РЕФЕРАТ

дипломної роботи на тему:
“Антикризове фінансове управління підприємством”
на прикладі  ЗАТ “Дослідний завод зварювального устаткування ”
Робота містить 123 сторінки, 34 таблиці, 19 рисунків, перелік використаних літературних джерел 44 найменувань.
Об’єктом дослідження дипломної роботи є розробка методичних і організаційно – економічних антикризових заходів на підприємстві ЗАТ “Дослідний завод зварювального устаткування ”.
Мета роботи – дослідження фінансово-господарської діяльності ЗАТ “Дослідний завод зварювального устаткування”; аналіз причин, що сприяли погіршенню економічної ситуації підприємства; узагальнення заходів стосовно впровадження ефективного антикризового управління на підприємстві; відпрацювання рекомендації щодо удосконалення менеджменту та підвищення ефективності господарської діяльності підприємства.
Результатом дослідження є пропозиції автора щодо інституціональних перетворень та інноваційних заходів у діяльності ЗАТ “Дослідний завод зварювального устаткування ”.
Одержані результати можуть бути використані при удосконалені чинної системи антикризового управління на підприємстві ЗАТ “Дослідний завод зварювального устаткування ” та інших підприємствах України.
Ключові слова: БАНКРУТСТВО, БОРЖНИК, ПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ, ПРОЦЕДУРА БАНКРУТСТВА, ЛІКВІДАЦІЯ, РЕОРГАНІЗАЦІЯ, САНАЦІЯ, РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ, МИРОВА УГОДА, РОЗПОРЯДНИК МАЙНА, САНАТОР. 
 
ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ ПІДПРИЄМСТВА 7
1.1 Нормативно-правова база, що регулює застосування процедур банкрутства до боржників 7
1.2 Фінансова криза на підприємстві: симптоми та фактори, що її спричиняють 14
1.3 Методи діагностики ймовірності банкрутства 23
1.4 Механізми та засоби фінансової стабілізації 35
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДОСЛІДНОГО ЗАВОДУ ЗВАРЮВАЛЬНОГО УСТАТКУВАННЯ ІЕЗ ІМ. Є.О. ПАТОНА 44
2.1 Загальна характеристика підприємства 44
2.2 Фінансовий аналіз стану підприємства 48
РОЗДІЛ 3. ПЛАН РЕКОНСТРУКЦІЇ І ПРОГНОЗ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАТ „ДЗЗУ” 75
3.1.  Прогноз випуску продукції 75
3.2.  Оцінка ринків збуту. Конкуренція на ринку 81
3.3.  Прогнозний розрахунок інвестицій 83
3.4.  Прогнозний розрахунок амортизаційних відрахувань 85
3.5.  Прогноз основних фінансово-економічних показників діяльності підприємства 87
РОЗДІЛ 4. ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ПРОЦЕСІ АНТИКРИЗОВОГО ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ 94
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ 109
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 116
ДОДАТКИ 120
 
ВСТУП

Актуальність теми дипломної роботи обумовлена тим, що в сучасних умовах реформування економіки на ринкових засадах, відновлення вітчизняного виробництва є неможливим без створення ефективної системи банкрутства, яка повинна відповідати вимогам часу та передовій світовій практиці.
Ступінь теоретичного вивчення системи і заходів антикризового фінансового управління, їхнього практичного застосування наразі є не повною. Сучасна економічна ситуація в Україні характерна цілою низкою особливостей. Вона нерідко стає вразливою від політичної нестабільності, приречена на вплив таких факторів, як інфляція, криза неплатежів, відсутність фінансової дисципліни, нездатність частини господарських керівників працювати в умовах ринку. Особливо негативну роль в цьому ланцюзі відіграє неплатоспроможність підприємств. До таких підприємств необхідно застосовувати заходи, спрямовані на їх фінансово-господарське оздоровлення шляхом реструктуризації, санації, добровільної ліквідації під контролем кредиторів та власника, а також шляхом примусової санації або ліквідації на основі рішення арбітражного суду.
Метою дипломної роботи є вивчення, опрацювання і узагальнення заходів стосовно впровадження ефективного антикризового управління на підприємствах, розробка рекомендацій щодо удосконалення менеджменту та підвищення ефективності господарської діяльності підприємств.
Банкрутство – невід’ємний елемент ринкової економіки і один з головних факторів ринкової конкуренції. В основу системи банкрутства покладена, перш за все, нормативно-правова база, спрямована не на ліквідацію виробничих потужностей підприємств-боржників, а на їх збереження, відновлення виробництва, забезпечення робочими місцями працюючого населення, збереження великої кількості платників податків, життєздатних клієнтів банківської системи. Вирішувати ці проблеми покликана система банкрутства, що створена в Україні на основі Закону “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
У зв’язку з темою в дипломній роботі розглядаються і вивчаються наступні питання:
 ступінь теоретичного опрацювання теми дослідження в економічній спеціальній літературі;
 нормативно-правова база із врегулювання процедур банкрутства в Україні;
 фінансово-господарський аналіз діяльності підприємства – об’єкта дослідження;
 прогноз діяльності досліджуваного підприємства і план його реконструкції;
 застосування інноваційних технологій в антикризовому фінансовому менеджменті.
Об'єктом дослідження дипломної роботи є Акціонерне товариство закритого типу “Дослідний завод зварювального устаткування”. Свою господарську діяльність Товариство здійснює на підставі Статуту та у відповідності з чинним законодавством України.
Основною метою діяльності підприємства є:
 розвиток механізмів інтегрування народного господарства України в міжнародну систему економічних відносин;
 підвищення конкурентоспроможності та експортного потенціалу продукції, технічного рівня виробництва, освоєння нових систем та ринків збуту продукції на внутрішньому ринку та ринках третіх країн;
 підвищення прибутковості, збільшення рентабельності виробництва, отримання прибутку тощо.
Предметом діяльності підприємства є:
 діагностика та ремонт лінійної частини трубопроводів, що проходять територією України, в т.ч. компресорних станцій;
 розробка та виготовлення зварювального обладнання;
 розробка і впровадження в виробництво нових технологічних процесів обробки зварних з’єднань для підвищення надійності і довговічності металоконструкцій тощо.
На основі фінансової звітності підприємства в дипломній роботі проведений ретроспективний аналіз стану розвитку підприємства в минулому і сучасному періодах, а також визначений майбутній потенціал бізнесу на підставі його поточної та майбутньої прогнозованої діяльності.
Інформаційною базою для проведенні дослідження є Закони України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 17 листопада 2005 р. № 3108-IV, “Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб–підприємців” від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ, Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 p. № 996-XIV, “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 року № 1576-ХІІ, Цивільний і Господарський кодекси України, інші нормативно – правові акти.
Для дослідження ступеня вивчення теми дипломної роботи використані наукові праці і підручники: “Реформа системи банкрутства в Україні. Агентство з питань банкрутства” за редакцією О. Г. Тарасенка; М.І. Тітова “Банкрутство. Матеріально-правові та процесуальні аспекти”; Савицька Г.В. “Економічний аналіз діяльності підприємства”; А. М. Поддерьогін, та ін. “Фінанси підприємств”; статті в періодичних виданнях “Бухгалтерія” тощо.
Реалізація на практиці системи банкрутства за рахунок санації, як основної процедури, забезпечить появу реальних, а значить і ефективних власників, прискорить усунення від керівництва підприємствами-боржниками осіб, не здатних працювати в умовах ринкової економіки. Ефективне і цивілізоване застосування механізму банкрутства слугуватиме прискорювачем оздоровлення економіки України.
 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ ПІДПРИЄМСТВА

1.1  Нормативно-правова база, що регулює застосування процедур банкрутства до боржників

В сучасних умовах реформування економіки на ринкових засадах, відновлення вітчизняного виробництва неможливо без створення ефективної системи банкрутства, яка повинна відповідати вимогам часу та передовій світовій практиці.
Практика застосування Закону України “Про банкрутство”, прийнятого ще в 1992 році, дозволяє зробити досить глибокий аналіз результатів його дії. Це питання постійно стояло на порядку денному пленумів Вищого арбітражного суду України, колегіях та нарадах в Агентстві з питань банкрутства. Аналіз проблем банкрутства знайшов місце в публікаціях ряду науковців, юристів-практиків, економістів, управлінців.
Заслуговує на увагу праця кандидата юридичних наук, голови арбітражного суду Харківської області М.І. Тітова “Банкрутство. Матеріально-правові та процесуальні аспекти”, в якій автор освітив практику та проблеми застосування процедур банкрутства на основі діючої нормативно-правової бази, в основі якої лежить Закон України “Про банкрутство”.
Цей закон приймався ВР України в умовах відсутності практики банкрутства, адже тодішня система господарювання навіть ідеологічно не сприймала це поняття. Але це не означає, що при командно-адміністративній економіці господарниками не порушувалась фінансова дисципліна, значна частка промислових та сільськогосподарських підприємств, в результаті безгосподарності, працювали збитково, несвоєчасно розраховувались з державою та партнерами по виробництву, накопичували кредиторську заборгованість. Були навіть планово-збиткові виробники. Проте, процедура банкрутства до таких боржників не застосовувалась, а борги систематично списувались за рахунок держави.
Такі методи господарювання поряд з іншими причинами якраз і призвели до екстенсивного ведення народного господарства. Як негативний спадок перехідний етап економіки України від командно-адміністративної системи до ринкової отримав значну кількість господарських керівників, які ні при соціалістичній, ні при капіталістичній системах не здатні забезпечити економічну ефективність підприємств та господарств.
Розрив економічних зв’язків, що дістався Україні в спадок, інфляційні процеси, як і нерідко безгосподарність призвели до зростання великої кількості неплатоспроможних підприємств. В деяких галузях та регіонах їх кількість доходить до 80 %. І якби безоглядно сьогодні до них застосувати Закон України “Про банкрутство”, спрямований перш за все на ліквідацію боржників, то можна знищити весь економічний потенціал держави.
Неврегульованість багатьох процедурних питань, прав, обов’язків і відповідальності як сторін так і учасників арбітражного процесу при провадженні справ про банкрутство вимагала кардинальних змін в цій сфері, вироблення нових підходів, виправлення помилок і фактично забезпечити реформу банкрутства, створити її, як систему.
Концептуальними завданнями законодавства про банкрутство є:
1. припинення паразитування на майні підприємств – боржників незалежно від форм власності при запровадженні процедур банкрутства шляхом введення інституції розпорядження майном з моменту реєстрації заяви в суді про порушення справи про банкрутство, що також забезпечує збереження майна і виробничих потужностей;
2. на основі досягнення мирової угоди між боржником та кредиторами здійснення процедури санації боржника, спрямованої на відновлення його платоспроможності;
3. задоволення вимог кредиторів.
Розроблена концепція принципово відрізняється від практики застосування процедур банкрутства на застарілій законодавчій базі.
В першу чергу задовольняються:
1. вимоги, забезпечені заставою;
2. виплати вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, в т.ч. і кредитів, отриманих на ці цілі;
3. виплати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в арбітражному суді та роботою ліквідаційної комісії.
У другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства – банкрута.
В третю чергу забезпечуються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).
В четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і ті, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника, або в процедурі санації боржника.
В п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства.
В шосту чергу задовольняються інші вимоги.
Приблизно така ж ієрархія черговості задоволення вимог кредиторів і в нині діючому Законі України “Про банкрутство”, як і в законодавстві більшості країн Європи, Америки.
Практика засвідчує, що у більшості випадків при ліквідації банкрута коштів від реалізації майна для кредиторів, віднесених до четвертої, п'ятої та шостої черг не залишається.
Постає запитання, який вихід із становища у кредиторів і чи є він взагалі?
Безумовно вихід є, його відкриває Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Тут доцільно привести таку мудрість: “Розумна людина завжди знайде вихід із скрутної ситуації, а мудра в неї не попаде”.

 

1.2 Фінансова криза на підприємстві: симптоми та фактори, що її спричиняють

Банкрутство підприємств – це наслідок глибокої фінансової кризи.
Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини. На практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або брак у фірми потенціалу для успішного функціонування.
З позиції фінансового менеджменту кризовий стан підприємства полягає в його неспроможності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності.
Фінансову кризу на підприємстві характеризують за трьома параметрами: джерела (фактори) виникнення; вид кризи; стадія розвитку кризи. Ідентифікація вказаних ознак уможливлює правильне визначення діагнозу фінансової неспроможності підприємства та підбір найефективніших санаційних заходів. Для цього передовсім необхідно ідентифікувати причини фінансової неспроможності суб'єкта господарювання. Фактори, які можуть зумовити фінансову кризу на підприємстві, поділяються на зовнішні, або екзогенні (які не залежать від діяльності підприємства), та внутрішні, або ендогенні (що залежать від підприємства).
Головними екзогенними факторами фінансової кризи на підприємстві можуть бути [30, с.285]:
 спад кон’юнктури в економіці в цілому;
 зменшення купівельної спроможності населення;
 значний рівень інфляції;
 нестабільність господарського та податкового законодавства;
 нестабільність фінансового та валютного ринків;
 посилення конкуренції в галузі;
 криза окремої галузі;
 сезонні коливання;
 посилення монополізму на ринку;
 дискримінація підприємства органами влади та управління;
 політична нестабільність у країні місцезнаходження підприємства або в країнах підприємств-постачальників сировини (споживачів продукції);
 конфлікти між засновниками (власниками).
Вплив зовнішніх факторів кризи, як правило, має стратегічний характер. Вони зумовлюють фінансову кризу на підприємстві, якщо менеджмент помилково або несвоєчасно реагує на них, тобто якщо відсутня система раннього попередження та реагування, одним із завдань якої є прогнозування банкрутства, чи така система функціонує недосконало.
Можна виділити велику кількість ендогенних факторів фінансової кризи. З метою систематизації їх можна згрупувати в такі блоки [30, с.286]:
1. Низька якість менеджменту.
2. Дефіцити в організаційній структурі.
3. Низький рівень кваліфікації персоналу.
4. Недоліки у виробничій сфері.
5. Прорахунки в галузі постачання.
6. Низький рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції.
7. Прорахунки в інвестиційній політиці.
8. Брак інновацій та раціоналізаторства.
9. Дефіцити у фінансуванні.
10. Цілковитий брак контролінгу або незадовільна робота його служб.
У цілому всі ці причини кризи створюють складний комплекс причинно-наслідкових зв'язків. Звичайно, досліджуючи те чи інше підприємство, той чи інший випадок фінансової кризи, можна виділити певні специфічні причини фінансової неспроможності, але всі вони, як правило, обмежуються переліченими вище.
Типовими наслідками впливу названих причин та факторів на фінансово-господарський стан підприємства є:
 втрата клієнтів та покупців готової продукції;
 зменшення кількості замовлень та контрактів з продажу продукції;
 неритмічність виробництва, неповне завантаження потужностей;
 зростання собівартості та різке зниження продуктивності праці;
 збільшення розміру неліквідних оборотних засобів та наявність понаднормових запасів;
 виникнення внутрішньовиробничих конфліктів та збільшення плинності кадрів;
 зростання тиску на ціни;
 суттєве зменшення обсягів реалізації та, як наслідок, недоодержання виручки від реалізації продукції.
Виділяють такі види криз:
 стратегічна криза (коли на підприємстві зруйновано виробничий потенціал та бракує довгострокових факторів успіху);
 криза прибутковості (перманентні збитки “з’їдають” власний капітал і це призводить до незадовільної структури балансу);
 криза ліквідності (коли підприємство є неплатоспроможним або існує реальна загроза втрати платоспроможності).
Між різними видами кризи, як уже було сказано, існують тісні причинно–наслідкові зв’язки: стратегічна криза спричиняє кризу прибутковості, яка, у свою чергу, призводить до втрати підприємством ліквідності. Закономірним результатом розвитку симптомів фінансової кризи є надмірна кредиторська заборгованість, неплатоспроможність та банкрутство підприємства.
Важливою передумовою застосування правильних антикризових заходів є ідентифікація глибини фінансової кризи. Розрізняють три фази кризи:
а) фаза, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства (за умови переведення його на режим антикризового управління);
б) фаза, яка загрожує дальшому існуванню підприємства і потребує негайного проведення фінансової санації;
в) кризовий стан, який не сумісний з існуванням підприємства і призводить до його ліквідації.
Ідентифікація фази фінансової кризи є необхідною передумовою правильної та своєчасної реакції на неї.
Одним із засобів подолання платіжної кризи та запобігання банкрутству підприємства є фінансова санація. В чому ж суть фінансової санації підприємств? Термін “санація” походить від латинського “sanare” і перекладається як оздоровлення або видужання.
Економічний словник трактує це поняття як систему заходів, що здійснюються для запобігання банкрутством промислових, торгових, банківських монополій. Санація може відбуватися способом об’єднання підприємства, яке перебуває на межі банкрутства, з потужнішою компанією; з допомогою випуску нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшення банківських кредитів і надання урядових субсидій; перетворення короткострокової заборгованості в довгострокову; повної або часткової купівлі державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства.
Проте, на нашу думку, таке трактування цілей санації та механізму її проведення, перелік санаційних заходів є недостатньо точно окресленим, оскільки запобігання банкрутству ще не означає оздоровлення та повного виходу підприємства з фінансової кризи, а названі заходи, по–перше, не є вичерпними і, по-друге, не розкривають принципових методологічних підходів до вибору тих чи інших форм санації.

1.3 Методи діагностики ймовірності банкрутства

Однією з найважливіших умов успішного управління фінансами підприємства є аналіз його фінансового стану. Фінансовий стан підприємства характеризується сукупністю показників, що відображають процес формування і використання його фінансових засобів і по суті відбиває кінцеві результати його діяльності. І саме вони цікавлять власників (акціонерів) підприємства, його ділових партнерів, податкові органи. Тому однією з цілей фінансового аналізу є своєчасне визначення ознак банкрутства підприємства.
Для діагностики ймовірності банкрутства використовуються кілька підходів, що базуються на використанні:
1. трендового аналізу розгалуженої системи критеріїв і ознак;
2. обмеженого кола показників;
3. інтегральних показників;
4. рейтингових оцінок на базі ринкових критеріїв фінансової стійкості підприємств;
5. факторних регресійних і дискримінантних моделей.
Ознаки ризиків банкрутства можна розділити на дві групи. До першої групи належать показники, що свідчать про ймовірні фінансові труднощі і ймовірності банкрутства в найближчому майбутньому:
− повторювані значні втрати в основній діяльності, що втілюються в хронічному спаді виробництва, зменшенні обсягів продажів і хронічній збитковості;
− низькі показники коефіцієнтів ліквідності і їхня тенденція до зниження;
− наявність хронічної простроченої дебіторської і кредиторської заборгованості;
− збільшення до загрозливих меж частки позикового капіталу в загальній його сумі;
− дефіцит власного оборотного капіталу;
− систематичне збільшення тривалості обороту капіталу;
− присутність позанормативних запасів сировини і готової продукції;
− використання нових джерел фінансових ресурсів на невигідних умовах;
− несприятливі зміни в портфелі замовлень;
− падіння ринкової вартості акцій підприємства;
− зниження виробничого потенціалу.
В другу групу входять показники, несприятливі значення яких не дають підстав розглядати фінансовий стан як критичний, але сигналізують про можливість різкого його погіршення в майбутньому за нездійснення відповідних заходів. До них належать:
− надмірна залежність підприємства від будь–якого одного конкретного проекту, типу устаткування, виду активу, ринку сировини або ринку збуту;
− втрата ключових контрагентів;
− недооцінка оновлення техніки і технології;
− втрата досвідчених співробітників апарату управління;
− змушені простої, неритмічна робота;
− неефективні довгострокові угоди;
− недостатність капітальних вкладень.
У відповідності до діючого в Україні законодавства підставою для визнання підприємства банкрутом є стан, коли “суб’єкт підприємницької діяльності неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі зобов’язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати (абзац третій статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3108-IV (3108–15) від 17.11.2005 )”.
Для визначення кількісних параметрів фінансового стану підприємства і виявлення ознак банкрутства слід одразу ж після складання чергового бухгалтерського балансу розрахувати і проаналізувати співвідношення окремих показників. Існує кілька методик аналізу.
І спосіб [34, c. 123].
На першому етапі необхідно розрахувати наступні показники:
 Коефіцієнт абсолютної ліквідності (L2) – показує, яка частина короткострокових зобов’язань може бути погашена негайно, найбільш жорсткий критерій ліквідності.
L2= форма №1 (р.220+р.230+р.240)/ форма №1 р.620, значення має бути в інтервалі 0,1 – 0,2.
 Коефіцієнт швидкої ліквідності (L3), показує, яка частина зобов’язань підприємства може бути миттєво погашена за рахунок коштів на різних рахунках:
L3 = форма №1 (р.260 – р.(100+110+120+130+140) – р.270) / форма №1 р.620, рекомендований рівень – (0,7; 0,8), але краще на рівні 1,5.
 Коефіцієнт поточної ліквідності (L4), показує, яку частину поточних зобов’язань за кредитами і розрахунками можна погасити, мобілізувавши всі оборотні засоби підприємства.
L4 = форма №1 (р.260 + р.270) / форма №1 р.620, граничне значення – 1,5.
 Коефіцієнт фінансової автономії (V1), який свідчить про незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, частка власних коштів в загальній сумі коштів підприємства.
V1 = форма №1 р.380/ форма №1 р.640, min – 0,5, прагнення до 1 збільшує фінансову незалежність.
 Коефіцієнт маневреності власного капіталу (V3) – показує наявність у підприємства власних оборотних засобів, є критерієм для визначення банкрутства підприємства.
V3 = форма №1 (р.380 – р.080)/форма №1 р.380, має бути більше за 0,1, та краще 0,5.
 Коефіцієнт фінансової стійкості (V7) – частина активів, що фінансується за рахунок стійких джерел.
V7 = форма №1 р.380 / форма №1 р.280, є (0,8; 0,9), якщо менший за 0,75 – у підприємства проблеми.

 

1.4  Механізми та засоби фінансової стабілізації

Головною метою фінансової санації є мобілізація фінансових ресурсів для:
1. Відновлення (поліпшення) платоспроможності та ліквідності.
2. Формування фінансового капіталу для проведення санаційних заходів виробничо–технічного характеру [34, с. 12].
Сукупний капітал підприємства складається з власного та позичкового капіталу. Таким чином, фінансування санації може здійснюватися за рахунок власних коштів підприємства (самофінансування), фінансових засобів власників, за допомогою кредиторів і, у виняткових випадках, за рахунок державної фінансової підтримки. Санація може бути спрямована на реструктуризацію активів або на реструктуризацію пасивів. За формальними ознаками розрізняють два види санації:
а) санація без залучення додаткових фінансових ресурсів на підприємство:
б) санація із залученням нового фінансового капіталу.
У першому випадку санація може здійснюватися в таких формах:
 зменшення номінального капіталу підприємства;
 конверсія власності в борг;
 конверсія боргу у власність;
 пролонгація строків сплати заборгованості;
 добровільне зменшення заборгованості;
 самофінансування.
Санація із залученням нового фінансового капіталу може набирати таких форм [33, c. 35]:
 альтернативна санація;
 зменшення номінального капіталу з наступним його збільшенням (двоступінчаста санація);
 безповоротна фінансова допомога власників;
 безповоротна фінансова допомога персоналу;
 емісія облігацій конверсійного займу;
 залучення додаткових позик.
За джерелами мобілізацій фінансових ресурсів розрізняють автономну санацію (власні кошти підприємства та капітал його власників) та зовнішню санацію (кошти кредиторів та держави). Виділяють окремий вид санації підприємств – з допомогою державної фінансової підтримки. Фінансування державою санаційних заходів може здійснюватися на поворотній або безповоротній основі. Крім того, в окремих випадках держава може вдатися до непрямих методів сприяння санації суб'єктів господарювання: податкові пільги, створення особливих умов підприємницької діяльності і т.д.
Якщо в балансі підприємства за результатами звітного року відображено непокриті збитки минулих років (чи збитки звітного року), то треба приймати рішення про джерела покриття цих збитків. Щодо цього у науковій літературі з питань санації дуже часто трапляється поняття “чистої санації”. Чиста санація полягає в санації балансу неспроможного підприємства. Вона спрямована на формальне покриття зазначених у балансі збитків.
У літературі з питань фінансової санації вказують на два види реакції підприємств на фінансову кризу [35, c. 544]:
1. Захисна реакція, яка передбачає різке скорочення витрат, закриття та розпродаж окремих підрозділів підприємства, скорочення та розпродаж обладнання, звільнення персоналу, скорочення окремих частин ринкового сегменту, зменшення відпускних цін та (або) обсягів реалізації продукції.
2. Наступальна реакція, що передбачає активні дії: модернізація обладнання, уведення нових технологій, запровадження ефективного маркетингу, підвищення цін, пошук нових ринків збуту продукції, розробка і впровадження прогресивної стратегічної концепції контролінгу та управління.
Залежно від вибраної стратегії підприємство добирає той чи інший каталог внутрішньогосподарських санаційних заходів. Використання внутрішніх фінансових резервів дає змогу не тільки подолати внутрішні причини неспроможності підприємств, а й значно зменшує залежність ефективності проведення санації від залучення зовнішніх фінансових джерел. Водночас, на підприємствах, які перебувають у фінансовій кризі, повністю вичерпано такі класичні джерела самофінансування, як прибуток та амортизація. Мобілізацію внутрішніх резервів фінансової стабілізації спрямовано передовсім на поліпшення (або відновлення) платоспроможності та ліквідності підприємства. Як правило, її здійснюють за такими основними напрямами:
1. Реструктуризація активів.
2. Зменшення (заморожування) витрат.
3. Збільшення виручки від реалізації.
Першу групу санаційних заходів пов'язано зі зміною структури та складу активної сторони балансу (досить часто ці зміни супроводжуються також змінами у складі та структурі пасивів). У рамках реструктуризації активів виділяють такі види санаційних заходів:
а) мобілізація прихованих резервів. Приховані резерви – це частина капіталу підприємства, яку не відображено в його балансі. Величина прихованих резервів у активній стороні балансу дорівнює різниці між балансовою вартістю окремих майнових об’єктів підприємства та їхньою реальною (вищою) вартістю. Мобілізація прихованих резервів здійснюється [36]:
 через реалізацію окремих об’єктів основних та оборотних засобів, які безпосередньо не пов'язані з процесом виробництва та реалізації продукції (будівлі та споруди невиробничого призначення, корпоративні права інших підприємств, боргові цінні папери, нематеріальні активи, наднормативні запаси сировини й матеріалів тощо);
 у результаті індексації балансової вартості майнових об’єктів, які неможливо реалізувати без порушення нормального виробничого циклу (такий метод реструктуризації активів не пов’язаний із реальним поліпшенням платоспроможності, .однак безпосередньо впливає на підвищення кредитоспроможності підприємства). У разі індексації основних фондів змінюється структура пасивів (збільшується стаття “Статутний капітал” чи “Додатковий капітал”);
б) використання зворотного лізингу (господарська операція, яка передбачає продаж основних фондів з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів в оперативний або фінансовий лізинг). Наприклад, збиткове підприємство продає лізинговій компанії адміністративну будівлю з одночасним укладанням договору про лізинг даного об'єкта нерухомості. Кредитоспроможність даного підприємства знижується. Однак його платоспроможність різко поліпшується. Крім того, підприємство з причини своєї збитковості може отримати значну економію на податкових платежах, які супроводжують операцію купівлі–продажу даного об’єкта основних фондів;
в) лізинг основних фондів. Цей метод уможливлює модернізацію обладнання (а отже, здійснення санаційних заходів виробничо–технічного характеру), коли бракує необхідних інвестиційних ресурсів;
г) здача в оренду основних фондів, які не повною мірою використовуються у виробничому процесі;
д) оптимізація структури розміщення оборотного капіталу (зменшення частки низьколіквідних оборотних засобів, запасів сировини та матеріалів, незавершеного виробництва тощо);
е) продаж окремих, низькорентабельних структурних підрозділів (філій). За рахунок такої операції підприємство може отримати інвестиційні ресурси для перепрофілювання виробництва на більш прибуткові види діяльності;
є) використання давальницької сировини, тобто – спосіб завантаження виробничих потужностей підприємства, за якого сировина та матеріали надаються підприємству безкоштовно, однак готова продукція, виготовлена на давальницьких умовах, є власністю постачальника сировини. Переробка давальницької сировини розглядається як послуга, що за неї підприємство отримує обумовлену в договорі частину готової продукції або певні грошові кошти;
і) рефінансування дебіторської заборгованості (переведення її в інші, ліквідні форми оборотних активів: гроші, короткострокові фінансові вкладення тощо). Одним із факторів, що негативно впливає на фінансовий стан підприємств і зокрема на їхню платоспроможність, є високий рівень невиправданої дебіторської заборгованості. Станом на початок 2006 року дебіторська заборгованість суб’єктів господарювання перевищувала обсяг ВВП країни. Це є суттєвим резервом відновлення платоспроможності підприємств, що опинилися у фінансовій кризі. Тому фінансовий менеджмент мусить використати всі наявні можливості для погашення заборгованості.
 
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДОСЛІДНОГО ЗАВОДУ ЗВАРЮВАЛЬНОГО УСТАТКУВАННЯ

2.1  Загальна характеристика підприємства

Дослідний завод зварювального устаткування був заснований у 1959 р. Основним завданням заводу було відпрацьовування технології виготовлення нового зварювального обладнання, створюваного вченими Інституту електрозварювання.
Заводом випущено багато унікального устаткування від високоточного малогабаритного, що використовувались для зварювання в космосі, до могутніх автоматичних установок, наприклад, для стикового контактного зварювання труб великого діаметра типу “Стик”, “Північ”, для зварювання подовжніх швів труб в умовах автоматичного виробництва і т.п.
В теперішній час ЗАТ «ДЗЗУ” випускає цілий ряд найменувань зварювального устаткування, в змозі виконати механічні, складальні, монтажні роботи тощо.
Назва Підприємства:
повна: закрите акціонерне товариство закритого типу “Дослідний завод зварювального устаткування”.
скорочена: ЗАТ «ДЗЗУ”
Основною метою діяльності підприємства є:
 розвиток механізмів інтегрування народного господарства України в міжнародну систему економічних відносин;
 підвищення конкурентоспроможності та експортного потенціалу продукції, технічного рівня виробництва, освоєння нових систем та ринків збуту продукції на внутрішньому ринку та ринках третіх країн;
 підвищення прибутковості, збільшення рентабельності виробництва, отримання прибутку;
 розробка і впровадження у виробництво сучасного устаткування і технологій, що створенні на використанні висококонцентрованих джерел енергії;
 діагностика обробки металів, їх зварювальних з’єднань та металоконструкцій в цілому для підвищення їх експлуатаційної надійності та довговічності, а також інших технологічних процесів спецелектрометалургії і металообробки.
Основні види діяльності Товариства наступні:
 діагностика та ремонт лінійної частини трубопроводів, що проходять територією України, в т.ч. компресорних станцій;
 розробка та виготовлення зварювального обладнання;
 розробка і впровадження в виробництво нових технологічних процесів обробки зварних з’єднань для підвищення надійності і довговічності металоконструкцій;
 розробка нового покоління обладнання, перспективних технологічних і проектних рішень в галузі зварювання та суміжних процесів;
 дослідження і впровадження в виробництво технологічних процесів на основі висококонцентрованих джерел енергії для одержання і обробки нових перспективних матеріалів, їх зварних з'єднань і конструкцій;
 консалтинг, інжиніринг, маркетинг, комерційна, інвестиційна та посередницька діяльність, а також інші види діяльності, не заборонені діючим законодавством України;
 оптова, роздрібна торгівля продукцією власного та невласного виробництва, комісійна і комерційна торгівля, в тому числі через мережу власних магазинів, павільйонів, торгових точок, складів і т.д.;
 проведення наукових, дослідно–конструкторських експериментальних робіт і виготовлення металоконструкцій і обладнання;
 виробництво окремих видів наукомістких товарів для промисловості і народного споживання;
 роботи, послуги науково–виробничого призначення для промислових підприємств, в тому числі за рахунок створення програмних продуктів, що забезпечують біль ефективне використання обладнання та покращання організації виробництва;
 організація кооперування виробництва і поставок окремих вузлів., а – також комплектуючих виробів по документації, виготовленій Товариством;
 комерційна і посередницька діяльність, а також роботи і послуги у питаннях економічного, комерційного, транспортного (в т.ч. міжнародного), юридичного забезпечення.
Організаційна структура підприємства наведена в додатку 1.
Свою господарську діяльність Товариство здійснює на підставі Статуту, затвердженого Фондом державного майна України 08.05.1996 року (із змінами та доповненнями) та у відповідності з чинним законодавством України (додаток 2).
Держава не обмежує підприємство у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.
Діяльність підприємства не включена до переліку видів діяльності, які підлягають обов'язковому ліцензуванню.
Продукція підприємства не є такою, що підлягає обов'язковій сертифікації.
Відповідність продукції вимогам діючих ДСТУ та ТУ підтверджується сертифікатами відповідності системи УкрСЕПРО, які видаються Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації на кожну окрему партію обладнання.

2.2 Фінансовий аналіз стану підприємства

Ретроспективна фінансова звітність за попередні декілька років дозволяє виявити стан розвитку підприємства в минулому і сучасному періодах, а також визначити майбутній потенціал бізнесу на підставі його поточної та майбутньої прогнозованої діяльності.
В основу фінансового аналізу покладено експрес-аналіз фінансового стану підприємства. Головною складовою цього аналізу є вертикальний та горизонтальний аналізи, які дозволяють побачити в динаміці зміни, що відбуваються в структурі капіталу компанії, джерелах фінансування, доходності тощо.
Вертикальний аналіз характеризує дані по різних статтях балансу та звіту про фінансові результати у відсотках від загальної суми коштів підприємства, що робить можливим аналізувати порівняні дані. Оперування відносними показниками дозволяє уникнути інфляційного коригування на фінансову звітність.
Горизонтальний аналіз відображає дані у вигляді індексів по відношенню до базисного року, або відсоткові зміни по статтях за період, що аналізується, в структурі активів, пасивів та фінансових результатах за декілька минулих періодів. Такий аналіз дозволяє досить наглядно прослідкувати тенденції зміни показників у часі.
Аналіз фінансового стану ЗАТ «ДЗЗУ” включав вивчення бухгалтерської документації та інших фінансових документів підприємства.
Для здійснення аналізу фінансового стану ЗАТ «ДЗЗУ” у динаміці використані зведені дані річних бухгалтерських звітів та звітів про фінансові результати за 2002 – 2005 рр.
З метою досягнення об’єктивних результатів при використанні даних звітів та можливостей їх порівняння у динаміці до показників балансу внесені відповідні зміни.
 
Таблиця 2.1
Агрегований баланс «ДЗЗУ”
№ пп. Показник на 31.12.02 на 31.12.03 на 31.12.04 на 31.12.05
  тис.грн. частка в %  тис.грн. частка в %  тис.грн. частка в %  тис.грн. частка в %
А. Активи – всього 28286,2 100,00 29644,1 100,00 31913,1 100,00 35200,7 100,00
1 Оборотні активи 8040,1 28,42 9889,6 33,36 12648,8 39,64 16764,6 47,63
1.1 Грошові кошти 50,6 0,18 0,5 0,00 19,9 0,06 2,3 0,01
1.2 Біржові цінні папери 0,0 0,00 0,0 0,00 0,0 0,00 0,0 0,00
1.3 Дебіторська заборгованість за розрахунками 59,5 0,21 5,0 0,02 31,2 0,10 40,1 0,11
1.4 Векселі одержані 0,0 0,00 0,0 0,00 0,0 0,00 0,0 0,00
1.5 Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги 554,9 1,96 405,8 1,37 944,6 2,96 1934,2 5,49
1.6 Інша поточна дебіторська заборгованість 41,7 0,15 32,7 0,11 166,3 0,52 0,0 0,00
1.7 Інші оборотні активи 0,1 0,00 0,0 0,00 0,0 0,00 195,3 0,55
1.8 Товарно-матеріальні запаси 7333,3 25,93 9445,6 31,86 11486,8 35,99 14592,7 41,46
2 Необоротні активи 20242,9 71,56 19752,8 66,63 19260,9 60,35 18435,8 52,37
2.1 Довгострокові фінансові інвестиції 0,0 0,00 0,0 0,00 0,0 0,00 0,0 0,00
2.2 Відстрочені податкові активи 0,0 0,00 0,0 0,00 0,0 0,00 0,0 0,00
2.3 Інші необоротні активи 0,0 0,00 0,0 0,00 0,0 0,00 60,9 0,17
2.4 Довгострокова дебіторська заборгованість 0,0 0,00 0,0 0,00 0,0 0,00 0,0 0,00
2.5 Залишкова вартість основних засобів 20242,9 71,56 19365,7 65,33 18578,3 58,22 18362,1 52,16
2.5.1 Відновна вартість основних засобів 36421,3 х 36208,5 х 37170,8 х 37845,9 х
2.5.2 Сума нарахованого зносу 16178,4 х 16842,8 х 18592,5 х 19483,8 х
2.6 Нематеріальні активи (залишкова вартість) 0,0 0,00 0,0 0,00 11,9 0,04 12,8 0,04
2.7  Незавершене будівництво 0,0 0,00 387,1 1,31 670,7 2,10 0,0 0,00
3 Витрати майбутніх періодів 3,2 0,01 1,7 0,01 3,4 0,01 0,3 0,00
Б. Пасиви – всього 28286,2 100,00 29644,1 100,00 31913,1 100,00 35200,7 100,00
1 Поточні зобов’язання 6319,2 22,34 7267,4 24,52 9224,1 28,90 13383,6 38,02
1.1 Короткострокові кредити 0,0 0,00 0,0 0,00 0,0 0,00 37,2 0,11
1.2 Поточна заборгованість за довгострокові зобов’язання 0,0 0,00 0,0 0,00 0,0 0,00 0,0 0,00
1.3 Векселі видані 0,0 0,00 0,0 0,00 0,0 0,00 0,0 0,00
1.4 Кредиторська заборгованість за товари та послуги 4704,7 16,63 5838,8 19,70 8176,6 25,62 8820,2 25,06
1.5 Поточні зобов’язання за розрахунками: 1235,1 4,37 933,6 3,15 925,7 2,90 1332,1 3,78
1.5.1 з одержаних авансів 85,5 0,30 14,4 0,05 0,0 0,00 0,0 0,00
1.5.2 з оплати праці 72,1 0,25 104,8 0,35 267,8 0,84 511,5 1,45
1.5.3 по податках та обов’язкових платежах 1077,5 3,81 814,4 2,75 657,9 2,06 820,6 2,33
1.5.4 інше 0,0 0,00 0,0 0,00 0,0 0,00 0,0 0,00
1.6 Інші поточні зобов'язання 379,4 1,34 495,0 1,67 121,8 0,38 3194,1 9,07
2  Довгострокові зобов'язання  0,0 0,00 20,0 0,07 20,0 0,06 20,0 0,06
3 Власний капітал 21711,6 76,76 22356,7 75,42 22669,9 71,04 21794,9 61,92
3.1 Статутний фонд (акції) 21959,6 77,63 21959,6 74,08 15650,1 49,04 15650,1 44,46
3.2 Пайовий капітал  0,0 0,00 1000,0 3,37 2699,0 8,46 0,0 0,00
3.3 Додатковий капітал  0,0 0,00 0,0 0,00 0,0 0,00 0,0 0,00
3.4 Інший додатковий капітал 3171,3 11,21 3198,8 10,79 8959,2 28,07 11845,5 33,65
3.5 Нерозподілений прибуток (+), непокритий збиток (–) –3419,3 –12,09 –3801,7 –12,82 –4638,4 –14,53 –5700,7 0,00
4 Доходи майбутніх періодів 0,0 0,00 0,0 0,00 0,0 0,00 0,0 0,00
5 Забезпечення наступних витрат і платежів 255,4 4,04 0,0 0,00 –0,9 –0,01 2,2 0,00
 
Введення з січня 2000 р. національних стандартів бухгалтерського обліку, що викладені у порядку та у відповідності з вимогами стандартів GAAP, а точніше – у максимально можливому наближенні цих показників до стандартів МБСО, дозволяє привести показники вітчизняної звітності міжнародним стандартам, хоча досягти їх абсолютної відповідності досить складно, враховуючи існуючі відмінності у формах фінансової звітності.
Складання рекомбінованого балансу спрощує подальший розрахунок коефіцієнтів, що характеризують різні аспекти фінансового стану підприємства:
 визначення показників рентабельності поточних активів;
 аналіз ліквідності та фінансової стійкості активів;
 визначення динаміки прибутковості вкладеного капіталу;
 аналіз вірогідності банкрутства підприємства.
Дані таблиці агрегованого балансу ЗАТ «ДЗЗУ” показують:
 вартість активів за період, що аналізується, має тенденцію до зростання. По всіх роках періоду, що аналізується, наявне зростання вартості активів як в номінальному, так і у реальному виразі. В той же час, порівняння темпів росту активів по роках свідчить, що спостерігається їх уповільнення, якщо аналізується вартість активів у порівняльних показниках, тобто приріст вартості відбувається перш за все за рахунок інфляційної складової;
 зростання вартості активів відбувається внаслідок збільшення лише одного виду активів: оборотних. Динаміка зростання номінальної вартості оборотних активів починаючи з 2003 р. наступна: в 1,23 рази в 2003 р., в 1,28 разів в 2004 р. та в 1,33 2005 р. Порівняльні показники темпів росту більш повільніші – у 2003 р. вартість оборотних активів підвищилась у 1,19 разів, а у 2004 р. – у 1,22 рази, в 2005 р. цей показник залишився на попередньому рівні 1,22;
 по необоротних активах наявне їх поступове скорочення за весь період аналізу щорічно на 2%, а за 2005 р. цей показник зменшився вже на 4%;
 структура активів по роках змінювалася у бік зростання питомої ваги оборотних активів. Питома вага оборотного капіталу в 2002 році становила близько 29% від суми активів. В 2004 р. його частка досягла майже 40%, а за  2005 р. збільшилась ще на 7% і становила 47%, що є позитивним чинником для такого типу підприємств як ЗАТ «ДЗЗУ” (характерне матеріаломістке виробництво);
 питома вага необоротного капіталу по роках відповідно зменшувалась по тих періодах, в яких збільшувалась частка оборотних активів. В структурі необоротних активів найбільшу питому вагу займає основний капітал, доля якого впала майже з 72% у 2002 р. до 58% у 2004 р. Аналіз відновної вартості основних засобів показує, що хоча в 2004 р. відбувся приріст основних засобів на 962,3 тис. грн., це не вплинуло на покращення ситуації з оновленням основних засобів, а, навпаки, коефіцієнт їх придатності постійно погіршувався: з 56% – у 2002 р., 53% – у 2003 р., 50% – у 2004 р. та 48,5% у 2005 р. Тенденція щодо затухання темпів їх щорічного поповнення також свідчить про втрату сталості темпів зростання основних засобів, а відтак вимагає негайної необхідності проведення змін в масштабах діяльності підприємства. Даний висновок досить актуальний для ЗАТ "ДЗЗУ ІЕЗ ім. Є.О. Патона", тому що, враховуючи високий рівень конкуренції серед виробників електрозварювального обладнання, головною перевагою в конкурентній боротьбі є наявність високотехнологічного устаткування з відповідним рівнем оснащення, яке дозволяє виробляти конкурентноздатну продукцію;
 аналіз оборотного капіталу свідчить про утримання більшої його частини в активах з великим ризиком – в товарно–матеріальних запасах. І хоча об’єктивно продукція підприємства являється матеріаломісткою, аналіз цього виду активу показує, що поряд з акумуляцією виробничих запасів, які необхідні для забезпечення безперебійності в роботі підприємства, значна частина товарно–матеріальних цінностей зосереджена у товарах та готовій продукції – 2 881,4 тис. грн. у 2002 р., 4 782,4 тис. грн. – у 2003 р., 6 865,8 тис. грн. – у 2004 р. та 9 339,3 тис. грн. за 2005 р. Якщо порівняти ці дані із обсягами реалізації по відповідних датах: 1 837,3 тис. грн. – у 2002 р., 1 330,8 тис. грн. – у 2003 р., 7 430,3 тис. грн. у 2004 р. та 3 976,6 тис. грн. за 2005 р., то лише в 2004 році спостерігається перекриття обсягів продажу продукції над її виробництвом в противагу тенденції минулих років, коли підприємство працювало “на склад”, і що досить прикро цей негативний тренд поновився в 2005 р.;
 розрахунок нетто–робочого капіталу по всіх роках показує, що цей показник має додатне значення і свідчить про наявність власних оборотних засобів, а відтак характеризує високий рівень фінансової стійкості підприємства, хоча виходячи із попереднього висновку можна піддати сумніву ліквідність продукції підприємства, оскільки значна її частина перебувала на складі, а не поступала у реалізацію;
 за весь аналізований період вартість найбільш ліквідних активів – грошових коштів – була занадто малою.

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.1. Динаміка активів, тис. грн.

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.2. Динаміка необоротних активів, тис. грн.

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.3. Динаміка оборотних активів, тис. грн.

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.4. Динаміка поточних активів, тис. грн.

 
РОЗДІЛ 3. ПЛАН РЕКОНСТРУКЦІЇ І ПРОГНОЗ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАТ „ДЗЗУ”

3.1.  Прогноз випуску продукції

Господарська діяльність підприємства в попередні роки здійснювалася по двох напрямках:
  виготовлення дослідного та серійного зварювального обладнання та пристроїв;
 надання приміщень підприємства в оренду.
Ретроспективний аналіз виробничо-фінансової діяльності Товариства показав, що функціонування підприємства в межах існуючої стратегії управління, яка спирається на просте відтворення наявної моделі виробництва, не дозволяє йому перетнути межу беззбитковості і вийти на позитивні фінансові результати роботи.
Суть інноваційного проекту полягає у розробці та організації серійного виробництва сучасних моделей енергозберігаючого обладнання та інструмента для зварювання, повітроплазмового різання з сервісним обслуговуванням на території України, що може бути досягнуто за рахунок проведення конструкторсько–технологічних робіт, виготовлення і реалізації надійного, високоякісного та конкурентноспроможного обладнання та аксесуарів дугового зварювання, повітроплазмового різання і інверторних джерел живлення. Згідно плану реконструкції заводу по відновленню виготовлення дослідних зразків та впровадженню серійного виробництва нових моделей устаткування дугового зварювання та аксесуарів планується впровадити виготовлення устаткування, зображеного на рис. 3.1. За типом струму, технологіями та особливостями конструкції продукцію інноваційного проекту об’єднано у групи:
 джерела живлення,
 основне устаткування,
 допоміжне обладнання, аксесуари.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.1. Виготовлення нового устаткування згідно плану реконструкції підприємства.

Стратегічно інноваційний проект розподіляється на два головних напрямки:
 на засадах новітніх досягнень в галузі напівпровідників створити вітчизняні випрямлячі з проміжною високочастотною ланкою (інвертори, чопери), що дозволить суттєво зменшити масу, габарити, підвищити динамічні властивості зварювальної техніки, розробити нові схеми керування та перейти до наступного класу джерел живлення з синергетичним керуванням.
 на базі власних сучасних розробок створити клас недорогих і конкурентноспроможних універсальних джерел живлення з максимальним використанням вітчизняних комплектуючих виробів.
Для підприємств важливим є обґрунтування прогнозованих обсягів продажу продукції. Прогнозування обсягів продажу здійснюється:
 за часом;
 за окремими видами продукції;
 за певними групами споживачів.

3.2.  Оцінка ринків збуту. Конкуренція на ринку

Покупців зварювального устаткування, пристроїв та аксесуарів можна поділити на дві категорії:
Постійні – великі підприємства, такі як:
  НДЦ “ЕКСПЛОВЕЛД” м. Київ;
 “ДНІПРОЗВАРЮВАННЯ” м. Дніпропетровськ;
 “АВАНТАЖ” м. Одеса;
 тощо.
Маючи власну мережу реалізації продукції, ці підприємства закуповують до 80% зварювального устаткування Дослідного заводу.
Безпосередньо споживачі продукції заводу, які звертаються до підрозділів заводу, або ті, що купують через заводський спеціалізований магазин.
Конкуренція на ринку зварювального устаткування є досить високою. В Україні існують два великих підприємства – виробника зварювального устаткування, це завод “СЕЛМА” та КЗЗО (Каховський завод зварювального обладнання). Крім того, зварювальне обладнання виготовляють різноманітні промислові підприємства в містах Миколаєві, Харкові, Сімферополі.
Але номенклатура виробів цих підприємств обмежена і не може конкурувати з продукцією ДЗЗУ, в тому числі, за якістю виготовлення. Враховуючи наявність потужних конкурентів, Дослідний завод зварювального устаткування проводить свою власну стратегію виробництва та реалізації продукції. Динаміку розширення номенклатури продукції підприємства наведено в таблиці. 3.5.
Багато видів зварювального обладнання та аксесуарів, що виготовляються або спроектовані і заплановані до виготовлення не мають аналогів в країнах СНД. Деякі моделі, такі як УДС–250, УДС-400 для аргонодугового зварювання з регульованим асиметричним імпульсом зварювального струму, трансформатор ТДФК–1250 з прямокутною формою імпульсу зварювального струму, за своїми характеристиками перевищують аналоги закордонних підприємств-виробників.
Крім вітчизняних виробників зварювального устаткування в Україні є представництва великих закордонних підприємств-виробників: ЛІНКОЛЬН, ЕСАБ, ФРОНІУС тощо. Однак вони не можуть складати вагомої конкуренції, через те, що  їхнє обладнання в декілька разів дорожче вітчизняних аналогів і при його сервісному обслуговуванні та ремонті виникають проблеми.
Аналіз ринку зварювального устаткування дозволяє орієнтувати підприємство на виробництво необхідного споживачу на сьогоднішній день зварювального устаткування, пристроїв та аксесуарів. Враховуючи те, що парк зварювального устаткування на більшості підприємств України потребує заміни та модернізації, стримуючим фактором в реалізації продукції є не відсутність потреби в ньому, а відсутність грошових коштів у потенційних клієнтів підприємства.

3.3.  Прогнозний розрахунок інвестицій

Згідно ст.10 Закону України “Про інвестиційну діяльність” найбільш вірогідними джерелами інвестування по інвестиційному проекту можуть бути як власні фінансові ресурси підприємства (амортизаційні відрахування, прибуток після оподаткування, власні обігові кошти тощо), так і позикові або залучені фінансові кошти інвестора.
Прогноз щодо виробництва інноваційного продукту на ЗАТ «ДЗЗУ” будується з урахуванням залучення зовнішніх запозичень, направлених на удосконалення та виготовлення електрозварювального устаткування та аксесуарів до нього, і передбачає, що кошти, потрібні на капітальні вкладення та оборотні засоби, будуть інвестуватися як за рахунок власного робочого нетто–капіталу, який підприємство отримає від реалізації інвестиційного проекту, так і шляхом залучення зовнішніх інвестицій.
Таблиця 3.6.
Кошторис витрат на реалізацію інноваційного проекту
НАЙМЕНУВАННЯ СТАТЕЙ ВИТРАТ 2006–2010 рр.,
тис. грн.
Заробітна плата 8 850,5
Нарахування на заробітну плату 3 306,7
Модернізація обладнання 9 132,6
Зовніші інвестиції, в т.ч.: 5 000,0
 науково–дослідні та дослідно–конструкторські роботи 320,0
 розробка технологічних процесів 200,0
 створення дослідних зразків 420,0
 придбання та виготовлення технологічного обладнання 1 400,0
 монтаж технологічного обладнання 110,0
 створення нових робочих місць 220,0
 придбання матеріалів та комплектуючих виробів 2 330,0
Витрати по роботам, що виконуються сторонніми організаціями 400,0
Накладні витрати 19 000,0
ВСЬОГО 45 689,8

Для розрахунку грошового потоку на період прогнозу необхідно провести перегрупування вищезазначених напрямків фінансування на розподіл інвестицій по видах активів, в які передбачається здійснювати інвестування і які по різному приймають участь у формуванні надходжень.

3.4.  Прогнозний розрахунок амортизаційних відрахувань

На українських підприємствах ведеться окремо економічний (бухгалтерський) та податковий облік зносу та амортизації необоротних активів. Економічний облік амортизації застосовується для розрахунку амортизації як виду витрат і обрахунку собівартості та ціни продукції. Податковий облік амортизації обраховується з метою визначення суми податку на прибуток.
Між даними податкового та економічного обліку існує суттєва відмінність, тому для розрахунку вихідних даних для грошового потоку використовувалась методика нарахувань для податкового обліку.
Розрахунок амортизації заснований на нормах і методах нарахування амортизації основних засобів, передбачених п. 26 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 р. за № 288/4509 і Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

3.5.  Прогноз основних фінансово-економічних показників діяльності підприємства

 Прогноз отримання фінансових результатів від виробництва електрозварювального обладнання та аксесуарів до нього.
Аналіз “Звіту про фінансові результати” (форма №2) по всіх звітних датах періоду аналізу показав, що по операційній діяльності підприємство завжди мало від’ємне значення норми рентабельності. Таким чином, досить природно, що підхід по екстраполяції за формами №2 за 2002 – 2005 рр. не використовувався, оскільки в них має місце від’ємне значення цього показника, тому в основу формування грошового потоку в релевантному періоді було закладено розрахунки фінансових показників доходів і видатків, які прогнозовані в бізнес-програмі ЗАТ «ДЗЗУ” на 2006–2010 рр.
У підприємства існують всі об’єктивні підстави для зростання рівня рентабельності по роках прогнозу (за останній період підприємство намагається вжити ряд технічних та організаційних заходів по зменшенню витрат та випуску більш конкурентоспроможної продукції). Тобто, досягнення прибутковості можливо як за рахунок зростання обсягів продажів продукції, так і внаслідок скорочення витрат на її виробництво.
Зростання рівня рентабельності буде відбуватися повільно, враховуючи наявність непокритих збитків підприємства, що накопичувалися за багато попередніх років. На 31.12.05 р. ця сума складає 5 700,7 тис. грн.
Прогноз діяльності підприємства будується на запланованих показниках обсягів випуску продукції і цін з урахуванням коливань по цих показниках по роках аналізу.
Таблиця 3.9
Зведений фінансовий прогноз грошових надходжень по видам продукції на 2006–2010 рр., тис. грн., без ПДВ
№ з/п Найменування показника Роки прогнозу
  1 2 3 4 5
1.1 Виробництво трансформаторів
1 Обсяг реалізації  3820 3880 3800 4200 5494
2 Собівартість продукції 3800 3720 3650 3623 3620
3 Прибуток від реалізації 20 160 150 577 1874
4 Чистий прибуток від реалізації 15 120 112,5 432,75 1405,5
1.2 Виробництво випрямлячів
1 Обсяг реалізації  1780 1996 2280 2250 2300
2 Собівартість продукції 1680 1650 1620 1569 1560
3 Прибуток від реалізації 100 346 660 681 740
4 Чистий прибуток від реалізації 75 259,5 495 510,75 555
1.3 Виробництво інверторів
1 Обсяг реалізації  1347 1420 1480 1590 1760
2 Собівартість продукції 1259 1280 1300 1340 1420
3 Прибуток від реалізації 88 140 180 250 340
4 Чистий прибуток від реалізації 66 105 135 187,5 255
1.4 Виробництво напівавтоматів
1 Обсяг реалізації  2300 2480 2600 2750 2950
2 Собівартість продукції 2113 2190 2270 2350 2420
3 Прибуток від реалізації 187 290 330 400 530
4 Чистий прибуток від реалізації 140,25 217,5 247,5 300 397,5
1.5 Виробництво блоків подачі
1 Обсяг реалізації  1021 1180 1290 1400 1490
2 Собівартість продукції 960 1020 1120 1210 1250
3 Прибуток від реалізації 61 160 170 190 240
4 Чистий прибуток від реалізації 45,75 120 127,5 142,5 180
1.6 Виробництво апаратів плазмової різки
1 Обсяг реалізації  79 114 137 159 192
2 Собівартість продукції 70 98 120 140 170
3 Прибуток від реалізації 9 16 17 19 22
4 Чистий прибуток від реалізації 6,75 12 12,75 14,25 16,5
1.7 Виробництво апаратів аргонодугового зварювання
1 Обсяг реалізації  255 293 315 345 405
2 Собівартість продукції 222 255 275 305 360
3 Прибуток від реалізації 33 38 40 40 45
4 Чистий прибуток від реалізації 24,75 28,5 30 30 33,75
1.8 Виробництво різаків плазмових
1 Обсяг реалізації  105 120 140 153 160
2 Собівартість продукції 95 105 120 127 130
3 Прибуток від реалізації 10 15 20 26 30
4 Чистий прибуток від реалізації 7,5 11,25 15 19,5 22,5
1.9 Виробництво пальників зварювальних
1 Обсяг реалізації  225 265 293 320 380
2 Собівартість продукції 204 230 250 275 325
3 Прибуток від реалізації 21 35 43 45 55
4 Чистий прибуток від реалізації 15,75 26,25 32,25 33,75 41,25
1.10 Виробництво БАО
1 Обсяг реалізації  45 62 84 92 106
2 Собівартість продукції 40 55 75 82 90
3 Прибуток від реалізації 5 7 9 10 16
4 Чистий прибуток від реалізації 3,75 5,25 6,75 7,5 12
1.11 Виробництво генераторів зварювання
1 Обсяг реалізації  205 235 265 300 330
2 Собівартість продукції 180 205 230 260 285
3 Прибуток від реалізації 25 30 35 40 45
4 Чистий прибуток від реалізації 18,75 22,5 26,25 30 33,75
1.12 Виробництво джерел живлення для зварювання
1 Обсяг реалізації  215 245 280 310 340
2 Собівартість продукції 190 220 250 275 295
3 Прибуток від реалізації 25 25 30 35 45
4 Чистий прибуток від реалізації 18,75 18,75 22,5 26,25 33,75
 ВСЬОГО     
1 Обсяг реалізації продукції, всього  11397 12290 12964 13869 15907
2 Собівартість продукції, всього  10813 11028 11280 11556 11925
3 Прибуток від реалізації продукції, всього  584 1262 1684 2313 3982
4 Чистий прибуток від реалізації продукції (за вирахуванням збитків минулих періодів), всього  –624,3 322,2 1263,0 1734,75 2986,5

 Прогноз отримання фінансових результатів від надання приміщень підприємства в оренду.
Другим джерелом отримання грошових надходжень в господарській діяльності підприємства є надання приміщень в оренду.
За інформацією підприємства в оренді знаходяться три типи площ:
 адміністративні;
 виробничі;
 складські.
В основу прогнозу формування доходів закладено судження, відповідно до якого підприємство і в подальшому буде надавати послуги по оренді всіх типів приміщень в межах площ, які орендуються.
Висновки щодо прогнозу господарської діяльності ЗАТ “ДЗ ЗУ ІЕЗ ім. Є.О. Патона”:
 Період прогнозування обраний у 5 років. Такий період прогнозування (горизонт прогнозу) є достатнім для цілей прогнозу, оскільки не виявлені конкретні очікування щодо екстраординарних чи інших нестандартних подій. П’ятий рік уже може вважатися цілком стандартним і типовим для усього післяпрогнозного періоду.
 Прогноз виходив із досить поміркованих оцінок щодо майбутнього розвитку бізнесу підприємства, тобто передбачав реальний варіант функціонування товариства в межах започаткованого інноваційного проекту.
 При формуванні розвитку бізнесу підприємства використано модель грошового потоку для всього інвестованого капіталу.
 Джерелами інвестування проекту визначено безвідсоткові позики інвестора, амортизаційні відрахування та чистий прибуток підприємства.
 В бізнес-плані підприємства обсяги виробництва продукції та надання послуг, з їх диференціацією по видах електрозварювального устаткування та аксесуарів до нього, заплановані на рівні, що забезпечує беззбиткову діяльність підприємства, а також виділені типи площ приміщень, що можуть надаватися в оренду.
 Розрахунок вартісних показників витрат та доходів не проводився, а базувався на вихідних даних бізнес-плану підприємства.
 
РОЗДІЛ 4. ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ПРОЦЕСІ АНТИКРИЗОВОГО ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

В останні роки аналітична обробка даних має все більшу увагу. Аналітичні модулі з'явилися в складі всіх основних фінансово–виробничих додатків – адже в сучасних умовах розвитку економіки якість інформаційної підтримки діяльності керівників і аналітиків є одним з факторів досягнення успіху підприємства.
Інформаційні системи масштабу підприємства, як правило, містять кілька типів автоматизованих робочих місць для різних категорій користувачів.
На будь-якому підприємстві існують два види інформаційних систем:
 Операційні системи – для полегшення повсякденного керування.
 Інформаційні системи – для полегшення керування бізнесом.
Операційні системи мають наступні властивості:
 як правило, згодом нарощуються;
 мають кілька програм для різних категорій користувачів;
 частина програм централізована, частина децентралізована, а деякі працюють у декількох системах;
 часто не існує загального плану для їх об'єднання;
 по оцінках експертів, із всього обсягу даних, які отримані, оброблені та збережені на підприємстві, лише невелика їх частина доступна співробітникам і управлінському складу;
 попит на оперативні дані, як правило, стосується однієї галузі.
Інформаційні системи мають інші якості:
 інформаційні системи часто розширюють галузь застосування і вимагають великого обсягу оперативних даних;
 спрямовані на керування бізнесом, як сьогодні, так і в майбутньому;
 вимагають великого обсягу історичних даних;
 включають зовнішні дані;
 забезпечують гнучкий і ефективний спосіб одержання набору даних ключовими співробітниками організації;
 їх можна охарактеризувати, в основному, як сховища даних.
При впровадженні універсальної інформаційної системи (УІС) важливо враховувати два типи систем З наступних причин:
 структура даних для операційних систем оптимізована для обробки документів, а не для аналізу даних і прийняття рішень;
 при спільному використанні операційні й інформаційні системи починають взаємодіяти одна з іншою і у такий спосіб знижують продуктивність;
 щоб уникнути зниження рівня обробки повсякденних операцій у бізнесі, варто видалити канал доступу до інформації з основного маршруту обробки даних;
 менеджери, як правило, не знають, яка інформація буде їм потрібна у майбутньому;
 попит на інформаційні дані зросте в багато разів через кілька років.
Особливе місце серед інформаційних систем займають продукти, що застосовуються менеджерами вищої ланки і керівниками різних рівнів і призначені звичайно для комплексного багатомірного аналізу даних, їхньої динаміки, тенденцій і в остаточному підсумку – для сприяння прийняттю рішень.
Подібні продукти, як правило, відрізняються по своєму інтерфейсу від звичайних автоматизованих робочих місць, призначених для введення даних, і в більшості випадків мають засоби одержання даних (сум, середніх, максимальних і мінімальних значень для різних вибірок). Відзначимо, що найчастіше робочий час користувачів таких продуктів (іноді вони називаються системами підтримки прийняття рішень) цінується досить високо, тому вимоги до функціональності і зручності застосування тут набагато більш важливі, ніж мінімізація їх ресурсоємності.
Технологія комплексного багатомірного аналізу даних одержала назву OLAP. OLAP – це ключовий компонент організації сховищ даних (Data warehousing), тобто збору, від відбору і попередньої обробки даних з метою надання результуючої інформації користувачам для статистичного аналізу і створення звітів.
Багатомірний аналіз даних може бути здійснений як у клієнтському додатку (наприклад, засобами багатомірного аналізу володіє Excel 2000), так і на сервері баз даних. Усі виробники ведучих серверних СУБД, такі як Oracle, Microsoft, Informix, IBM, Sybase, роблять серверні засоби для подібного аналізу, однак відповідні продукти Oracle, Informix, IBM і Sybase здобуваються окремо від сервера баз даних і коштують досить дорого. Що ж стосується Microsoft, то починаючи з версії 7.0 Microsoft SQL Server містить у своєму складі OLAP–сервер і, таким чином, дозволяє створювати відносно недорогі OLAP–рішення на базі Microsoft SQL Server.
Системи підтримки рішень мають необхідні засоби для забезпечення користувача агрегованими даними для вибору з основного набору даних у форматі, зручному для сприйняття й аналізу. Як правило, ці агреговані функції складають багаторівневий набір даних (гіперкуб), де осі містять об'єкти аналізу, а осередки містять залежні показники. Крім того всі осьові дані можуть бути організовані ієрархічно з різними рівнями представлення деталей. При такій моделі даних користувачі можуть формулювати складні запити, створювати звіти і викликати підмножини даних.
Технологія для об’єднаного багаторівневого аналізу даних відома як OLAP (“On–Line Analytical Processing”) – “Оперативна аналітична обробка”. Визначимо вимоги для багаторівневого аналізу. Вони включають:
 можливість показу результату аналізу за прийнятний проміжок часу (звичайно не більше 5 секунд), навіть за рахунок менш детального аналізу;
 можливість проведення будь–якого логічного чи статистичного аналізу, специфічного для даної програми, а також зберігати його у формі, зручній для кінцевого користувача;
 колективний доступ до даних з підтримкою необхідних механізмів блокування і процедур перевірки;
 багаторівневе концептуальне представлення даних, включаючи повну підтримку ієрархій і наборів ієрархій;
 можливість доступу до будь–якої необхідної інформації незалежно від її області і місцезнаходження.
Джерело даних у системі OLAP – сервер, що подає дані для аналізу. У залежності від областей використання продуктів OLAP можуть бути різні джерела даних: сховища даних, з’єднана база даних із загальними даними, набір таблиць із зібраними фінансовими даними чи будь-яка інша комбінація вищезгаданих джерел. Можливість роботи з даними з інших джерел – одна з найважливіших для продуктів OLAP.

 
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Дослідження, проведене в дипломній роботі, дає можливість зробити низку узагальнюючих висновків.
Банкрутство – невід’ємний елемент ринкової економіки і один з головних факторів ринкової конкуренції. В сучасних економічних умовах на ринкових засадах, розвиток вітчизняного виробництва є неможливий без створення ефективної системи банкрутства, яка повинна відповідати вимогам часу та передовій світовій практиці.
Ступінь теоретичного вивчення системи і заходів антикризового фінансового управління, їхнього практичного застосування є не повною.
Сучасна економічна ситуація в Україні приречена на вплив таких факторів, як політична нестабільність, інфляція, криза неплатежів, відсутність фінансової дисципліни, неплатоспроможність підприємств. До таких підприємств необхідно застосовувати заходи, спрямовані на їх фінансово–господарське оздоровлення шляхом реструктуризації, санації, добровільної ліквідації під контролем кредиторів та власника, а також шляхом примусової санації або ліквідації.
Концептуальними завданнями законодавства про банкрутство є:
 припинення паразитування на майні підприємств – боржників незалежно від форм власності при запровадженні процедур банкрутства шляхом введення інституції розпорядження майном з моменту реєстрації заяви в суді про порушення справи про банкрутство, що також забезпечує збереження майна і виробничих потужностей;
 на основі досягнення мирової угоди між боржником та кредиторами здійснення процедури санації боржника, спрямованої на відновлення його платоспроможності;
 задоволення вимог кредиторів.
Враховуючи концептуальні завдання законодавства про банкрутство законодавець установив такі судові процедури, що застосовуються до боржника:
 розпорядження майном боржника;
 мирова угода;
 санація (відновлення платоспроможності) боржника;
 ліквідація банкрута.
застосування закону про банкрутство є одним із головних механізмів оздоровлення економіки саме через здійснення заходів по відновленню платоспроможності підприємств–боржників, тобто завдяки застосуванню процедури санації боржників. Надзвичайно великим досягненням закону слід вважати вперше законодавче врегулювання цілого спектру понять і заходів, які розкривають суть і зміст дій щодо відновлення господарської і фінансової життєздатності підприємств-боржників.
Закон передбачає, що планами санації в судовій процедурі можуть бути передбачені:
 реструктуризація підприємств;
 перепрофілювання виробництва;
 закриття нерентабельних виробництв;
 продаж частини майна боржника;
 продаж майна боржника, як цілісного майнового комплексу (для недержавних підприємств);
 ліквідація дебіторської заборгованості;
 реструктуризація кредиторської заборгованості, в тому числі шляхом переведення боргів (частини боргів) на санатора, інвестора та погашення ними боргу.
Виходячи з аналізу літературних джерел з теми дослідження, можна зробити висновок, що банкрутство підприємств – це наслідок глибокої фінансової кризи. З позиції фінансового менеджменту кризовий стан підприємства полягає в його неспроможності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності.
Фінансову кризу на підприємстві характеризують за трьома параметрами: джерела (фактори) виникнення; вид кризи; стадія розвитку кризи.
Ідентифікація вказаних ознак уможливлює правильне визначення діагнозу фінансової неспроможності підприємства та підбір найефективніших санаційних заходів.
Фактори, які можуть зумовити фінансову кризу на підприємстві, поділяються на зовнішні, або екзогенні (які не залежать від діяльності підприємства), та внутрішні, або ендогенні (що залежать від підприємства).
Вплив зовнішніх факторів кризи має стратегічний характер. Вони зумовлюють фінансову кризу на підприємстві, якщо менеджмент помилково або несвоєчасно реагує на них, тобто якщо відсутня система раннього попередження та реагування, одним із завдань якої є прогнозування банкрутства.
Виділяють велику кількість ендогенних факторів фінансової кризи. З метою систематизації їх групують в такі блоки: низька якість менеджменту; дефекти в організаційній структурі; низький рівень кваліфікації персоналу; недоліки у виробничій сфері; прорахунки в галузі постачання; низький рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції; прорахунки в інвестиційній політиці; брак інновацій та раціоналізаторства; дефіцити у фінансуванні; цілковитий брак контролінгу або незадовільна робота його служб.
Виділяють такі види криз:
 стратегічна криза (коли на підприємстві зруйновано виробничий потенціал та бракує довгострокових факторів успіху);
 криза прибутковості (перманентні збитки “з’їдають” власний капітал і це призводить до незадовільної структури балансу);
 криза ліквідності (коли підприємство є неплатоспроможним або існує реальна загроза втрати платоспроможності).
Між різними видами кризи існують тісні причинно-наслідкові зв’язки: стратегічна криза спричиняє кризу прибутковості, яка, у свою чергу, призводить до втрати підприємством ліквідності. Закономірним результатом розвитку симптомів фінансової кризи є надмірна кредиторська заборгованість, неплатоспроможність та банкрутство підприємства.
Важливою передумовою застосування правильних антикризових заходів є ідентифікація глибини фінансової кризи. Розрізняють три фази кризи:
 фаза, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства за умови переведення його на режим антикризового управління;
 фаза, яка загрожує дальшому існуванню підприємства і потребує негайного проведення фінансової санації;
 кризовий стан, який не сумісний з існуванням підприємства і призводить до його ліквідації.
Ідентифікація фази фінансової кризи є необхідною передумовою правильної та своєчасної реакції на неї. Одним із засобів подолання платіжної кризи та запобігання банкрутству підприємства є фінансова санація – система фінансово–економічних, виробничо–технічних, організаційно–правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості та конкурентоспроможності підприємства–боржника в довгостроковому періоді.
Головною метою фінансової санації є мобілізація фінансових ресурсів для:
 Відновлення (поліпшення) платоспроможності та ліквідності.
 Формування фінансового капіталу для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.
Закрите акціонерне товариство закритого типу “Дослідний завод зварювального устаткування”, який був об’єктом дослідження дтпломної роботи, спеціалізується з розробки і впровадження у виробництво сучасного устаткування і технологій, що створенні на використанні висококонцентрованих джерел енергії, діагностики обробки металів, їх зварювальних з’єднань та металоконструкцій в цілому для підвищення їх експлуатаційної надійності та довговічності, а також інших технологічних процесів спецелектрометалургії і металообробки.
Аналіз фінансової звітності за попередні декілька років дозволив виявити стан розвитку підприємства, а також визначити майбутній потенціал бізнесу на підставі його поточної та майбутньої прогнозованої діяльності.
Аналіз фінансово-господарської діяльності Товариства показав, що по всіх роках періоду функціонування ЗАТ (2002–2005 рр.), підприємство мало від’ємне значення показника “фінансовий результат від звичайної діяльності”, причому величина збитків зростала.
Підприємство на протязі всього періоду, що піддавався аналізу, свою господарську діяльність проводило у двох напрямках: виробництво електрозварювального обладнання та аксесуарів до нього; надання приміщень підприємства в оренду.
Виробнича діяльність за весь час аналізу була збитковою, надання ж послуг давало позитивний фінансовий результат, що, навіть за підсумками роботи в 2002 р., сприяло отриманню чистого прибутку в цілому по підприємству. Але по останніх трьох звітних датах зростання негативної віддачі від виробництва погіршило загальну картину фінансового стану підприємства з формуванням від’ємного фінансового результату.
Тобто підприємство не змогло досягти сталих темпів функціонування, не підійшовши до етапу найвищої ефективності (тобто піку) в життєвому циклі підприємства в межах існуючих виробничих можливостей. В подальшому підприємству необхідно переглянути стратегію свого розвитку і запровадити принципи ефективної комерційної діяльності, щоб позитивно вплинути на досягнення позитивної рентабельності і акумуляції чистих прибутків.
Структура активів підприємства характеризується непропорційним співвідношенням між ліквідними та неліквідними групами активів, що відображається у високому ступені їх ризикованості.
Аналіз фінансових результатів за останні роки показав, що підприємство не запроваджує методи ефективного менеджменту, які б дозволяли йому не втратити конкурентоспроможні позиції в період посилення конкурентної боротьби.
Головним стратегічним кроком у оптимізації управлінських рішень топ–менеджерів підприємства повинно стати запровадження бізнес–програми оновлення асортименту продукції, що виробляє підприємство, з використанням новітніх інноваційних технологій.
Аналіз виробничо-фінансової діяльності ЗАТ «ДЗЗУ” показав, що функціонування підприємства в межах існуючої стратегії управління, яка спирається на просте відтворення наявної моделі виробництва, не дозволяє йому перетнути межу беззбитковості і вийти на позитивні фінансові результати роботи.
Суть інноваційного проекту, що пропонується в дипломній роботі, полягає у розробці та організації серійного виробництва сучасних моделей енергозберігаючого обладнання та інструмента для зварювання, повітроплазмового різання з сервісним обслуговуванням на території України, що може бути досягнуто за рахунок проведення конструкторсько–технологічних робіт, виготовлення і реалізації надійного, високоякісного та конкурентноспроможного обладнання та аксесуарів дугового зварювання, повітроплазмового різання і інверторних джерел живлення. Згідно плану реконструкції заводу по відновленню виготовлення дослідних зразків та впровадженню серійного виробництва нових моделей устаткування дугового зварювання та аксесуарів планується впровадити виготовлення новітнього устаткування.
Проведені розрахунки довели, що у підприємства існують всі об’єктивні підстави для зростання рівня рентабельності по роках прогнозу, тобто, досягнення прибутковості можливо як за рахунок зростання обсягів продажів продукції, так і внаслідок скорочення витрат на її виробництво.
Висновки щодо прогнозу господарської діяльності ЗАТ “ДЗЗУ ”:
Період прогнозування обраний у 5 років. Такий період прогнозування (горизонт прогнозу) є достатнім для цілей оцінки, оскільки не виявлені конкретні очікування щодо екстраординарних чи інших нестандартних подій. П’ятий рік уже може вважатися цілком стандартним і типовим для усього після прогнозного періоду.
Прогноз виходив із досить поміркованих оцінок щодо майбутнього розвитку бізнесу компанії, тобто передбачав реальний варіант функціонування підприємства в межах започаткованого інноваційного проекту.
При формуванні розвитку бізнесу підприємства використано модель грошового потоку для всього інвестованого капіталу.
Джерелами інвестування проекту визначено безвідсоткові позики інвестора, амортизаційні відрахування та чистий прибуток підприємства.
В бізнес–плані підприємства обсяги виробництва продукції та надання послуг, з їх диференціацією по видах електрозварювального устаткування та аксесуарів до нього, заплановані на рівні, що забезпечує беззбиткову діяльність підприємства, а також виділені типи площ приміщень, що можуть надаватися в оренду.
Розрахунок вартісних показників витрат та доходів не проводився, а базувався на вихідних даних бізнес–плану підприємства.
Розрахунок амортизації заснований на нормах і методах нарахування амортизації основних засобів, передбачених п. 26 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за N 288/4509 і Закону України “Про оподаткування прибутку”.
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція (Основний закон) України. Прийнята ВР України 28.06.96 р.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV.
3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV.
4. Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 17 листопада 2005 р. № 3108-IV.
5. Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 року № 1576–ХІІ.
6. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року № 8073–Х.
7. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 року.
8. Закон країни “Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб–підприємців” від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ.
9. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 p. № 996-XIV.
10. Указ Президента України “Про національний аудиторський комітет України” від 20 липня 1995 р. № 631/95.
11. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку подання фінансової звітності” від 28 лютого 2000 р. № 419.
12. Наказ Міністерства фінансів України “Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” від 31 березня 1999 р. № 87.
13. Наказ Міністерства фінансів України “Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 “Баланс” від 31 березня 1999 р. № 87.
14. Наказ Міністерства фінансів України “Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати” від 31 березня 1999 р. № 87.
15. Наказ Міністерства економіки України № 123 від 7 червня 2001 року “Порядок продажу активів у рахунок погашення податкового боргу боржника в процедурах банкрутства”.
16. Наказ ДПАУ № 600 від 21 листопада 2000 року “Порядок проведення органами державної податкової служби прощення (списання) і розстрочення (відстрочення) податкового боргу платників податків на підставі укладеної мирової угоди у справі про банкрутство”.
17. Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджені наказом Державного комітету промислової політики України від 02.02.2001р.№ 47.// Нормативні акти України. – 2003.
18. Аудит: Збірник задач та практичних ситуацій: Навч. посіб. / Г.М. Давидов, І.К. Дрозд, І.Г. Давидов та ін.; За ред. Г.М. Давидова. – 2–ге вид., перероб. і доп. – К., 2001. – 170 с.
19. Аудит: Практическое пособие / Под ред. А. Кузьминского.–К., 1996.
20. Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник. – 2–ге вид. перероб. та доп. – Житомир, 2002. – 672 с.
21. Бухгалтерський словник./ За ред. Ф.Ф. Бутинця. –Ж.:«Рута», 2001. – 224 с.
22. Бухгалтерський фінансовий облік /Бутинець Ф.Ф., Бородкін О.С., Герасимович А.М., Кірейцев Г.Г. та інші/ За ред. Ф.Ф. Бутинця. – Житомир.: ПП “Рута”, 2000. – 608 с.
23. Давидов Г. М. Аудит: Підручник. – К.: Знання, 2004. – 511 с. – (Вища освіта ХХІ століття).
24. Должанський М.І., Должанський A.M. Бухгалтерський облік в Україні з використанням Положень (стандартів) бухгалтерського обліку: Навчальний посібник. – Л.: Львівський банківський інститут НБУ, 2003. – 494 с.
25. Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. – К., 2001. – 402 с.
26. Загородній А.Г., Партин Г.О. Бухгалтерський облік: основи теорії та практики: Навч. посіб. – 2–ге вид., перероб. і доп. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2003. – 327 с.
27. Лень B.C. Плани рахунків підприємств, організацій та бюджетних установ. Нормативно-методичні матеріали для студентів вищих навчальних закладів економічних спеціальностей. Чернігів. – ЧДТУ. – 2003. – 200 с.
28. Панасик В.М., Ковальчук Є.К., Бобрівець С.В. Податковий облік. – Тернопіль: Карт–Бланш. – 2002. – 260 с.
29. Петрик О.А. Аудит: методологія і організація: Монографія. – К., 2003. – 260 с.
30. А. М. Поддерьогін, Л. Д. Буряк, Г. Г. Нам, А. М. Павліковський, О. В. Павловська, В. 3. Потій, А. П. Куліш, О. О. Терещенко, Н. П. Шульга, С. А. Булгакова. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3–тє вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2000.– 460 с.
31. Пушкар М.С. Фінансовий облік. – Тернопіль: Карт–Бланш, 2002. – 628 с.
32. Рудницький B.C. Методологія і організація аудиту. –Тернопіль, 1998, – 192 с.
33. Русак Н.А., Русак В. Л. Финансовый анализ субъекта хозяйствования. – Минск: Вышэйш. шк., 1997.
34. Реформа системи банкрутства в Україні. Агентство з питань банкрутства. За редакцією: О. Г. Тарасенка. – К.: Преса України, 2000. – с. 528
35. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навчальний посібник. – 2–ге вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2005. – 662 с.
36. Скирпан О.П., Палюх М.С. Бухгалтерський облік. Навчальний посібник для економічних спеціальностей вищих закладів освіти III–IV рівнів акредитації. – Тернопіль: Економічна думка, 2002. – 496 с.
37. М.І. Тітов “Банкрутство. Матеріально-правові та процесуальні аспекти”. – К.: КНЕУ, 2000. – 275 с.
38. Усач Б.Ф. Аудит: Навч. посіб. – К., 2002. – 223 с.
39. Шеремет А.Д., Суйц В.П. Аудит: Учебник. – 2-е изд., доп. и переработ. – М., 2000.
40. Журнали-ордери та методичні рекомендації з їх застосування// Все про бухгалтерський облік № 24 (570) (спецвипуск 62). 19 березня 2001 р.
41. Єфімов О. Припинення підприємств. //Бухгалтерія. 04. 2006 р. с. 156.
42. Сюсель І. Загальне та особливе у процедурі банкрутства юридичної особи // Збірник систематизованого законодавства. Випуск 4. с. 194.
43. Костенко М. Процедура розпорядження майном боржника у справі про банкрутство // Бліц-Інформ. 40 2006. с. 200.
44. Брильов А. Мирова угода у справі про банкрутство. // Бухгалтерія. 04. 2006. с. 206.
 
ДОДАТКИ