Вы живете в:
Результат
Архив

Главная / База конкурсных работ / Бухгалтерский учет и аудит / Облік, контроль та ревізія готової продукції


Облік, контроль та ревізія готової продукції - Бухгалтерский учет и аудит - Скачать


Название работы Облік, контроль та ревізія готової продукції
Объем работы 114 страниц
Тема Бухгалтерский учет и аудит
Вид работы Диплом
Файл reviziya.rar
Дополнительная информация
ФИО или псевдоним автора Saleon
E-Mail [email protected]

 

 

 

 

 

 

 

Дипломна робота з бухобліку
Облік, контроль та ревізія готової продукції
 
Зміст


Вступ ………………………………………………………………………………………...

Розділ І. Нормативно-правова база обліку, контролю та ревізії готової продукції та її

реалізації ............................................................................................................................................
1.1. Нормативне забезпечення обліку і ревізії готової продукції та її реалізації

……………...
1.2. Організація обліку готової продукції та її реалізації відповідно до П(С)БО .………….….

Розділ ІІ. Організація обліку готової продукції та її реалізації на ТОВ „Сарго” ............
2.1. Готова продукція, її класифікація та порядок оцінки ………………………………………
2.2. Порядок формування первісної вартості готової продукції ………………………………..
2.3. Калькулювання фактичної виробничої собівартості ………………………….....................
2.4. Облік відвантаження (реалізації) готової продукції ………………………………………..
2.5. Документальне оформлення обліку наявності та руху готової продукції на складах і в

бухгалтерії …………………………………………………………………………………………
2.6. Договори постачання і контроль за їхнім виконанням …………………………………….
2.7. Порядок організації аналітичного обліку готової продукції ………………………………

Розділ ІІІ. Організація контролю  та  ревізії  обліку готової продукції та її реалізації на ТОВ

„Сарго”…………………………………………………………………………………….
3.1. Нормативно-правова  база  регулювання  контрольно-ревузійної 

перевірки…………….
3.2.  Основні  положення  контрольно-ревізійної  перевірки…………………………………...
3.3. Мета, задачі та особливості проведення ревізії операцій  реалізації готової продукції

на підприємстві………………………………………………………………………………………..
3.4. Контроль  виконання  виробничої  програми  з  випуску  готової  продукції, 

робіт……………………………………………………………………………………………........
3.5. Контроль  обсягів  реалізації  готової  продукції,  виконаних  робіт …………...................
3.6. Особливості  контролю  реалізації  продукції  на  експорт………………………………...
3.7. Перевірка  фактичної  собівартості  реалізованої  продукції,  робіт…………....................

Розділ ІV. Аналіз готової продукції і її реалізації на ТОВ  „Сарго”………………….....
4.1. Загальний аналіз фінансового стану підприємства………………………………………...
4.2. Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства……………………..
4.3. Аналіз прибутковості підприємства………………………………………………………...
4.4. Аналіз загальної характеристики виробництва та стану розрахунків………………….....
4.5. Аналіз власних оборотних коштів…………………………………………………………...
4.6. Аналіз платоспроможності підприємства…………………………………………………..
4.7. Аналіз джерел власних коштів……………………………………………………………....
4.8. Аналіз беззбитковості підприємства………………………………………………………..

Розділ V. Вдосконалення обліку і аналізу готової продукції та її реалізації шляхом

впровадження на ТОВ „Сарго”  управлінського обліку ..............................................................

Висновки ……………………………………………………………………………………

Список використаної літератури ………………………………………………………..

Додатки ……………………………………………………………………………………...

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Вступ

Актуальність обраної теми дипломної роботи тісно пов’язана з проблемами переходу

суб’єктів господарювання до нової системи обліку, а також в тому, що випуск готової

продукції являється результатом діяльності підприємства.
З прийняттям Національних стандартів бухгалтерського обліку в Україні виникає

необхідність по-новому відображати господарські операції з випуску готової продукції та її

реалізації. Реалізація випущеної готової продукції – кінцева мета діяльності підприємства,

заключний етап кругообігу його засобів, по завершенні якого визначаються результати

господарювання та ефективність виробництва.
В той же час проблема впливу реформи на планування діяльності підприємства і на

планування виготовлення окремих видів продукції, практично залишилась поза увагою

аналітиків. Недостатньо уваги приділяється і обліку витрат на виробництво окремих видів

продукції.
Дуже багато підприємств України займаються виробничою діяльністю, до їх складу

відноситься і досліджуване Товариство  з  обмеженою  відповідальністю  „Сарго” 

основною діяльністю якого є виготовлення лікеро-горільчаних напоїв, виробництво

майонезу, виробництво соків та їх реалізація, що слугувало за об’єкт проведення наукової

роботи, та базою для написання дипломної роботи на тему: “Організація обліку,

контролю, ревізії  і аналізу готової продукції та її реалізації”.
На даний час, мета яку ставить перед собою підприємство – це отримання прибутку, а

основним джерелом отримання прибутку є виготовлення та реалізація продукції (товарів),

виконання робіт та надання послуг.
Підприємства України не залежно від їх форм власності та видів діяльності переходять до

національних та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, а це для підприємств

несе за собою більшість проблем пов’язаних з їх використанням. Звідси  постають і

основні задачі та напрямки вивчення проблеми обліку готової продукції згідно з

національними стандартами бухгалтерського обліку, а саме: вивчення постановки та

організації облікової політики підприємства; вивчення відповідності готової продукції до

національних стандартів; вивчення обліку виробництва, надходження, реалізації, руху та

правильності документального відображення готової продукції.
Перехід до ринкової економіки потребує від підприємств підвищення ефективності

виробництва, конкурентноздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень

науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і керування

виробництвом, подолання безгосподарності, активізації підприємництва, ініціативи і т.д.
Обсяг виробництва і реалізації продукції є взаємозалежними показниками. В умовах

обмежених виробничих можливостей і необмеженому попиті на перше місце висувається

обсяг виробництва продукції. Але в міру насичення ринку і посилення конкуренції не

виробництво визначає обсяг продажів, а навпаки, можливий обсяг продажів є основою

розробки виробничої програми. Підприємство повинне робити тільки ті товари й у такому

обсязі, що воно може реально реалізувати.
Бухгалтерський облік процесу виробництва залежить від конкретних умов, властивостей і

характеру технологій та організації виробництва і визначається індивідуальними

особливостями. Інколи виготовлення одного продукту різними технологічними прийомами

вимагає різної системи групування статей витрат собівартості продукції. Особливо

актуальним є облік випуску продукції у комплексних виробництвах, де з одного виду

матеріалів виготовляють кілька видів готової продукції.
Так як на даний час більшість підприємств займається випуском продукції, тому облік

готової продукції являється невід’ємною частиною облікової політики підприємства.
В ході роботи будуть розглядатися такі питання:
― нормативна база, яка регламентує облік готової продукції;
― методика організації обліку готової продукції відповідно до чинного законодавства

України;
― ведення бухгалтерського обліку на підприємстві;
― буде розглянуто організація ревізії обліку готової продукції;
― також буде приведений аналіз основних показників фінансового стану підприємства. Де

розкриті питання щодо платоспроможності, ліквідності, фінансової стійкості, дебіторської

та кредиторської заборгованості підприємства.
Останнім та узагальнюючим питанням у розглянутій темі буде питання удосконалення

обліку та ревізії готової продукції на Товаристві   з  обмеженою  відповідальністю   

„Сарго”,  шляхом впровадження на підприємство управлінського обліку.
Мета  роботи  полягає  у  визначенні  особливостей  проведення  ревізії готової  продукції

 та  її  реалізації  на  підприємствах  лікеро-горілчаної   промисловості.
Підприємство засновано 31 березня 1993 року. До 1997 року в структурі підприємства

налічувався один цех з однією лінією розливу лікеро-горілчаних виробів. З 1997 року було

змонтовано ще чотири лінії розливу лікеро-горілчаних виробів та модернізована діюча

лінія, збудовані цехи розливу та купажу. За рахунок освоєння нового обладнання

підприємство щорічно нарощувало обсяги виробництва продукції. З 2000 року з метою

розширення асортименту випускаємої продукції провадиться виробництво винних та

малоградусних напитків.
Основною  задачею  при  виконанні  дипломної  роботи  є:  визначити  нормативно-

правову  базу  регулювання  обліку,  контролю  та  ревізії  готової  продукції  та  її 

реалізації;  поведення  аналізу  фінансового стану  підприємства.
Головними  джерелами  при  написанні  слугували  нормативно-правові  акти,  постанови, 

положення  та  стандарти,  накази  та  інша  література,  яка  регламентіє  порядок 

ведення  бухгалтерського  обліку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І. Нормативно-правова база обліку та ревізії готової продукції та її реалізації

1.1. Нормативне забезпечення обліку і ревізії готової продукції

Ведення обліку та  ревізії готової продукції регламентується наступною нормативною

базою:
1. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ” від

16.07.1999 р. № 996/XIV цим законом регламентуються правові принципи регулювання,

організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
Даним законом визначається ціль бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Згідно з

законом ціль ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності являється

надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої і неупередженої інформації

про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів на підприємстві.
Цим законом передбачаються загальні вимоги до фінансової звітності, а саме на підставі

даних  бухгалтерського обліку підприємство повинне складати фінансову звітність, яка

підписується керівником і бухгалтером підприємства.
Також Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”

передбачається, що контроль за дотриманням законодавства про бухгалтерський облік та

фінансову звітність в Україні здійснюється відповідними органами в межах їхньої

компетенції, передбачених законами.
2. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”  від 22.05.1997 р.           №

283/97 ВР. Цим законом  визначається об’єкт оподаткування, згідно якого, об’єктом

оподаткування являється прибуток, який визначається шляхом зменшення суми

скорегованого валового доходу, визначеного згідно пункту 4.3 діючого Закону.
Також, що являється валовим доходом, а що валовими витратами, правила ведення

податкового обліку, ставки оподаткування, а також порядок нарахування та строки

сплати податку.
3. Закон України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. Цей Закон визначає

платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік

неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування

експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку,

звітування та внесення податку до бюджету.
4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затверджене наказом

Мінфіну України від 20.10.1999 р. № 246.
Це положення визначає методологічні засади формування в  обліку інформації про запаси

і розкриття їх у фінансовій звітності.
Терміни що наведені в П(С)БО, мають таке значення :
Запаси – активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної

господарської діяльності, перебувають у процесі виробництва з метою подальшого

продажу продукту виробництва; утримують для споживання під час виробництва продукції,

виконання робіт , надання послуг, а також управління підприємством.
Чиста вартість реалізації запасів – очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної

діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та

реалізацію
Визначення та первісна оцінка запасів:
Запаси визначаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в

майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та їх вартість може бути

достовірно визначена.
Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:
― сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби, та інші матеріальні

цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг,

обслуговування виробництва й адміністративних потреб;
― готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає

технічним та якісним  характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-

правовим актом.
Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).
Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за

первісною вартістю. Згідно з п. 10 П(С)БО – 9 первісною вартістю запасів що

виготовляються власними силами підприємства, визначається собівартість їх виробництва,

яка визначається за П(С)БО – 16 “Витрати”.
Вибуття запасів здійснюється внаслідок відпуску у виробництво, реалізації, безоплатної

передачі тощо. Оцінюватись запаси в процесі їх вибуття можуть по різному. У п. 16 П(С)БО

– 9 наведені такі прийоми оцінки:
― ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів, який передбачає облік

фактичної собівартості кожної одиниці запасів, що є можливим при забезпеченні об’єктів

табличками з серійними номерами.
― середньозваженої собівартості, який передбачає розрахунок фактичної собівартості

одиниці запасів виходячи з середньої вартості.
― спосіб перших за часом надходження запасів (ФІФО), базується на припущені, що

запаси використовуються в тій послідовності, в якій вони надходили па підприємство й

відображені в бухгалтерському обліку.
― спосіб останніх за часом надходження запасів (ЛІФО), базується на припущенні, що

запаси використовуються в послідовності, яка протилежна їх надходженню на

підприємство.
― спосіб нормативних витрат.
― спосіб реалізаційних цін.
5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 “Доходи” затверджене наказом

Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290. Цим положенням

(стандартом) визначаються методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку

інформації про доходи підприємства та її розкритті у фінансовій звітності.
6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” затверджене наказом

Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318. Цим положенням (стандартом)

визначаються методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації

про витрати підприємства та її розкритті у фінансовій звітності.
7. План рахунків обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій

підприємств та організацій, затверджений наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. № 291.
8. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, активів капіталу,

зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій, затверджена наказом

Мінфіну України від 30.11.1999 р. № 291.
9. Інструкція по бухгалтерському обліку податку на додану вартість, затверджена наказом

Міністерства фінансів України № 141 від 01.07.97 р. (зі змінами та доповненнями).
10. Положення про порядок уцінки та реалізації продукції, що залежалась, із групи товарів

широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-

матеріальних цінностей, затверджене спільним наказом Мінекономіки України та Мінфіну

України від 15.12.1999 р. № 149/300, зареєстроване в Мінюстицій України 29.12.99 р. №

921/4214.
11. Положення про порядок реалізації і ведення бухгалтерського обліку операцій пов’

язаних з продажем товарів, затверджене наказом Міністерства фінансів України № 14 –

401 від 05.07.1993 р. (з послідуючими змінами та доповненнями).
12. Порядок ведення в обліку приросту (втрат) балансової вартості покупних товарів (крім

активів які належать амортизації, цінних паперів та дивідендів) матеріалів, сировини

(палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, в незавершеному

виробництві та залишків готової продукції (в тому числі малоцінних предметів на складах),

затверджений наказом Мінфіну України від 11.06.1998 р. № 124 зареєстрований в

Мінюстицій України 03.07.1998 р. № 417/2857.
13. Наказ Міністерства Аграрної політики України “Про затвердження регістрів та

Методичних рекомендацій з організації та ведення бухгалтерського обліку за журнально-

ордерною формою на підприємствах агропромислового комплексу” від 07.03.2001 р. № 49.

Цей Наказ визначає основні вимоги щодо правильності ведення та списання залишків

готової продукції відповідно до регістрів бухгалтерського обліку.
14. Наказ Міністерства Статистики України “Про затвердження типових форм первинних

облікових документів з обліку сировини та матеріалів” від 21.06.1996 р. № 193. Цей Наказ

визначає основні вимоги щодо виконання заходів по реалізації державної програми

переходу України на міжнародну систему обліку і статистики. В ньому зазначаються

первинні документи, які необхідні для переміщення, відвантаження готової продукції на

підприємстві та їх суть, а це акти (акт приймання матеріалів), картки (складського обліку,

лімітно-забірні), накладні та інші документи.
15. Наказ Міністерства Фінансів України “Про інструкцію по інвентаризації основних

засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і

документів та розрахунків” від 11.08.1994 р. № 69.
16. Закон  України „Про  державну  контрольно-ревізійну  службу”  від  26.01.1993 р.

№2939-XII

1.2. Організація обліку готової продукції відповідно до П(С)БО

Введення національних стандартів обліку виділило новий по формі, але знайомий по

складу об’єкт обліку – Запаси. Основні підходи, які регламентують цю облікову категорію,

представлені в П(С)БО – 9. Будучи оборотними активами, запаси повинні задовольняти

наступним вимогам:
― повинні оприбутковуватись в результаті фактично здійснюваних подій;
― не повинні бути обмеженні у використанні;
― повинні бути надані для реалізації або використання в період операційного циклу  або

12 місяців з дати балансу.
У випадку невиконання однієї з вимог об’єкт виключають із складу запасів і відносять до

витрат або необоротних активів.
В плані рахунків для обліку запасів передбачені рахунки другого класу.
Сформульований в ст. 4 Закону про бухгалтерський облік принцип превалювання складу

над формою означає, що економічне значення господарських операцій повинно

домінувати над інформацією, відображеною в документах якими вони засвідчені. Так як

спосіб документування ніхто не відміняв, тому всі запаси повинні бути засновані на

виправдних документах, що дозволяє достовірно оцінювати здійсненні події. Якщо немає

носіїв інформації про об’єкт, він не може бути включений у склад запасів. З цього слідує,

що рішення про переведення активу із складу запасів у ранг необоротних активів, або

витрат повинно бути оформлено актом, зафіксованим уповноваженими особами.
У п. 4 П(С)БО – 9 запаси класифікують за трьома признаками. Їх наповнення показано в

таблиці 1.2.1 “Класифікація запасів”
           Таблиця 1.2.1.
Класифікація запасів

з/п Ознаки  групування Вид запасів Рахунки, які використовуються в

обліку окремих груп запасів згідно Плану рахунків
1 Призначені для реалізації в умовах звичайної діяльності Готова продукція,

товари 26 “Готова продукція”
28 “Товари”
2 Знаходяться в процесі виробни-цтва з метою подальшої реа-лізації продукту

виробництва Незавершене виробни-цтво, напівфабрикати, брак у виробництві 

23 “Виробництво”
25 “Напівфабрикати”
24 “Брак у виробництві”
3 Призначені для споживання при виробництві продукції, ви-конанню робіт,

послуг, а також управління підприємством Виробничі запаси, МШП, напівфабрикати 

20 “Виробничі запаси”
22 “МШП”
25 “Напівфабрикати”
  
Вибір способу оцінки запасів регламентується типом операції – оприбуткування,

зберігання, вибуття.
Придбані, виготовленні запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною

вартістю, порядок визначення якої розкритий в таблиці 1.2.2.
   У первісну вартість не включають (п. 14 П(С)БО – 9) :
― понаднормативні витрати  та нестачі запасів;
― витрати на збут;
― відсотки за використання кредитів (в тому числі комерційних);
― загальногосподарські та інші подібні витрати, які відображають у складі витрат по

дебету рахунків класу 9. Виключення становлять змінні і розподільчі постійні

загальногосподарські витрати.


Таблиця 1.2.2.
Оцінка запасів
№                                         з/п Джерело надходження Категорія, адекватна первісній

вартості Склад первісної вартості
1 Придбані за плату (п. 9 П(С)БО – 9) Фактична собівартість

придбаних запасів 1) закупочна вартість згідно рахунку постачальника (договору);
2) суми, які сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші подібні послуги у зв’язку

з пошуком та придбанням запасів;
3) суми ввізного мита;
4) суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не компенсуються;
2 Виготовлення власни-ми силами, які знаходя-ться в процесі виробни-цтва, з

ціллю подаль-шої реалізації продукту виробництва (п. 10 ПБО - 9, п. 11 ПБО -16) Фактичні

затрати виробництва 1) прямі матеріальні затрати;
2) прямі затрати на оплату праці;
3) інші прямі затрати, змінні та розподілені постійні загальновиробничі витрати
3 Виготовлення власни-ми силами, призначені для реалізації (п. 10 ПБО - 9, п. 11

ПБО -16) Фактична виробнича собівартість 1) витрати на незавершене виробництво на

початок місяця;
2) фактичні витрати виробництва звітного періоду за мінусом:
• витрат на незавершене виробництво на кінець звітного періоду;
• вартість відходів браку, оприбуткованого як актив та інші
4 Внесок в уставний ка-пітал виробничих запа-сів (п. 11 П(С)БО - 9) 

Справедлива вартість, узгоджена засновниками Відновлююча вартість (поточна

собівартість придбання) (додаток до П(С)БО – 19 п. 3)
5 Внесок в уставний фонд запасів, призна-чених для реалізації (п. 11 П(С)БО - 9) 

Справедлива вартість, узгоджена засновника-ми Вартість реалізації за

вирахуванням витрат на реалізацію та надбавок на аналогічні запаси (додаток до П(С)БО

– 19 п. 3)
6 Безкоштовне надход-ження (п. 12 ПСБО – 9) Справедлива вартість 

Визначають згідно п. 4, 5 таблиці (додаток до П(С)БО – 19 п. 3)
7 Обмін на подібні запа-си (п. 13 П(С)БО – 9) Найменша:
• або балансова
• або справедлива вар-тість переданих запасів Визначають згідно п. 1 - 6

таблиці
8 Обмін на неподібні запаси (п. 13 ПСБО – 9) Справедлива вартіст отриманих

запасів Визначається згідно п. 4, 5 таблиці (додаток до П(С)БО – 19 п. 3)
Склад витрат які формують собівартість виробленої продукції, регламентується П(С)БО –

16 "Витрати". Із прийняттям П(С)БО – 16 змінився склад виробничої собівартості. Тепер в

неї не включені загальногосподарські та частина загальновиробничих витрат. Крім того

витрати на збут тепер є витратами звітного періоду.
Усі затрати на виробництво, включаються до собівартості окремих видів продукції (робіт,

послуг) або груп однорідної продукції, тобто формують об'єкт обліку витрат. Залежно від

способу віднесення до конкретного об'єкту витрат затрати поділяються на прямі та

непрямі.
Таблиця 1.2.3.
Кореспонденція рахунків
№ п/п Зміст операції Дебет Кредит
1. Виготовлення запасів власними силами
1 Відпущені матеріали на виробництво   23 20
2 Нарахована заробітна плата виробничим робітникам 23 661
3 Зроблені нарахування на зарплату:                                
3.1  В Пенсійний фонд (32%) 23 651
3.2 В Фонд соціального страхування 23 652
3.3 В Фонд страхування на випадок безробіття 23 653
4 Нарахований знос виробничого обладнання 23 131
5 Списані змінні загальновиробничі витрати 23 91
2. Виготовлення запасів власними силами які призначені для реалізації
1 Списана вартість остаточного браку, по якому планується в майбутньому

отримати економічні вигоди 24 23
2 Облікова вартість відходів ( із виробничого підрозділу  повернені на склад

запаси, по яким планується в майбутньому отримати економічні вигоди) 91 

23
3 Первісна вартість готової продукції 26 23
  
Прямими вважаються витрати, що пов'язані з виробництвом певних видів продукції і

можуть бути безпосередньо включені до їх собівартості за даними первинних документів.

У складі прямих виробничих витрат можуть бути: вартість сировини та основних

матеріалів, які складають основу продукції, що виробляється, покупних напівфабрикатів,

допоміжних та інших матеріалів, зарплата та інші виплати працівникам, зайнятим у

виробництві продукції. Інші прямі витрати можуть включати плату за оренду, амортизацію

виробничих приміщень, обладнання тощо.
Ті ж витрати, які неможливо віднести безпосередньо до конкретного об'єкту витрат

економічно доцільним шляхом, є непрямими. До непрямих відносять витрати, пов'язані з

виробництвом декількох видів продукції, які включаються до їх собівартості за допомогою

спеціальних методів, та із застосуванням бази розподілу, встановленої на підприємстві.

Відповідно до П(С)БО – 16 до непрямих витрат віднесені загальновиробничі витрати.
За ступенем залежності від обсягу виробництва розрізняють постійні і змінні витрати.

Постійними вважають витрати, величина яких суттєво не змінюється при змінах обсягу

виробництва (витрати на утримання апарату управління, орендна плата, за користування

виробничими приміщеннями, опалення й освітлення приміщень). Під змінними розуміють

витрати, величина яких змінюється (зростає або знижується) залежно від зміни обсягів

виробництва (наприклад якщо вироблено більше продукції, то спожилося більше

електроенергії або залучилось більше робітників). До змінних витрат можуть бути

віднесені витрати на сировину і матеріали, покупні напівфабрикати, комплектуючі вироби,

витрати на відрядну оплату праці, технологічне паливо та енергію й інші.
Абсолютно точного розподілу витрат на постійні і змінні бути не може, тому що існують

витрати, які містять у собі постійну і змінну частину.
У П(С)БО – 16 сказано, що перелік і склад постійних і змінних загальновиробничих  

витрат встановлюється підприємством. Це передбачає їх окремий облік.
При визначенні виробничої собівартості готової продукції важливе значення має

правильна оцінка виробничих запасів. Порядок визначення первинної вартості запасів

регулюється П(С)БО – 9.
Так до собівартості запасів, придбаних за плату, включаються транспортні витрати, митні

збори і мито, витрати на страхування, транспортно-заготівельні витрати, непрямі податки,

що не відшкодовуються підприємству (у т.ч. акцизний збір і ПДВ у вартості товарів,

придбаних, наприклад, підприємством – неплатником ПДВ), а також інші прямі витрати

підприємства, пов'язані з запасами і приведенням їх до стану, в якому вони придатні до

використання.
Загальногосподарські та інші подібні витрати, безпосередньо не пов'язані з придбанням і

доставкою запасів і приведенням їх до стану, придатного для використання, відносяться

на витрати того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Стосовно транспортно-заготівельних витрат, то П(С)БО – 9 дозволено або одразу

включати їх до собівартості одиниці запасів, або обліковувати їх загальною сумою на

окремому субрахунку рахунків обліку запасів з наступним щомісячним розподілом між

сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що були за місяць.
Якщо матеріали не використані по закінченні звітного періоду, необхідно переглядати їх

вартість на предмет  визначення чистої вартості реалізації.
У зв’язку з необхідністю перегляду вартості і відповідної переоцінки облікова вартість

запасів буде відрізнятися  від вартості їх придбання. При визначенні собівартості готової

продукції і списання запасів у виробництво бере участь їх облікова (переоцінена)

вартість.
Необхідність переоцінки стосується також і готової продукції, що лічиться в залишку на

кінець звітного року.
Основу виробничої собівартості складають матеріальні  затрати, сума яких залежить від

вибору того або іншого методу оцінки виробничих запасів, що повинно бути обумовлено в

обліковій політиці.
При формуванні собівартості виробленої продукції підприємства можуть керуватись

Методичними рекомендаціями.
Витрати сировини, матеріалів та інших виробничих запасів, що складають основу

виробленої продукції, як правило можуть бути віднесені безпосередньо на собівартість

продукції, що виготовляється, на підставі первинних документів, тобто є прямими.
Для того щоб визначити вартість виробничих запасів, спожитих на одиницю виробу, данні

про їх витрачання протягом місяця групуються  в окремих накопичувальних відомостях

розподілу матеріалів.
Вартість сировини й матеріалів, що включається до виробничої собівартості, зменшується

на вартість поворотних відходів. При цьому згідно з Методичними рекомендаціями

поворотними відходами вважаються залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, та

інших видів матеріальних цінностей, що утворилися в процесі виробництва продукції та

втратили повністю або частково споживчі якості початкового матеріалу, у зв’язку з чим

використовуються з підвищеними витратами або зовсім не використовується за прямим

призначенням.
Відходи є поворотними, якщо від їх використання можна одержати економічну вигоду. 

Якщо ж відходи не можуть бути використані, вони вважаються безповоротними і

відносяться на собівартість виробленої продукції.
Згідно з Методичними  рекомендаціями  поворотні відходи оцінюються за ціною можливого

використання (за зниженою ціною вихідного матеріалу), якщо вони можуть бути

використані у виробництві.
Вартість поворотних відходів як частина запасів переглядається на кінець звітного

періоду на предмет визначення чистої вартості реалізації і проведення, у випадку

необхідності, відповідної переоцінки.
При формуванні виробничої собівартості продукції вартість поворотних відходів

виключається із складу матеріальних витрат.
До інших прямих витрат відносять також витрати від браку.
Браком у виробництві вважається продукція, напівфабрикати, деталі, вузли, роботи, якість

яких не відповідає встановленим стандартам або технічним характеристикам і які не

можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані

тільки після додаткових витрат на виправлення .
За характером виправлених дефектів брак може бути виправним (недоліки можна усунути,

а запаси згодом використати за прямим призначенням) і невиправним (вироблені запаси

не можуть використовуватись за прямим призначенням, а дефекти не підлягають

виправленню), а за місцем виявлення браку – внутрішній (виявлений в самому

підприємстві) і зовнішній (виявлений покупцями і пред’явлений ними для відшкодування

збитків).
Вартість браку визначається за фактичною виробничою собівартістю. Собівартість

внутрішнього виправного браку включає: витрати на сировину і матеріали,

напівфабрикати, витрачені на усунення дефектів; заробітну плату працівників, нараховану

за виправлення браку, і нарахування на неї; частину загальновиробничих витрат.
Загальна сума втрат від браку включає вартість остаточно забракованої продукції,

витрати на виправлення браку, вартість матеріалів, зіпсованих при налагодженні

обладнання.
До складу собівартості  готової продукції включаються загальновиробничі витрати 

перелік таких витрат наведено у п. 15 П(С)БО – 16. Загальновиробничі витрати є

непрямими і відносяться на собівартість конкретних виробів пропорційно прийнятій на

підприємстві базі розподілу.
У кінці місяця загальногосподарські витрати повинні бути розподілені з метою визначення

їх сум, що припадає на одиницю виробу. Це необхідно для формування виробничої

собівартості готової продукції.
Згідно з П(С)БО до собівартості продукції не включаються понад нормовані витрати, тому

що згідно з принципом обачності вартість запасів не повинна бути завищена. Оскільки

сума змінних витрат залежить від обсягу виробленої продукції, такі витрати повністю

включаються до собівартості продукції. Величина постійних витрат залежить від обсягу 

виробництва. “Погоджуючись” оплачувати, наприклад, орендну плату, керівництво

розраховує на  визначений рівень виробництва.  За даними минулих років можна судити

про те, який рівень виробництва є для підприємства “нормальним”.
Таким чином, особливістю при визначені собівартості готової продукції згідно з П(С)БО –

16  є застосування поняття “нормальна виробнича потужність”.
Нормальна виробнича потужність – це очікуваний середній обсяг діяльності (очікуваний

обсяг виробництва), якого можна досягти за звичайних умов роботи підприємства

протягом декількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого

обслуговування виробництва.
Продукція, що не пройшла всіх стадій обробки, повністю не укомплектована, не пройшла

технологічного приймання, не може бути прийнята на склад у складі готової продукції, а

тому відноситься до незавершеного виробництва.
Для визначення собівартості незавершеного виробництва необхідно знати його вартісне

вираження і провести його оцінку.
Залишки незавершеного виробництва готової продукції можуть бути оцінені або за

фактичною собівартістю, або за нормативною (плановою) собівартістю, а також за чистою

вартістю реалізації (якщо провадилась відповідна переоцінка). Обраний метод оцінки

повинен бути відображений в обліковій політиці підприємства.
Розглянувши облік основних витрат виробничого підприємства, повернемося до

визначення собівартості готової продукції і списання витрат основного виробництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Розділ ІІ. Організація обліку готової продукції та її реалізації на ТОВ „Сарго”
2.1. Готова продукція, її класифікація та порядок оцінки

Основу побудови бухгалтерського обліку го¬тової продукції становлять такі компоненти:
а) визначення поняття “готова продукція”;
б) класифікація готової продукції;
в) оцінювання готової продукції в поточному обліку;
г) документальне оформлення випуску, відвантаження та реалі¬зація готової продукції;
д) система рахунків.
Готова продукція — це виріб (напівфабрикат), послуга, робота, що пройшли всі стадії

технологічної обробки на даному підприємстві, відповідають затвердженим стандартам

або умовам договору, прийняті технічним контролем підприємства і здані на склад або

замовникові – покупцеві згідно з діючим порядком прийняття продукції (Рисунок 1.2.1).
Усі елементи виробничого процесу — сировина, матеріали, які перебувають на різних

стадіях технологічного процесу, утворюють незавершене виробництво та формують вид

виробничого запасу.

 

 

 

 

 

 

 

 


Рисунок 1.2.1. Взаємозв’язок між виробництвом, залишками і реалізацією продукції.

Підприємство  „Сарго”  займається  виготовленням  лікеро-горілчаної  продукції, 

слабоградусних  та  безалкогольних  напоїв,  продуктів  харчування  а  також  побічної  та 

супутньої  продукції,  яка  одержується  під  час  виготовлення  основних  видів  продукції.
На підприємстві  „Сарго”  у бухгалтерському балансі залишки готової продукції

відображаються по фактичній виробничій собівартості. У поточному обліку наявність і рух

готової продукції оцінюється по відпускним (оптовим) цінах підприємства (з відособленим

обліком відхилень між фактичною виробничою собівартістю і відпускною вартістю

продукції). Цей варіант забезпечує порівнянність оцінки готової продукції зі звітністю, а

також дотримання єдності оцінки в документах на продукцію відвантажену і реалізовану.
Оцінка у звітному періоді здійснюється за фактичною собівар¬тістю і за обліковими

цінами з деяким відхиленням від фактичної собівартості. Наприкінці місяця обов’язковою

умо¬вою є облік готової продукції за фактичною собівартістю (визначається за даними

аналітичного обліку).
У поточному обліку готову продукцію оцінюють за «тверди¬ми» обліковими цінами

(середньорічною плановою собівартістю, договірними або оптовими цінами або за

фактичною виробничою собівартістю). Оцінка продукції за «твердими» обліковими цінами

дає змогу вести постійний поточний облік незалежно від калькуляції фак¬тичної

собівартості. Такі ціни є основою ведення бухгалтерського обліку готової продукції на

складах оперативно-бухгалтерським методом.
Якщо готову продукцію оцінюють за середньорічною плано¬вою собівартістю, то

відхилення планової собівартості від фактич¬ної обліковують окремо. На кінець місяця ці

відхилення розподіляють між залишками нереалізованої продукції і реалізованими

виробами.
При оцінюванні готової продукції за іншими цінами відхи¬лення визначають як різницю між

цими цінами та фактичною со¬бівартістю.
Якщо облік готової продукції ведеться не за фактичними, а за договірними або оптовими

цінами, то необхідно вести відокрем¬лений облік відхилень фактичної виробничої

собівартості від їх вартості в договірних чи оптових цінах підприємства. Облік гото¬вої

продукції у вартісному вираженні ведуть за місцем їх зберіган¬ня із зазначенням

матеріально відповідальних осіб.
Відхилення фактичної собівартості готової продукції від планової (чи від відпускної

вартості) на підприємстві  „Сарго”  враховуються на окремих аналітичних рахунках по

однорідних групах виробів, що відкриваються в складі рахунка готової продукції. У

регістрах аналітичного обліку ці відхилення відображаються окремою позицією.
Викладений порядок оцінки готової продукції викликаний тим, що фактичну виробничу

собівартість випущеної з виробництва протягом місяця продукції на підприємстві  „Сарго”

обчислюють тільки наприкінці місяця, після відображення всіх прямих витрат і розподілу

непрямих витрат і складання звітної калькуляції (додаток 1).
Основними задачами бухгалтерського обліку готової продук¬ції і її реалізації є:
― своєчасне оформлення відповідними документами готової продукції, випущеної з

виробництва;
― забезпечення контролю за її схоронністю на складах підприємства;
― своєчасне відображення операцій по відвантаженню і реалізації продукції і розрахунків

з покупцями;
― забезпечення контролю за виконанням плану випуску і реалізації продукції.
Готова продукція може мати (а може й не мати) кількісні та якісні характеристики.

Наприклад, кількість виражається масою, протяжність — метрами, якість — ґатунком. Але

завжди продукція матиме вартісну характеристику.
При організації обліку продукції основним моментом є визначення її характеру. Згідно з

цією ознакою продукцію групують за формою, ступенем готовності та технологічною

складністю (Рисунок 1.2.2).

 

                                 
                       уречевлена, результати виконаних робіт, наданих послуг.

                               
                             готова, напівфабрикати, неготова (незавершене виробництво).


                                       проста,
                                      складна (основна, побічна, супутня)


Рисунок 1.2.2.  Класифікація готової продукції за її характером

Показники, застосовувані в обліку готової продукції (а також при її відвантаженні і

реалізації), поділяються на натурально-речові та умовно-натуральні. До перших належать,

наприклад, фі¬зична банка консервів, бочка квашених овочів, мішок сушених фруктів чи

овочів, пляшки із соком, що вимірюються кілограма¬ми, тоннами, літрами або декалітрами.

У бухгалтерському обліку вони відображуються як у натуральному, так і у вартісному

вира¬женні. До таких, що відображуються в обліку лише у вартісному вираженні, належать

види робіт або послуг, що підлягають реалі¬зації (ремонт агрегату, будови тощо).
За технологічною складністю продукцію поділяють на просту і складну. При цьому вона

може бути основною, побічною або супутньою. За своїми технічними та іншими

характеристиками побічна та супутня продукція майже не відрізняється від основної, тому

їх кількісні та якісні параметри визначають аналогічно основній продукції.
Супутня продукція – це продукція, отримана в одному технологічному циклі (процесі)

одночасно з основною. Супутньою продукцією під час вироблення томатної пасти є

помідори. За якістю вона відповідає стандартам та призначена для подальшої обробки

або відпуску споживачам.
Побічна продукція – це продукція, що утворюється в комплексних виробництвах

паралельно з основною і, на відміну від супутньої (допоміжної), не потребує додаткових

витрат.
Побудова обліку готової продукції можлива за різними варі¬антами. Продукція, яка має

кількісні, якісні та вартісні характери¬стики, може бути здана на склад, а звідти

відбуватиметься її від¬вантаження (продаж) та реалізація. Водночас можливий інший

підхід (здебільшого на дрібних підприємствах, фермерських гос¬подарствах тощо), коли

готова продукція не передається на склад, а нагромаджується безпосередньо у

виробника, звідки її відванта¬жують або передають покупцеві та реалізують.
Продукція, яка не має кількісних характеристик, – робота, послуга (посередництво) або

великогабаритні вироби – будинок, тощо – безпосередньо передається з виробництва

поку¬пцеві (замовникові).
У бухгалтерському обліку готова продукція має оцінювати за фактичною собівартістю

виготовлення. Але оскільки фактична собівартість може бути визначена лише після

збирання всіх затрат та калькулювання її фактичної собівартості, постає потреба в їй

денному обліку наявності та руху готової продукції до визначення її вартісних

характеристик (для цього існують спеціальні способи аналогічні способам обліку

матеріалів).
Готова продукція на ТОВ „Сарго” проходить такі операції:
а) випуск продукції з виробництва і здача її на склади;
б) зберігання продукції на складах підприємства;
в) відпуск продукції на місці одногороднім і відправка (відвантаження) іногороднім

покупцям;
г) відпуск продукції для внутрішніх потреб основних цехів, для збуту продукції (наприклад,

тара власного виробництва) та ін.;
д) реалізація продукції (одержання

назад |  1  | вперед


Назад
 


Новые поступления

Украинский Зеленый Портал Рефератик создан с целью поуляризации украинской культуры и облегчения поиска учебных материалов для украинских школьников, а также студентов и аспирантов украинских ВУЗов. Все материалы, опубликованные на сайте взяты из открытых источников. Однако, следует помнить, что тексты, опубликованных работ в первую очередь принадлежат их авторам. Используя материалы, размещенные на сайте, пожалуйста, давайте ссылку на название публикации и ее автора.

© il.lusion,2007г.
Карта сайта
  
  
 
МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов Союз образовательных сайтов