Дипломна робота
Облік і аудит основних засобів на ЗАТ „Лукор”
В C Т У П
Для нормального функціонування будь-якої ланки ринкової економіки конче потрібно,
щоб учасники, приймаючи рішення, мали правдиву та об’єктивну інформацію про майно,
грошовий та фінансовий стан, результати роботиприбутки, доходи чи збитки, а також
про особливості їх досягнення (на підставі попередніх даних) як на своєму підприємстві,
так і в партнерів. Таку інформацію надає лише система бухгалтерського обліку.
Бухгалтерський облік як самостійна галузь знань формувався протягом тисячоліть
(близько 8-9 тис.років).
Розвиток класичних ринкових відносин змусив бухгалтерський облік сформуватися
науково та юридично (приблизно в XI — XIX ст.) як засіб управління (керування)
діяльністю торговельних компаній і банків. Власників уже не задовольняв примітивний
облік у прибутково-видаткових книгах, які були поширені протягом тривалого часу. Для
управління торговельними компаніями та банками потрібний був суцільний і
безперервний облік, який давав би необхідну інформацію і забезпечував повсякденний
контроль за наявністю і рухом вкладеного капіталу та визначення стосунків з
партнерами.
Відтак постійно поглиблювалися й удосконалювалися управлінські функції
бухгалтерського обліку. Він став засобом розумового узагальнення сучасного способу
виробництва, перетворився на об’єктивну необхідність.
Сфера застосування бухгалтерського обліку–підприємства, організації, установи
виробничої, комерційної, кредитно-банківської та інших видів діяльності, а через
узагальнення даних бухгалтерського обліку та звітності - ті чи інші галузі, економіка
окремих країн, світова економіка в цілому.
Бухгалтерський облік сьогодні - це система безперервного, суцільного і взаємозв’
язаного спостереження за створенням (і грошовим вираженням) суспільного продукту і
пов’язаними з ним процесами обміну, розподілу та перерозподілу, за наявністю і рухом
майна господарства, його майновими відносинами. Мета такого обліку – здобути та
систематизувати інформацію, потрібну для управління діяльністю господарства будь-якого
масштабу та рівня. Можна сміливо констатувати, що нині бухгалтерський облік став
невід’ємною складовою управлінської системи світової економіки. Без нього неможливе
управління будь-якою її ланкою. Недарма бухгалтерський облік називають „мовою
бізнесу”.
Бухгалтерський облік використовується в усіх сферах підприємницької діяльності—
виробничій, комерційній, банківській, страховій, у всіх галузях та підгалузях
господарювання—промисловості, сільському господарстві, будівництві тощо. У кожній сфері
(виді) діяльності, у кожній галузі господарювання бухгалтерський облік має специфічні
особливості. Проте вихідні положення бухгалтерського обліку єдині, спільні для всіх видів
діяльності і в усіх галузях господарювання.
Бухгалтерський облік як інформаційна система поділяється на відкриту частину, тобто
таку, що може бути опублікованою, та закриту, яка становить комерційну таємницю
підприємства. Перша формує поняття фінансового обліку (економіко-правова система),
друга-внутрішньогосподарського (управлінського), виробничого (виробничо-комерційна
система) обліку. Що ж до вихідних положень, то вони єдині, спільні як для фінансового, так
і для внутрішньогосподарського бухгалтерського обліку.
Моїм завданням є розкрити тему ”Облік і аудит нематеріальних активів” ЗАТ „Лукор”,
показати як ведеться облік на даному підприємстві, а також як відображається він у
документах. Перевірити наскільки правильно ведеться бухгалтерський облік підприємства,
правильність заповнення документів і так далі.
1 ОГЛЯД ЕКОНОМІЧНОГО ТА ФІНАНСОВОГО СТАНУ СУБ’ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ
1.1 Особливості галузі досліджуваного підприємства
Хімічна промисловість складається з кількох галузей: гірнича хімія (видобування
сировини), основна хімія (виробництво мінеральних добрив, неорганічних кислот і соди) та
хімія органічного синтезу (виробництво полімерних матеріалів) .
До провідної галузі основної хімії належить виробництво мінеральних добрив: азотних,
калійних, фосфорних, комбінованих, гранульованих.
Орієнтуючись у своєму розміщенні на певну сировину, споживача, трудові ресурси, хімічні
підприємства утворюють промислові центри і вузли. Вузли хімічної промисловості
особливого розвитку дістали в районах видобутку хімічної сировини. Окремі з них
складаються з багатьох підприємств, розміщених у територіальній близькості, мають прямі
виробничі або опосередковані довкіллям зв’язки (під’їзні шляхи, водні ресурси).
Основними центрами виробництва азотних добрив (аміачна вода, аміачна селітра,
сульфат амонію) є Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Алчевськ, Горлівка, Лисичанськ,
Сіверськодонецьк. Вони розміщуються в районах коксохімічного виробництва.
Друга група підприємств, що виробляють добрива, тяжіє до споживача і розміщується в
районах видобутку природного газу та на трасах газопроводів. Так виникли виробництва
в Черкасах, Рівному, Одесі.
У Донбасі на базі використання відходів чорної і кольорової металургії, а також
природної хімічної сировини сформувалися Слов’янсько-Артемівський, Лисичансько-
Рубіжанський, Горлівський, Маріупольський, вузли хімічної промисловості. Особливо
потужним є Лисичансько-Рубіжанський вузол у Луганській області.
Слов’янсько-Артемівський вузол має своєрідну для Донбасу сировинну базу. В
Горлівському вузлі на базі коксохімії виробляють азотні добрива. Великі вузли хімічної
промисловості сформувалися в Прикарпатті і Донбасі. В Прикарпатті найбільшим є
Дрогобицько-Роздольський і Калусько-Долинський. До Дрогобицько-Роздольського вузла
входять ВО”Сірка” в Новому Роздолі, виробництво калійних добрив у Стебнику, хімічні
підприємства і виробництва в Бориславі, Жидачеві, Стрию, нафтопереробка у Дрогобичі і
Дашаві, а також завод технічного вуглецю.
Вузол хімічної промисловості утворився на основі видобутку і переробки сировини у
Присивашші.
Спеціалізацію виробництва в хімічній промисловості слід здійснювати одночасно з
кооперуванням, що створює сприятливі умови для організації неперервних технологічних
процесів, створення спеціалізованої техніки, нових форм організації праці, впровадження
комплексної механізації та автоматизації виробництва; підвищує рівень використання
устаткування і виробничих потужностей; спрощує виробничу структуру хімічних
підприємств; удосконалює матеріально-технічне постачання і збут; активно сприяє
зростанню продуктивності праці. Утилізація відходів дає змогу успішно розв’язувати
проблеми охорони навколишнього середовища.
Основні перспективи розвитку хімічної промисловості:
1. Хімізація народного господарства України сприяє широкому використанню
мінеральних добрив у різних галузях та сферах народного господарства, впровадженню
хімічних технологій у промисловості й сільському господарстві, інтенсифікації виробничих
процесів, економії витрат суспільної праці.
2. Україна має потужну сировинну базу для розвитку хімічної промисловості:
унікальні родовища самородної сірки у Прикарпатті (Роздол, Язів, Яворів), значні
родовища калійних солей (Калуш-Голинська і Стебницька групи), практично необмежені
поклади кам’яної солі в Донбасі (Артемівськ, Слов’янськ), Закарпатті (Солотвин) і
Прикарпатті (Болехів, Дрогобич). Невичерпні запаси самосадної солі в озерах і лиманах
Причорномор’я та Криму. Особливо багате на хлоридні солі натрію, магнію і брому озеро
Сиваш. Сировинну базу хімічної промисловості України становлять також вугілля, продукти
коксового виробництва, горючі гази і нафта. Завдяки розгалуженій системі трубопроводів
підприємства органічної хімії наближаються до районів масового споживання її продукції.
3. У хімічній промисловості використовуються різні види енергії: електричну,
теплову, механічну, світлову, штучний холод. Енергоносіями є електричний струм, пара,
гаряча вода, паливо, охолоджена вода, повітря, інертні гази. Хімічна промисловість
належить до енергомістких. За енергомісткістю її продукції можна виділити три групи
підгалузей. Однією із перспектив розвитку хімічної промисловості є зменшення
енергомісткості виробництва за рахунок впровадження досягнень науково-технічного
прогресу.
Головними причинами, що стримують розвиток хімічного виробництва — обмеженість
окремих сировинних ресурсів (фосфатів, нафти, газу), висока вартість готової продукції
через зростання цін на паливо та електро¬енергію. Більше завантажені підприємства,
продукція яких йде на експорт.
Оскільки хімічне підприємство є значним забрудником довкілля, у перспективі розвитку
галузі в країні має здійснюватися без будівництва нових підприємств, за рахунок
технічного переоснащення і реконструкції діючих з впровадженням ресурсозберігаючих
мало- і безвідходних технологій, схеми замкнутого водообороту. Важливе значення також
має перепрофілювання екологічно шкідливих виробництв на безпечні, виведення окремих
підприємств за межі населених пунктів.
Історія підприємства пов’язана з розвитком калійної промисловості на Калущині. На
території теперішнього міста Калуша і навколишніх сіл впродовж століть з природніх
соляних джерел примітивним способом видобували сіль. Перша письмова згадка про
калуську солеварню датована 1447 роком.
В 1804 році при поглибленні соляної шахти були знайдені „гіркі солі”, а в 1854 році
встановлено, що „гірка сіль”це каїніт. І в 1867 році було створене перше приватне
підприємство з експлуатації запасів калійних руд. Засновниками його були граф Альфред
Потоцький і його компаньйони.Тривалий час тут випускали природній каїніт. В 1902 році
на глибині 257 м відкрито 8-метровий шар мінералу сильвініту і уже в 1929 році було
збудовано збагачувальну фабрику для переробки сильвінітових руд в хлористий калій. В
1937 році було освоєно випуск калімагнезії.
В 50-ті роки XX ст. були розвідані потужні поклади калійних руд на Калуш-Голинському і
Домбровському родовищах. Із року в рік збільшувалась кількість продукції, яка
вироблялася на калійному комбінаті. В 1959 році тут було освоєно технологічний процес
переробки каїніто-лангбейнітових руд. Це було передумовою для проектування і
будівництва Калуського хіміко-металургійного комбінату. Структура його виробництв
передбачала випуск продукції на основі запасів калійних руд, природного газу і продуктів
переробки нафти Прикарпаття. Галітова руда Домбровського кар’єру буде
використовуватись на виробництві хлору і каустичної соди.
1.2 Характеристика фінансово-господарської діяльності підприємства
1.2.1 Коротка характеристика підприємства
В 2003 році ТзОВ „Лукойл-Нафтохім” стало переможцем конкурсу, організованого Фондом
державного майна України на створення спільного підприємства з великим
нафтохімічним концерном „Оріана” (м. Калуш, Івано-Франківської області).
6 грудня 2000 року було зареєстровано ЗАТ „Лукор”, співзасновниками якого виступили
ВАТ „Оріана” і ТзОВ „Лукойл-Нафтохім” (м. Київ). Статутний фонд створений шляхом
об’єднання вкладів учасників товариства і становив 245 млн. доларів США. П’
ятидесятивідсотковим внеском ВАТ „Оріана” до статутного фонду став нафтохімічний
комплекс, на підприємствах якого працювало 6,5 тис.чол., ще 50% внесків ТзОВ „Лукойл
-Нафтохім”—це грошові кошти, технічне обладнання, дизельне паливо та інша сировина.
Найвищим керівним органом ЗАТ „Лукор” є Спостережна рада у складі 6 чоловік (по три
з кожної сторони), яку очолює генеральний директор ТзОВ „Лукойл-Нафтохім”. Вищим
виконавчим органом є правління ЗАТ „Лукор” чисельністю 11 чоловік, яке очолює голова
правління.
ЗАТ „Лукойл-Нафтохім” було створене в 1997 році з метою розвитку нафтохімічного
напрямку діяльності ВАТ „Лукойл”. В склад компанії входять ТзОВ „Ставролен” (м.
Будьонівськ, Росія), ТзОВ „Саратоворгсинтез” (м. Саратов, Росія), ТзОВ „Ставропласт”
(м. Мінеральні Води, Росія) і ЗАТ „Лукор” (м. Калуш, Україна). ЗАТ „Лукойл-Нафтохім”
забезпечує збут готової продукції за конкурентоспроможними цінами, постачає на
виробництво енергоносії, виконує всі заходи з охорони навколишнього середовища і
виконує всі пункти Установчого договору ЗАТ „Лукор”.
„Лукойл”—найбільша російська нафтова компанія , заснована в 1991 році як державний
концерн, 1993 році була реорганізована в акціонерне товариство відкритого типу на базі
ряду приватизованих підприємств нафтової галузі країни. Компанія швидко розвивалася,
консолідуючи розрізнені активи. Це супроводжувалося ростом обсягів виробництва,
розширенням ресурсної і збутової бази, диверсифікацію і глобалізацію бізнесу,
поліпшенням корпоративних стандартів.
„Лукойл”, починаючи з 1994 року, активно розвиває свою міжнародну діяльність.
Компанія має великі активи в країнах СНД-Азербайджані, Казахстані,Східній Європі і США в
Україну „Лукойл” прийшов у 1995 році, і бізнес тут з року в рік розширюється. Сьогодні
„Лукойл” успішно працює в Криму, Одесі, Калуші. Створена компанією могутня
інфраструктура, що включає в себе переробку нафти, нафтохімію і роздрібну торгівлю.
В січні 1996 року згідно з наказом Фонду держмайна України, концерн „Оріана” набув
статусу відкритого акціонерного товариства (ВАТ „Оріана”).
В його структуру входили вісім заводів, які виробляли понад 100 видів різноманітної
продукції та товарів народного вжитку. На його підприємствах за даними 1996 року
працювало 16 тис. 836 працівників.
Працюючи в системі міжнародної компанії „Лукойл”, поступово і працівники ЗАТ
„Лукор” матимуть усі ті соціальні блага, які сьогодні мають лукойлівці. У 2005 році на
соціальні потреби колективу ЗАТ „Лукор” згідно кошторису позареалізаційних витрат
використано 10 млн. 956,1 тис. грн., що забезпечило виконання соціальних гарантій і пільг,
викладених у колективному договорі між адміністрацією і профкомом ЗАТ „Лукор”.
Основну частину коштів в 2005 році у сумі 519,3 тис. грн. використано на оздоровлення в
санаторіях і базах відпочинку 581 працівника підприємства. У літніх таборах , на
узбережжі Чорного моря відпочило 533 дитини працюючих.
Здійснюється соціальна підтримка працівників і пенсіонерів, а саме: виплачується
матеріальна допомога працівникам і членам їхніх родин; працюючих, котрі мають дітей-
інвалідів; одноразова допомога при виході на пенсію; матеріальна допомога непрацюючим
пенсіонерам; ветеранам війни; похорон. На ці потреби за рік використано 681,5 тис. грн.
ЗАТ „Лукор” володіє значною кількістю необоротних активів. Бачимо, що товариство
вкладає значні кошти в будівництво (451,6 тис.грн на кінець досліджуваного періоду).
Зпочатку періоду до кінця величина незавершеного виробництва зросла з 154 до 375,6
тис.грн. Підприємство володіє значною часткою основних засобів, котра на початок
періоду становить 79036,1 тис.грн, а на кінець періоду їхня вартість становить 77879,7
тис.грн.
Якщо аналізувати оборотні активи, то величина запасів підприємства підтримується на
досить невисокому рівні: 3665,8 тис.грн на початок та 388 тис.грн на кінець звітного
періоду.
Незначна величина запасів пояснюється недоцільнісю відволікати з виробництва значні
оборотні кошти, котрі в той же час можуть приносити прибуток, працюючи на
підприємство.
Величина товарної продукції товариства постійно зростає, що означає, що попит на
продукцію підприємства є, і воно вводить нові потужності та більш продуктивно
використовує наявні, щоб задовольнити попит на продукцію та не відстати від
конкурентів.
Аналізуючи Баланс, можемо сказати, що дебіторська заборгованість за товари, роботи,
послуги дещо збільшилась. Причому присутність резерву сумнівних боргів не
спостерігаємо як на початок, так і на кінець аналізованого періоду.
Продовжуючи аналізувати Баланс, можна зауважити, що підприємство збільшило запас
грошових коштів на рахунках у банку. Треба сказати, що товариство зберігає свої кошти в
банку як в національній валюті, так і в іноземній. Грошові кошти потрібні підприємству для
оперативних розрахунків з партнерами, для розрахунків з боргами, для здійснення
поточної господарської діяльності. Значна частка грошових коштів товариства вкладена в
цінні папери—70250 тис.грн.
З Балансу бачимо, що підприємство для здійснення господарської діяльності взяло в
банку кредит, а також має кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги—3370,9
тис.грн. Це означає, що підприємство поступово розраховується з боргами не доводячи їх
до критичної відмітки.
Незначна кредиторська заборгованість у процесі господарської діяльності—це цілком
зрозуміле явище, що не викликає великих побоювань до того, як дійде до критичної
відмітки.
1.2.2 Організаційна структура підприємства
Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. До виняткової
компетенції загальних зборів акціонерів належать такі питання:
- визначення основних напрямків господарської діяльності товариства;
- затвердження виробничих планів та звітів господарських одиниць;
- внесення змін в установчі документи;
- обрання та відкликання членів ради товариства;
- обрання та відкликання членів виконавчих органів та ревізійної комісії;
- затвердження звітів та висновків перевірок ревізійної комісії товариства;
- затвердження порядку розподілу прибутку та формування фондів, кошторису
їх витрат;
- визначення організаційної структури керівництва товариства та його
підприємств;
- визначення умов оплати праці посадових осіб;
- вирішення питань про притягнення до майнової відповідальності службових
осіб товариства.
Загальні збори визнаються правомірними, якщо в них беруть участь акціонери, які мають
60% голосів. Загальні збори не можуть приймати рішень з питань , які не були включені до
порядку денного. Повідомлення про збори робиться не менш як за 45 днів до їх скликання.
Усі власники іменних акцій повідомляються про збори особисто. Кожний з акціонерів може
вносити свої пропозиції щодо порядку денного загальних зборів, але ця процедура
повинна закінчуватись приблизно за 45 днів до визначеної дати скликання зборів. У такий
же строк, згідно із законодавством, акціонери, які мають у сукупності понад 10% голосів,
можуть вимагати включення питань, запропонованих ними до порядку денного зборів.
На зборах голосування проводиться за принципом: одна акція дорівнює одному голосу.
Збори, як правило, скликаються не менше одного разу на рік. Позачергові збори скликає
виконавчий орган при зазначених у статуті обставинах, або коли цього вимагають
інтереси підприємства. Позачергові збори скликаються і на вимогу наглядової ради або
ревізійної комісії.
Для контролю за діяльністю виконавчих органів в акціонерному товаристві утворюється
рада акціонерного товариства, члени якої не можуть бути членами виконавчого органу.
Найпоширенішим керівним органом акціонерного товариства є правління, яке вирішує всі
питання діяльності товариства. Правління завжди підзвітне загальним зборам акціонерів
та спостережній раді. Воно призначається для безпосереднього виконаня їх рішень.
Роботою правління керує голова, якого обирають чи призначають у відповідності з
статутом товариства.
Контроль за фінансово-господарською діяльністю правління і в цілому всього товариства
здійснює власна ревізійна комісія. Членів ревізійної комісії обирають з числа акціонерів та
представників трудового колективу. Порядок роботи ревізійної комісії затверджується
загальними зборами акціонерного товариства.
Перевірки фінансово-господарської діяльності правління чи інших керівників та
виконавчих органів комісія проводить за власною ініціативою, за дорученням загальних
зборів, ради акціонерного товариства, а також на вимогу акціонерів, які разом мають
понад 10% голосів. Про підсумки перевірки комісія доповідає загальним зборам
акціонерів чи наглядовій раді. Без висновків ревізійної комісії загальні збори не
затверджують річного звіту та балансу акціонерного товариства.
1.3 Методика обліку нематеріальних активів
1.3.1 Визнання нематеріальних активів
Відповідно до ПБО 8 нематеріальними вважаються немонетарні активи, які:
- не мають матеріальної форми;
- не можуть бути ідентифіковані;
- утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більше
одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для
виробництва, постачання товарів або послуг, в адміністративних цілях або для надання в
оренду іншим особам.
Придбаний нематеріальний актив визнається підприємством і відображається в обліку та
звітності, якщо він відповідає всім критеріям визнання:
1. Критерії визнання активів взагалі:
- актив контролюється підприємством внаслідок минулих подій;
- існує ймовірність одержання підприємством майбутніх економічних вигод, пов’
язаних з його використанням;
- вартість активу може бути достовірно визначена.
2. Критерії визнання нематеріальних активів:
- немонетарний актив;
- не має матеріальної форми;
- може бути ідентифікований;
- утримується з метою використання протягом періоду більше
одного року або операційного циклу, якщо він перевищує один рік, для: 1.виробництва;
2.торгівлі; 3.адміністративних цілей; 4.надання в оренду іншим особам. Всі активи
підприємство отримує внаслідок минулих подій. Операції або події,що очікуються в
майбутньому, не приводять до появи активів. Критерій щодо можливості достовірної
оцінки вартості активу застосовується незалежно від того, чи був нематеріальний актив
придбаний, отриманий ззовні, чи створений на підприємстві. Для визнання
нематеріальних активів, створених на підприємстві, відповідно до вимог ПБО 8
застосовуються додаткові критерії визнання: 1.Витрати на створення нематеріального
активу класифікуються на етап досліджень та етап розробок.
Дослідження—заплановані підприємством дослідження, які проводяться ним уперше з
метою отримання і розуміння нових наукових та технічних знань.
Розробка—застосування підприємством результатів досліджень та інших знань для
планування і проектування нових або значно вдосконалених матеріалів, приладів
продуктів, процесів, систем або послуг до початку їхнього серійного виробництва чи
використання.
2.Витрати на дослідженя визнаються витратами під час їх здійснення. Якщо підприємство
не може відокремити етап дослідження від етапу розробок у процесі створення
наматеріального активу, тоді всі витрати розглядаються як витрати на дослідження.
3.Нематеріальний актив, отриманий в результаті розробки, слід відображати в Балансі за
умови, якщо підприємство має:
- намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у
якому він придатний для реалізації або використання;
- можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання
нематеріального активу;
- інформацію для достовірного визначення витрат, пов’язаних з розробкою
нематеріального активу.
Якщо нематеріальний актив не відповідає переліченим вище критеріям визнання, то
витрати, пов’язані з його придбанням чи створенням, визнаються витратами того звітного
періоду, протягом якого вони були здійснені, без визнання таких витрат у майбутньому
нематеріальним активом.
Прикладом витрат, які не ведуть до виникнення нематеріального активу і підлягають
відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені є:
- витрати на дослідження (інші операційні витрати);
- витрати на підготовку і перепідготовку кадрів (адміністративні витрати);
- витрати на рекламу і просування продукції на ринку (витрати на збут);
- витрати на створення, реорганізацію, переміщення підприємства або його
частин (адміністративні витрати);
- витрати на підвищення ділової репутації підприємства (адміністративні
витрати).
Крім того, не слід визнавати нематеріальним активом розроблені самим підприємством
торгові марки, заголовки, назви видань, переліки клієнтів та інші подібні за своєю суттю
об’єкти.
1.3.2 Класифікація нематеріальних активів
В обліку і фінансовій звітності нематеріальні активи поділяються за кількома ознаками.
I. За способом отримання:
— створені власними силами.
— отримані іншим шляхом:
1. придбані за грошові кошти;
2. придбані в обмін на інші активи;
3. придбані в обмін на інструменти капіталу;
4. отримані внаслідок об’єднання підприємств;
5. отримані безоплатно;
6. придбані за рахунок коштів цільового фінансування.
II. За групами:
1. права користування природними ресурсами;
2. права користування майном;
3. права на знаки для товарів і послуг;
4. права на об’єкти промислової власності;
5. авторські і суміжні з ними права;
6. інші нематеріальні активи.
Класифікація нематеріальних активів за способом отримання пов’язана з особливостями
їх визнання та оцінки в обліку і звітності.
У розрізі груп повинен бути організований облік нематеріальних активів за субрахунками
рахунку 12”Нематеріальні активи”.
Група нематеріальних активів—сукупність однотипних за призначенням та умовами
використання нематеріальних активів.
До підсумку Балансу включається різниця між первісною вартістю нематеріального активу
та сумою його зносу.
1.3.3 Оцінка і переоцінка нематеріальних активів.
Придбані або створені нематеріальні активи зараховуються на Баланс за первісною
вартістю (таблиця 1.1). Собівартість внутрішньо створених активів визначається в сумі
витрат, здійснених з дати, коли нематеріальний актив почав відповідати критеріям
визнання. Не можна здійснювати перерахунок витрат, визнаних у звіті про фінансові
результати за попередні звітні періоди.
Переоцінка за справедливою вартістю на дату Балансу здійснюється для тих
нематеріальних активів, для яких існує активний ринок.
Активний ринок—це ринок, якому притаманні такі умови:
1.предмети, що купуютья або продаються на цьому ринку є однорідними;
2.у будь-який час можна знайти зацікавлених продавців і покупців;
3.інформація про ринкові ціни є загальнодоступною.
Можливість існування активного ринку реалізується не для всіх видів нематеріальних
активів. Окремі з них є дуже особливими і тому стверджувати про наявність існування їх
активного ринку за умовами, визначеними П(С)БО8 ”Нематеріальні активи”, наприклад,
для фірмової назви, складно. Окрім того, для окремих видів нематеріальних активів
існують обмеження або, навіть, і заборони щодо їх реалізації: дозволи чи ліцензії на
провадження діяльності тощо.
У випадку переоцінки одного об’єкта нематеріальних активів переоцінці підлягають усі
об’єкти групи на кінець звітного року.
Переоцінена вартість і знос об’єкта нематеріальних активів визначається як добуток
первісної вартості і зносу на індекс переоцінки.
Індекс переоцінки визначається за формулою:
IП= Справедлива вартість об'єкта / Залишкову вартість об’єкта.
Сума дооцінки залишкової вартості об’єкта нематеріальних активів відображається у
складі додаткового капіталу, а сума уцінки, яка здійснюється вперше, у складі витрат
звітного періоду.
При цьому в бухгалтерському обліку складаються записи:
1. На дооцінку первісної вартості:
Дебет12”Нематеріальні активи”;
Кредит 423 “Дооцінка активів”.
2.На суму зносу:
Дебет 423”Дооцінка активів”;
Кредит 133”Знос нематеріальних активів”.
1.3.4 Синтетичний та аналітичний облік надходження і вибуття нематеріальних активів
Облік нематеріальних активів здійснюється на рахунку 12 „Нематеріальні активи”.За
дебетом рахунка відображається надходження об’єктів нематеріальних активів, їх
дооцінка; за кредитом—вибуття та уцінка нематеріальних активів. Дебетовий залишок по
рахунку 12 показує на визначену в грошовому вимірнику вартість нематеріальних активів,
у результаті використання яких очікується отримання майбутніх економічних вигод.
Облік нематеріальних активів ведеться за такими субрахунками:
121 „Права користування природними ресурсами”;
122 „Права користування майном”;
123 „Права на знаки для товарів і послуг”;
124 „Права на об’єкти промислової власності”;
125 „Авторські та суміжні з ними права”;
126 „Гудвіл”;
127 „Інші нематеріальні активи”.
На субрахунку 121 „Права користування природними ресурсами” ведеться облік прав
користування надрами, іншими ресурсами природнього середовища, геологічною та іншою
інформацією про природне середовище.
На субрахунку 122”Права користування майном”—облік наявності прав користування
земельною ділянкою, будівлею, оренду приміщень тощо.
На субрахунку 123”Права на знаки для товарів і послуг”—облік наявності прав на товарні
знаки, торгові марки, фірмові назви тощо.
На субрахунку 124”Права на об’єкти промислової власності” ведеться облік прав на
винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породу тварин, „ноу-хау”,
захист від недобросовісної конкуренції тощо.
На субрахунку 125”Авторські та суміжні з ними права” ведеться облік наявності
авторських та суміжних з ними прав—прав на літературні та музичні товари, програми
ЕОМ, бази даних тощо.
На субрахунку 126”Гудвіл” ведеться облік гудвілу—перевищення вартості придбання
покупцем підприємства над його справедливою вартістю.
На субрахунку 127”Інші нематеріальні активи” ведеться облік інших нематеріальних
активів—права на здійснення діяльності, використання економічних та інших привілеїв.
На рахунку 19”Негативний гудвіл” ведеться облік негативного гудвілу, який виникає в
результаті перевищення справедливої вартості підприємства над його ринковою вартістю
на дату продажу.Якщо покупців кілька, то кожен з них відображає частку негативного
гудвілу пропорційно до справедливої вартості придбаного майна підприємства.
За кредитом рахунка 19”Негативний гудвіл” ведеться облік вартості виникнення гудвілу,
а за дебетом —сума від’ємного гудвілу, визнана доходом.
Зменшення негативного гувілу здійснюється :
—у процесі діяльності придбаного підприємства, за результатами роботи якого очікуються
збитки;
—у процесі амортизації придбаних необоротних активів;
—при перевищенні справедливої вартості придбаних немонетарних активів над вартістю
негативного гудвілу.
Документування операцій з обліку нематеріальних активів здійснюється з використанням
типових форм первинних документів з обліку основних засобів.
Витрати на придбання або створення нематеріальних активів до їх введення в
експлуатацію збираються на балансовому рахунку 15 „Капітальні інвестиції”, субрахунок
154”Придбання (створення) нематеріальних активів”.
Приклад. Підприємство придбало в січні 2000 року програмне забезпечення для
автоматизації бухгалтерського обліку з оплатою грошовими коштами вартістю 1800 грн (з
ПДВ). Очікуваний термін корисного використання програмного забезпечення становить 2
роки.
Для відображення придбання нематеріальних активів у обліку слід зробити такі записи,
грн:
1. Оприбуткування отриманих нематеріальних активів:
Дебет 154”Витрати на придбання і створення нематеріальних активів” 1500
Кредит 685”Розрахунки з іншими кредиторами” 1500
2. Одночасно на суму ПДВ:
Дебет 641 „Розрахунки за податками” 300
Кредит 685 „Розрахунки з іншими кредиторами” 300
2. При введенні програмного забезпечення в експлуатацію:
Дебет 125”Авторські та суміжні з ними права” 1500
Кредит 154 „Витрати на придбання і створення нематеріальних активів” 1500
Первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов’язаних з їх
удосконаленням, підвищенням можливостей та строку використання первісно очікуваних
економічних вигод.
Якщо підприємство, яке виготовило придбану бухгалтерську програму, здійснить її
вдосконалення, то витрати на це приєднаються до вартості придбаної програми.
Наприклад, підприємством-виробником було здійснено поліпшення програми, вартість
якого —600 грн (з ПДВ).
1.Поліпшення бухгалтерської програми, здійснене підприємством-виробником:
Дебет 154 „Витрати на придбання і створення нематеріальних активів” 500
Кредит 685 „Розрахунки з іншими кредиторами” 500
2.Одночасно на суму ПДВ:
Дебет 641 „Розрахунки за податками” 100
Кредит 685”Розрахунки з іншими кредиторами” 100
3. Приєднання вартості вдосконалення програмного забезпечення до вартості
об’єкта в експлуатації:
Дебет 125 „Авторські та суміжні з ними права” 500
Кредит 154 „Витрати на придбання і створення нематеріальних активів” 500
При безкоштовному отриманні нематеріальних активів у розмірі їх справедливої вартості
визнається зростання власного капіталу підприємства. Дохід за даною операцією
визнається при нарахуванні амортизації в розмірі суми, що нараховується у звітному
періоді.
Приклад. Підприємство „Світ” отримало безкоштовно від муніципалітету право на
користування земельною ділянкою на 10 років розміром 0,2 га, справедлива вартість якого
—20000 грн. Підприємство обрало прямолінійний метод амортизації, ліквідаційна вартість
об’єкта прирівнюється до нуля, бо право на використання не може бути передано за
умовами угоди. Ділянка буде використовуватись для адміністративних цілей.
У бухгалтерському обліку наведені операції будуть відображені:
1.Оприбуткування безкоштовно отриманого права на використання земельної ділянки,
грн:
Дебет 122 „Права користування майном” 20000
Кредит 424 „Безоплатно отримані необоротні активи” 20000
2. Нарахована амортизація за перший рік експлуатації, грн:
Дебет 92 „Адміністративні витрати” 2000
Кредит 133 „Знос нематеріальних активів” 2000
3. Визнання доходу в сумі нарахованої амортизації,грн:
Дебет 424 „Безоплатно отримані необоротні активи” 2000
Кредит 745 „Дохід від безоплатно отриманих активів” 2000
Створення нематеріальних активів власними силами відображається в бухгалтерському
обліку записами:
Дебет 154 „Придбання (створення)нематеріальних активів”;
Кредит 661 „Розрахунки за заробітною платою”;
Кредит 65 „Розрахунки за страхуванням”;
Кредит 20 „Виробничі запаси”;
Кредит 63 „Розрахунки з постачальниками і підрядниками”.
При введенні об’єкта в експлуатацію:
Дебет 12 „Нематеріальні активи”;
Кредит 154 „Придбання (створення) нематеріальних активів”.
Вибуття нематеріальних активів здійснюється внаслідок продажу, обміну на подібний або
неподібний об’єкт, внеску в статутний фонд інших підприємств, безоплатної передачі,
вибуття внаслідок неможливості отримання підприємством майбутніх економічних вигод
від їх використання.
Фінансовий результат від вибуття об’єктів нематеріальних активів визначається як
різниця між доходом від вибуття, їх залишковою вартістю та витратами, пов’язаними з
вибуттям.
При списанні нематеріальних активів з Балансу внаслідок повного зношення:
1. Списання нагромадженого зносу, грн:
Дебет 133 „Знос нематеріальних активів”;
Кредит 12 „Нематеріальні активи”.
При списанні нематеріальних активів за непридатністю(частково зношених) у
бухгалтерському обліку складають такі записи:
1. На списання нагромадженого зносу:
Дебет 133 „Знос нематеріальних активів”;
Кредит 12 „Нематеріальні активи”.
2. На суму залишкової вартості:
Дебет 976 „Списання необоротних активів”;
Кредит 12 „Нематеріальні активи”.
3. Нарахування ПДВ на суму залишкової вартості об’єкта нематеріальних активів, грн:
Дебет 976 „Списання необоротних активів”;
Кредит 641 „Розрахунки за податками”.
Реалізація нематеріальних активів.
Приклад. Підприємством „Орбіта” після двох років використання було реалізоване право
на користування земельною ділянкою на десять років, придбане ним на аукціоні за 18000
тис. грн. За час використання об’єкта був нарахований знос у сумі 4000 грн. Витрати на
реалізацію становили 400 грн.
Наведені операції відображаються в обліку, грн:
Дебет 377 „Розрахунки з іншими дебіторами” 18000
Кредит 742 „Дохід від реалізації необоротних активів” 18000
2. Одночасно на суму ПДВ:
Дебет 742 „Дохід від реалізації необоротних активів” 3000
Кредит 641 „Розрахунки за податками” 3000
3. Списання нагромадженого зносу:
Дебет 133 „Знос нематеріальних активів” 4000
Кредит 12 „Нематеріальні активи” 4000
4. На суму залишкової вартості, грн:
Дебет 972 „Собівартість реалізованих необоротних активів” 16000
Кредит 12 „Нематеріальні активи” 16000
5. Списані інші витрати, пов’язані з продажем нематеріальних активів:
Дебет 972 „Собівартість реалізованих необоротних активів” 400
Кредит „Розрахунки з іншими кредиторами” 400
6. Списано на фінансові результати дохід, пов’язаний з продажем права на
користування земельною ділянкою, грн:
Дебет 742 „Дохід від реалізації необоротних активів” 15000
Кредит 793 „Результат іншої звичайної діяльності” 15000
7. Списано на фінансові результати витрати, пов’язані з продажем права
користування земельною ділянкою, грн:
Дебет 793 „Результат іншої звичайної діяльності” 16400
Кредит „Собівартість реалізованих необоротних активів” 16400
Результат реалізації—збиток 1400 грн.
Аналітичний облік нематеріальних активів ведеться за окремими об’єктами, що можуть
бути ідентифіковані.
Якщо термін використання об’єктів, передбачених п. 5 П(С)БО 8 „Нематеріальні активи”
становить менше від 12 міс., то вони не визнаються як нематеріальні активи і
оприбутковуються на баланс у складі витрат майбутніх періодів.
При цьому здійснюється запис:
Дебет 39 „Витрати майбутніх періодів”;
Кредит 685 „Розрахунки з іншими кредиторами”.
Щомісячна частина цієї суми буде включатись до витрат даного періоду записом:
Дебет 91 „Витрати на збут”;
Дебет 92 „Адміністративні витрати”;
Кредит 39 „Витрати майбутніх періодів”.
1.3.5 Відображення нематеріальних активів в облікових регістрах та Примітках до
фінансової звітності
У Примітках до річної фінансової звітності за вимогами ПБО 8 наводиться інформація, яка
пояснює облікову політику підприємства щодо визнання та оцінки нематеріальних активів
за кожною групою активів:
—підхід до переоцінки нематеріальних активів(вартість(первісна або переоцінена), за якою
нематеріальні активи відображені в балансі);
—підхід до відображення витрат на дослідження і розробки;
—обрані методи амортизації та діапазон термінів корисної експлуатації.
Крім того, у Примітках щодо кожної групи нематеріальних активів з виділенням інформації
про створені підприємством нематеріальні активи наводиться така інформація:
1. наявність та рух у звітному році:
- первісна(переоцінена) вартість нематеріальних активів та сума зносу на
початок періоду;
- первісна вартість нематеріальних активів, які визнані активом, з виділенням
вартості нематеріальних активів, отриманих у результаті об’єднання підприємств;
- сума зміни первісної (переоціненої) вартості та зносу нематеріальних активів у
результаті переоцінки;
- первісна (переоцінена) вартість та сума зносу нематеріальних активів, які
вибули;
- сума нарахованої амортизації;
- сума втрат від зменшення корисності, відображена в звіті про фінансові
результати в звітному періоді;
- інші зміни первісної (переоціненої) вартості та сума зносу на кінець періоду;
2.вартість
