.
Робота у святкові дні оплачується: |
- відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;
- робітникам, працю яких оплачують за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
- робітникам, що отримують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий день виконувалась у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної погодинної або денної ставки, якщо робота виконувалась понад місячну норму.
Робота за сумісництвом і при суміщенні професій. Обмежень за кількістю місць роботи для сумісників немає (ч.2 ст. 21 КЗпП).
Тривалість роботи за сумісництвом працівників державних підприємств не може перевищувати 4 години на день і повного робочого дня у вихідний день (постанова Кабінету Міністрів України № 1033 від 31.08.96 p.). Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.
Оплата праці сумісників. Порядок роботи сумісників та оплата їх праці регламентуються постановою Кабінету Міністрів України № 245 від 03.04.93 р. "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" з доповненнями, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 1033 від 31.08.96 р. та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затрердженим наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції та Міністерства фінансів України № 43 від 28.06.93 р.
Заробітна плата, одержана за роботу за сумісництвом (на умовах трудового договору), під час обчислення середнього заробітку на основній роботі враховується:
- вчителям і викладачам, які працюють у кількох середніх загальноосвітніх, професійних та інших навчально-освітніх, а також вищих навчальних закладах, прирівняних до них за оплатою праці працівникам, а також педагогічним працівникам дошкільних виховних, позашкільних та інших навчально-виховних закладів;
- медичним і фармацевтичним працівникам відповідно до наведених постанов.
Крім того, до середньої заробітної плати зазначеним працівникам зараховують додаткову оплату за роботу, яка відповідно до Переліку робіт не є сумісництвом.
При сумісництві працівник виконує роботу із зайняттям штатної посади у вільний від основної роботи час, а при суміщенні — без зайняття штатної посади протягом основного робочого часу.
Оплата часу за додаткову роботу, виконувану на умовах сумісництва, провадиться в розмірі 0,5 ставки (окладу) по посаді, по якій виконується робота за сумісництвом, при суміщенні професій (посад) провадиться доплата у процентах до посадового окладу (ставки) за основним місцем роботи.
Вихідна допомога (стаття 44 Кодексу законів про працю України) сплачується у розмірі не менше середньомісячного заробітку в разі призупинення трудового договору або внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного або трудового договору (стаття 39), у випадку призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - не менше двохмісячного середнього заробітку, внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про охорону праці, умов колективного договору по цих питаннях (стаття 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
Відповідно до статті 129 КЗпП України відрахування з вихідної допомоги не здійснюються.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи (у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або вагітністю та пологами,
виконанням працівниками державних і громадських обов'язків у робочий час, службовим відрядженням, змушеним прогулом, направленням працівників на обстеження до медичних закладів та в інших випадках), вихідної допомоги здійснюються шляхом множення середньоденного (погодинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (погодинна) заробітна плата визначається діленням суми заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.