Дипломна робота
На тему:
Облік, аудит та аналіз продукції власного виробництва .
ПЛАН – ГРАФІК ВИКОНАННЯ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ
№ п/п
Назва етапу роботи Термін виконання Примітки та коментарі
1 Вибір теми, складання плану
2 Робота з літературою
3 Виконання теоретичної частини дослідження
4 Збір та обробка практичного матеріалу
5 Виконання аналітичної частини
6 Кінцева обробка роботи, рецензування допущення до захисту
Студент
Науковий керівник
ПЛАН
Вступ.
Розділ 1. Нормативно-методичне забезпечення обліку продукції власного виробництва.
1.1 Законодавче регулювання організації обліку продукції власного виробництва
відповідно до законодавчої бази України.
1.2 Основні П(С)БО, відповідно з якими ведеться облік готової продукції на
підприємстві Іршанського ГЗК.
Розділ 2. Організація бухгалтерського обліку продукції власного виробництва на
досліджуваному підприємстві Іршанського гірничо-збагачувального комбінату.
2.1. Економіко-організаційна характеристика підприємства ІГЗК.
2.2.Готова продукція, порядок її оцінки.
2.3.Облік виготовлення та собівартості готової продукції.
2.4. Порядок організації аналітичного обліку готової продукції.
2.5. Бухгалтерське відображення операцій, пов’язаних з рухом готової продукції на ІГЗК.
2.6. Виробничо-господарська діяльність ДП “Іршанський ДГЗК” за 2001р.
Розділ 3. Аналіз обліку готової продукції та фінансового стану підприємства ІГЗК.
3.1. Аналіз методів обліку витрат і калькулювання виробничої собівартості продукції.
3.2. Аналіз беззбитковості виробництва продукції власного виробництва.
3.3. Аналіз фінансового стану підприємства.
3.3.1. Аналіз динаміки балансу та його структури.
3.3.2. Аналіз платоспроможності та ліквідності підприємства.
3.3.3. Аналіз фінансового левериджу.
Розділ 4. Методика проведення аудиту.
4.1. Законодавче регулювання проведення аудиту.
4.2. Мета, задачі, особливості проведення аудиту готової продукції.
4.3. Методико-організаційна підготовка до проведення перевірки.
4.4. Інвентаризація готової продукції.
4.5. Аудиторська перевірка готової продукції та її реалізації.
4.6. Порядок складання аудиторського висновку.
Розділ 5. Шляхи вдосконалення, щодо поліпшення організації та здійснення
бухгалтерського обліку на підприємстві Іршанського гірничо-збагачувального комбінату.
Перелік використаної літератури.
Додатки.
ВСТУП.
В сучасних умовах господарювання бухгалтерський облік важлива складова інформаційної
системи підприємства. Роль і значення бухгалтерського обліку, необхідність розвитку його
форм і методів призвели до виникнення нового наукового напрямку в економічній
діяльності. Облік дає повну та достовірну інформацію про витрачання матеріальних,
грошових, трудових ресурсів, про собівартість продукції, фінансові результати, фінансовий
стан підприємства.
Облік був і залишається важливою функцією господарського управління незалежно від
суспільної формації і безпосередньо впливає на якість управлінських рішень
Вивчаючи бухгалтерський облік, можна дізнатись, що для охоплення економічної суті
складних операцій необхідним є професійне судження бухгалтера. Отже, бухгалтерський
облік стимулює інтелектуальну діяльність, він не є трафаретним предметом. Більш того,
він активізує мислення, аналітичні можливості, творчість та судження. Бухгалтерський
облік - це процес комунікації, до якого залучені аудиторія (користувачі) з
найрізноманітнішими знаннями, інтересами та здібностями, отже, він проявляє управління,
як можливості, як співрозмовника. Мова бухгалтерського обліку використовує короткі
усталені фрази та символи для передачі інформації про переміщення ресурсів в
конкретних підприємствах.
Я розгляну на підприємстві Іршанського ГЗК облік готової продукції та її собівартість.
Хтось колись зробив для нашої країни неоціненну послугу, запустивши в обіг фразу
«Купуймо українське». Ми, донехочу напившись коньяку «Наполеон» виробництва
«ОагаггІ І..Т.О.» та закусивши Імпортною ковбасою, у складі якої близько 50% паперу,
справді повернули свої світлі голови до українського виробника. А як вчили нас відомі
маркетологи, попит породив пропозицію. Мало-помалу завдяки попиту на українські
продукти харчування і недорогі та якісні одяг і взуття економіка країни почала оживати.
Це не біда, що марки наших виробів не такі відомі, як французькі чи німецькі. Ті іноземці
також не завжди можуть дозволити собі галстук від «Карла» чи повсякденний костюм від
«Морі». Адже вони надто дорогі для пересічного службовця — англійця чи німця. Іноземці
рахують кожну копійку, чи, даруйте, пфеніг, їх задовольняє недорогий та добротний товар,
виготовлений у своїй країні. Німці купують німецьке, а англійці — англійське. Вони —
патріоти, і впевнені в тому, що їхні товари — найкращі у світі. На щастя, ми в цьому схожі з
іноземцями.
За останні роки вітчизняні товаровиробники не тільки не полишили цю нелегку справу —
виробляти продукцію, а й навіть набрали обертів і думають проте, як розширити
виробництво. Шкода лише, що не завжди наша рідна держава допомагає їм. А Іноді й
навпаки — такий нормативний документ підкине, що не знаєш, з якого боку до нього
підійти. Ми завжди стараємося допомогти в цій ситуації людям, які прагнуть щось робити
самостійно і чесно заробляти гроші. От і сьогоднішня консультація допоможе бухгалтерам
та підприємцям, які обрали нелегкий шлях — виготовляти продукт самостійно, розібратися
в бухгалтерському та податковому обліку своєї діяльності.
На сучасному етапі розвитку підприємств різних галузей, аудит є невід’ємною
частиною перевірки публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів
та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів
господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти
та відповідності чинному законодавству та нормативам.
В наш час аудит набуває великої популярності, не лише на великих підприємствах,
але й на малих підприємствах, які належать до різних галузей промисловості. Так
для написання роботи було обране державне підприємство Іршанського гірничо-
збагачувального комбінату, основною діяльністю якого є видобування корисних
копалин, а саме титану, та яке за своїм видом діяльності відноситься до
підприємств гірничо-добувної промисловості.
Мета роботи полягає у визначенні особливостей проведення аудиту готової
продукції та її реалізації на підприємствах гірничо-добувної промисловості.
Під час написання роботи будуть розглядатися наступні питання:
1.Якою нормативною та законодавчою базою регулюється проведення аудиту готової
продукції та її реалізації;
2.Необхідно встановити мету та задачі, а також особливості проведення аудиту
готової продукції;
3.Визначити організаційну характеристику підприємства яке було обране для
написання даної теми;
4.Прослідкувати порядок проведення інвентаризації готової продукції на підприємстві;
5.Детально розглянути аудиторську перевірку готової продукції та її реалізації, а
також звернути увагу на порядок складання аудиторського висновку. Та
запропонувати пропозиції щодо усунення недоліків.
.
РОЗДІЛ 1. НОРМАТИВНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОБЛІКУ ПРОДУКЦІЇ ВЛАСНОГО
ВИРОБНИЦТВА.
1.1. ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ПРОДУКЦІЇ ВЛАСНОГО
ВИРОБНИЦТВА.
1.Закон №283. — Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції
Закону України від 22.05.97 р. №283/97-ВР.
2.Закон №2213. — Закон України від 11.01.2001 р. №2213-111 «Про розмір внесків на деякі
види загальнообов'язкового державного соціального страхування».
3. Закон №2240. — Закон України від 18.01.2001 р. №2240-111 «Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, зумовленими народженням та похованням»,
4.Закон №1775. — Закон України від 01.06.2000 р. №1775-111 «Про ліцензування певних
видів господарської діяльності».
5.Закон №1776. — Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій
у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у редакції Закону України від
01.06.2000 р. №1776-111.
6.Закон №2181. — Закон України від 21.12.2000 р. №2181-111 «Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
7. Декрет №30-93. — Декрет Кабінету Міністрів України від 08.04.93 р. №30-93 «Про
державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх
порушення».
8.Постанова №1061. — Постанова Кабінету Міністрів України від 05.09.96 р. №1061 «Про
затвердження Порядку визначення продукції власного виробництва підприємств з
іноземними інвестиціями».
9.План рахунків та Інструкція №291. — Наказ Міністерства фінансів України від ЗОЛ 1.99 р.
№291 «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його
застосування».
10. П(С)БО 7. — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»,
затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. №92.
11. П(С)БО 9. — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене
наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. №246.
12. П(С)БО 16. — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене
наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. №318.
13. Наказ №488. — Наказ Міністерства транспорту України і Міністерства статистики
України від 29.12.95 р. №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку
роботи вантажного автомобіля»,
14. Наказ №99. — Наказ Міністерства фінансів України від 16.05.96 р. №99 «Про
затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних
довіреностей на одержання цінностей».
15. Правила №237. — Наказ Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України від 28.12.94
р. №237 «Про затвердження Правил продажу продовольчих товарів».
16. Порядок №469. — Наказ Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. №165
«Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку
продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення», зі змінами і доповненнями,
внесеними наказом Державної податкової адміністрації України від 08.10.98 р. №469.
1.2. ОСНОВНІ П(С)БО, ВІДПОВІДНО З ЯКИМИ ВЕДЕТЬСЯ ОБЛІК ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ НА
ПІДПРИЄМСТВІ ІРШАНСЬКОГО ГЗК.
Наказ Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. №246. Зареєстрований ,"
в Мінюсті України 02.11.99 р. за №751/4044..
На виконання Програми реформування бухгалтерського обліку із застосуванням
міжнародних стандартів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28
жовтня 1998 р. №1706, наказую:
1. Затвердити Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» (далі —
Положення (стандарт) 9), схвалене Методологічною радою з бухгалтерського обліку при
Міністерстві фінансів України, що додається.
2. Установити, що вказане Положення (стандарт) 9 застосовується щодо обліку операцій,
які відбуватимуться з 2000 року.
3. Передбачити, що інші нормативні акти Міністерства фінансів України з бухгалтерського
обліку діють у частині, що не суперечить Положенню (стандарту) 9.
Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у
бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.
Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та
іншими юридичними особами (далі — підприємства) незалежно від форм власності (крім
бюджетних установ). Норми цього Положення (стандарту) не поширюються на:
Незавершені роботи за будівельними контрактами, включаючи контракти з
надання послуг, що безпосередньо пов'язані з ними.
Фінансові активи.
Молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового
господарства, корисні копалини, якщо вони оцінюються за чистою вартістю реалізації
відповідно до інших положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Терміни, що наведені в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке
значення: Запаси — активи, які:
утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання
послуг, а також управління підприємством. _Чиста вартість реалізації запасів — очікувана
ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат
на завершення їх виробництва та реалізацію.
Запаси .визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство
отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість
може бути достовірно визначена.
Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають: сировину, основні й
допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені дія
виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й
адміністративних потреб; незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і
складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів.
Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги,
складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством
ще не визнано доходу; готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для
продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або
іншим нормативно-правовим актом; товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані
(отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;
малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного
року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року; молодняк тварин
і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, якщо вони
оцінюються за цим Положенням (стандартом).
Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна
група (вид).
Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс
підприємства за первісною вартістю.
Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка
складається з таких фактичних витрат:
суми, що сточуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням
непрямих податків;
суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються
підприємству; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата
тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма
видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків
транспортування запасів). Транспортно-заготівельні витрати включаються до собівартості
придбаних запасів або загальною сумою відображаються на окремому субрахунку рахунків
обліку запасів. Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому
субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів
на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані,
безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат,
яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка
транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням на тих
самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів.
Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми
залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-
заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і
запасів, що надійшли за звітний місяць. Приклади розподілу транспортно-заготівельних
витрат наведені в додатку до Положення (стандарту) 9;) інші витрати, які безпосередньо
пов'язані з придбанням запасів І доведенням їх до стану, в якому вони придатні для
використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі
матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на
доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.
Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами
підприємства, визнається собівартість їх виробництва, яка визначається за Положенням
(стандартом)бухгалтерського обліку 16 « Витрати “.
Первісною вартістю запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства,
визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.
Первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається
їх справедлива вартість.
Первісна вартість одиниці запасів, придбаних внаслідок обміну на подібні запаси.
дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих
запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх
справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів
включається до складу витрат звітного періоду. Первісною вартістю запасів, що придбані в
обмін на неподібні запаси, визнається справедлива вартість отриманих запасів.
Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того
періоду, в якому вони були здійснені (встановлені):понаднормові втрати і нестачі запасів;
проценти за користування позиками; витрати на збут;
загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з
придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для
використання у запланованих цілях.
Первісна вартість запасів у бухгалтерському обліку не змінюється, крім
випадків, передбачених цим Положенням (стандартом)
При відпуску запасів у виробництво, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за
одним з таких методів:
ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
середньозваженої собівартості;
собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
собівартості останніх за часом надходження запасів (Л1ФО): нормативних затрат; ціни
продажу.
Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та
однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.
Запаси, які відпускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних
замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного, оцінюються за
ідентифікованою собівартістю.
Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці
запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і
вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок
звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів. Оцінка запасів за методом ФІФО
базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, в якій зони
надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які
першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за
собівартістю перших за часом надходження запасів.
Оцінка запасів за методом ЛІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у
послідовності, що с протилежною їх надходженню на підприємство (зарахуванню у
бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж
та інше вибуття), оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів.
. Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на
одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням
нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для
забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норм затрат
і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися.
Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами
роздрібної торгівлі середнього відсотка торговельної націнки товарів. Цей метод
застосовують підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно
однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається
як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сУмою
торгівельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари
визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і
середнього відсотку торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки
визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і
торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму
продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної
(роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.
Вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, що передані в
експлуатацію, виключається зі складу активів (списується з балансу) з подальшою
організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і
відповідними особами протягом строку їх фактичного використання. Запаси
відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок:
первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.
Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна
знизилась або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану
економічну вигоду.
Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів
вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і
збут.
Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації,
та вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, що не вистачає) запасів списуються
на витрати звітного періоду. Суми нестач і втрат від псування цінностей до прийняття
рішення про конкретних винуватців відображаються на позабалансових рахунках. Після
встановлення осіб, які мають відшкодувати втрати, належна до відшкодування сума
зараховується до складу дебіторської заборгованості (або Інших активів) і доходу звітного
періоду.
Якщо чиста вартість реалізації тих запасів, що раніше були уцінені та є
активами на дату балансу, надалі збільшується, то на сумі збільшення чистої вартості
реалізації, але не більше суми попереднього зменшення, сторнується запис про
попереднє зменшення вартості цих запасів.
У примітках до фінансової звітності наводиться інформація про: методи оцінки
запасів;
балансову (облікову) вартість запасів у розрізі окремих класифікаційних груп;
балансову (облікову) вартість запасів, які відображені за чистою вартістю реалізації;
балансову (облікову) вартість запасів, переданих у переробку, на комісію, в заставу; суму
збільшення чистої вартості реалізації, за якою проведена оцінка запасів відповідно до
пункту 28 цього Положення (стандарту). Якщо для оцінки запасів використовується метод
ЛІФО, то в примітках наводиться різниця між вартістю запасів, відображеною на дату
балансу в обліку і звітності, І найменшою з вартості, обчисленою із застосуванням методу
середньозваженої собівартості, ФІФО, чистої вартості реалізації.
ПОЛОЖЕННЯ (СТАНДАРТ) БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ 16 «ВИТРАТИ»
Затверджене наказом Мінфіну України від 31.12.99 р. №318. Зареєстроване в Мінюсті
України 19.01.2000 р. за №27/4248.
Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському
обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності. .
Норми цього Положення (стандарту).застосовуються підприємствами,
організаціями та іншими юридичними особами (далі — підприємства) незалежно від форм
власності (крім банків і бюджетних установ).
Положення (стандарт) 16 застосовується до обліку витрат за будівельними
контрактами з урахуванням особливостей їх визнання і складу, установлених Положенням
(стандартом) бухгалтерського обліку 18 «Довгострокові контракти».
Терміни, що наведені в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку,
мають таке значення: Елемент витрат — сукупність економічно однорідних витрат.
Непрямі витрати — витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного
об'єкта витрат економічно доцільним шляхом. Нормальна потужність — очікуваний
середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності
підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого
обслуговування виробництва. Об'єкт витрат — продукція, роботи, послуги або вид
діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом
(виконанням) витрат.
Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або
збільшенням зобов'язань.
Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення
зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком
зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці
витрати можуть бути достовірно оцінені.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для
отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом
певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були
здійснені.
Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів,
то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у
вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.
Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: Платежі
за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на
користь комітента, принципала тощо.
Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.
Погашення одержаних позик.
Інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам,
наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).
Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень
(стандартів) бухгалтерського обліку.
Собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом)
бухгалтерського обліку 9 «Запаси».
Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості
продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених
постійних загально виробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До
виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати;
прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загально виробничі витрати.
Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг)
установлюються підприємством.
До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних
матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та
комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо
віднесені до конкретного об'єкта витрат.
До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати
робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які
можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути
безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на
соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, витрати від
браку, які становлять вартість остаточно забракованої продукції (виробів,
напівфабрикатів), та витрати на виправлення браку за вирахуванням: остаточно
забракованої продукції за справедливою вартістю; суми, що відшкодовується
працівниками, які допустили брак; суми, що одержана від постачальників за неякісні
матеріали і комплектуючі вироби тощо. До складу загально виробничих витрат
включаються:. Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління
цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування
апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень
персоналу цехів, дільниць тощо).
Амортизація основних засобів загально виробничого (цехового, дільничного, лінійного)
призначення.
Амортизація нематеріальних активів загально виробничого (цехового,
дільничного, лінійного) призначення.
Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну
оренду основних засобів, інших необоротних активів загально виробничого призначення.
Витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці
та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й
організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності,
довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати
матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх
організацій тощо).
Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше
утримання виробничих приміщень.
Витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загально виробничого
персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату
управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за
виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг).
Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного
середовища. .Інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей,
напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі
незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у
цехах; оплата простоїв тощо). . Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і
змінні.
До змінних загально виробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління
виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до
зміни обсягу діяльності. Змінні Загальновиробничі витрати розподіляються на кожен
об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу
діяльності, прямих витрат тощо) виходячи з фактичної потужності звітного періоду. До
постійних загально виробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і
управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні
обсягу діяльності. Постійні Загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт
витрат з використанням бази розподілу (годин пращ, заробітної плати, обсягу діяльності,
прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загально
виробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт,
послуг) у період їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних
загально виробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.
Приклад розподілу загально виробничих витрат наведено в додатку 1 до цього Положення
(стандарту).
Перелік і склад змінних і постійних загально виробничих витрат установлюються
підприємством.
Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості
реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати,
витрати на збут та інші операційні витрати.. До адміністративних витрат відносяться такі
загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління
підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на
проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);
• витрати на службові відрядження і утримання апарату управління
підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;
витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів
загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна,
амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);
• винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна
тощо); витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);
• амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;
• витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші
передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових
платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за
розрахунково-касове обслуговування та Інші послуги банків;
• інші витрати загальногосподарського призначення.
Витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції
(товарів, робіт, послуг):
• витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах
готової продукції; витрати на ремонт тари;
• оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та
працівникам підрозділів, що забезпечують збут;
• витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);
• витрати на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження
працівників, зайнятих збутом;
• витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних
активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда,
страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на
транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-
експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно
до умов договору (базису) поставки;
• витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;
• інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.
До складу витрат на збут у торговельних організаціях включаються витрати обігу, за
винятком витрат, наведених у пунктах 18, 20 І 27 цього Положення (стандарту).
До інших операційних витрат включаються: витрати на дослідження та
розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні
активи»;
собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського обліку
визначається шляхом перерахунку іноземної валюти в грошову одиницю в еквіваленті,
вираженому в грошовій одиниці України за курсом Національного банку України на дату
продажу Іноземної валюти, плюс витрати, пов'язані з продажем Іноземної валюти;
собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку
складається з їх облікової вартості та витрат, пов'язаних з їх реалізацією;
сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних
боргів; втрати від операційної курсові різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями,
активами і зобов’язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства);
втрати від знецінення запасів; нестачі й втрати від псування цінностей; визнані штрафи,
пеня, неустойка; витрати на утримання об'єктів соціально-культурного призначення; інші
витрати операційної діяльності.
Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними
елементами: матеріальні затрати; витрати на оплату праці, відрахування на соціальні
заходи; амортизація; інші операційні витрати.
До складу елемента «Матеріальні затрати»включається вартість витрачених у
виробництві(крім продукту власного виробництва):
сировини й основних матеріалів; купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів;
палива й енергії; будівельних матеріалів;
запасних частин; тари й тарних матеріалів; допоміжних та Інших матеріалів. До складу
елемента « Витрати на оплату праці» включаються заробітна плата за окладами й
тарифами, премії та заохочення, матеріальна допомога, компенсаційні виплати, оплата
відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.
До складу елемента «Відрахування на соціальні заходи» включаються:
відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові
внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу
підприємства, відрахування на Інші соціальні заходи.
До складу елемента «Амортизація» включається сума нарахованої амортизації основних
засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.
До складу елемента «Інші операційні витрати»включаються витрати
операційної діяльності, які не увійшли до складу елементів, наведених у пунктах 22 — 25
цього Положення (стандарту), зокрема витрати на відрядження, на послуги зв’язку, плата
за розрахунково-касове обслуговування тощо.'.
До фінансових витрат відносяться витрати на проценти (за користування
кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо) та Інші
витрати підприємства, пов’язані із залученням позикового капіталу. Втрати від участі в
капіталі є збитками від інвестицій в асоційовані, дочірні, або спільні підприємства, які
обліковуються методом участі в капіталі. Приклад розрахунку втрат від участі в капіталі
наведено в додатку 2 до цього Положення(стандарту) До складу інших витрат
включаються витрати, які виникають під час звичайної діяльності(крім фінансових витрат),
але не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів
робіт, послуг). До таких витрат .належать собівартість реалізованих фінансових
інвестицій(балансова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією фінансових
інвестицій);собівартість реалізованих необоротних активів (залишкова вартість та
витрати, пов'язані з реалізацією необоротних активів);собівартість реалізованих майнових
комплексів; втрати від не операційних курсових різниць; сума уцінки необоротних активів і
фінансових інвестицій витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж
тощо);залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів. Інші витрати
звичайної діяльності. Податки на прибуток визнаються витратами згідно з Положенням
(стандартом) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток».
Надзвичайні витрати включаються до фінансової звітності за вирахуванням
суми, на яку зменшується податок на прибуток від діяльності підприємства внаслідок
збитків від надзвичайних подій. Приклад розрахунку для включення до фінансової
звітності втрат від надзвичайних подій наведено в додатку 3 до цього Положення
(стандарту).
У примітках до фінансової звітності наводиться інформація про склад і суму
витрат, відображених у статтях «Інші операційні витрати» та «Інші витрати» Звіту про
фінансові результати; склад і суму доходів і втрат за кожною надзвичайною подією склад і
суму витрат, які не включені до статей витрат Звіту-про фінансові результати, а
відображені безпосередньо у складі власного капіталу (крім вилучення капіталу та
розподілу між власниками).
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ПРОДУКЦІЇ ВЛАСНОГО
ВИРОБНИЦТВА НА ДОСЛІДЖУВАНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ ІРШАНСЬКОГО ГІРНИЧО-
ЗБАГАЧУВАЛЬНОГО КОМБІНАТУ.
2.1.ОРГАНІЗАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА.
Дочірнє підприємство “Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат”,
засноване державною акціонерною компанією “Українські поліметали” ( зареєстроване
Мінською районною державною адміністрацією м. Києва 16 червня 1998 року за
№07008, Код ЄДРПО 25639720, адреса: м. Київ, пр. Червоних козаків, 6 р/р 26008703 в
АППБ “Аваль”, МФО 322960 ) у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів
України від 28 березня 1998 р. №373 “ Про створення Державної акціонерної
компанії “Українські поліметали”.
Підприємство є правонаступником Іршанського державного гірничо - збагачувального
комбінату, створеного відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 09.03.1954 р.
№7 на основі державної власності і підпорядкованого Міністерству промислової
політики України.
Місцезнаходження підприємства:
Україна, 12110, Житомирська область, Володарськ-Волинський район, смт. Іршанськ,
вул.Шевченка,1.
Підприємство створено з метою отримання прибутку за рахунок виробництва та
підприємницької діяльності в галузі видобутку рудної сировини кольорових металів
(ільменіт), інших природних матеріалів від супутнього видобутку.
Предметом та основними напрямками діяльності підприємства є:
виробництво ільменітового концентрату;
виробництво рутилового, лейкоксенового концентратів, та кварцевих пісків;
виробництво кисню, виробів з природного недорогоцінного каменю, гірничо-
збагачувального обладнання;
здійснення зовнішньоекономічної діяльності;
складання проектно-конструкторської, проектно-будівельної та проектно-кошторисної
документації;
організація внутрішніх та міжнародних перевезень пасажирів та вантажів власним,
залученим та орендованим транспортом;
передача та поставка електроенергії;
здійснення оптової та роздрібної торгівлі, товарообмінної діяльності та зустрічної
торгівлі, комісійної та консигнаційної торгової діяльності, торгівельно-закупівельної та
постачальницько-збутової діяльності;
виконання загально будівельних, монтажних та пусконалагоджувальних, теплотехнічних
та електротехнічних робіт;
збір та реалізація лому чорних та кольорових металів;
здійснення лізингу, консультаційної та брокерської діяльності;
експлуатація та утримання житлового фонду, об’єктів охорони здоров’я та
культури.
Підприємство є юридичною особою. Права і обов’язки юридичної особи
підприємство набуває з дня державної реєстрації. Підприємство здійснює свою
діяльність на основі і відповідно до чинного законодавства України та свого
Статуту.
Підприємство веде самостійний баланс, має поточний, валютний та інші рахунки в
установах банків, печатку зі своїм найменуванням та власною символікою, фірмовий
бланк, товарний знак.
Статутний фонд підприємства складає 69 741 000 (шістдесят дев’ять мільйонів
сімсот сорок одна тисяча) гривень і включає основні фонди та оборотні кошти, а
також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства.
Зміна статутного фонду підприємства відображається в балансі підприємства.
Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за
