ЗМІСТ

Вступ.
I. Внутрішнє середовище організації.
  1. Цілі як засоби формування і розвитку організації.
  2. Структура організації.
  3. Система технологій.
  4. Людські ресурси в організації.
  5. Організаційна культура.
II. Зовнішнє середовище організації:
  1. Суб’єкти середовища прямої дії (мікросередовища).
  2. Фактори середовища непрямої дії (макросередовища).
Висновок.

ВСТУП

Згідно зі системним підходом до управління кожна організація – це від-крита система, цілісність і життєздатність якої забезпечується завдяки еле-ментам, з яких вона формується. Сукупність цих елементів становить внут-рішнє середовище організації. Його проектування і створення відбувається з огляду на специфіку діяльності організації, кола споживачів, ринкової кон’юнктури, умов господарювання тощо. Система менеджменту при форму-ванні внутрішнього середовища організації має забезпечити відповідність ха-рактеристик його найважливіших складових умовам зовнішнього середови-ща, в яких організація функціонує.
Успіх організації залежить не лише від досконалості її внутрішнього се-редовища, а й від зовнішніх щодо організації сил. Вони прямо чи опосередко-вано впливають на її діяльність, ускладнюючи її чи відкриваючи перед нею нові можливості. Тому необхідний всебічний і ретельний аналіз характеру впливу зовнішніх сил на організацію, що дасть змогу приймати такі управ-лінські рішення, які поліпшуватимуть конкурентні позиції організації, забез-печуватимуть її ефективне функціонування та розвиток.
Розділ I. Внутрішнє середовище організації.
Внутрішнє середовище організації формується керівниками відповідно до їх уявлень про те, які саме елементи забезпечать її ефективне функціону-вання і розвиток. Цим зумовлене існування різних підходів до структуруван-ня внутрішнього середовища організацій.
Організація, як відкрита система, забезпечує свою життєздатність пере-творенням ресурсів, які отримує із зовнішнього середовища, на готовий про-дукт (вироби, послуги, ідеї) для суб’єктів зовнішнього середовища. Проектує процес перетворення ресурсів на готовий продукт і забезпечує його функціо-нування система менеджменту, яка зорієнтована на виконання таких ключо-вих завдань:
- визначення цілей організації;
- формування під обрані цілі організаційної структури, що уможливить ефективну взаємодію всіх членів організації згідно з тими функціями, які во-ни виконуватимуть;
- залучення у процес перетворення тієї технології, яка гарантуватиме оп-тимальне співвідношення витрат ресурсів і результату;
- підбір персоналу і створення для нього дієвих мотиваційних переваг, які б поєднували прагнення людей досягати власних цілей з необхідністю працювати з належною віддачею задля досягнення мети організації.
Незалежно від сфери діяльності, складу і структури зовнішнього середо-вища, ці завдання є обов’язковими для керуючої системи будь-якої організа-ції, оскільки їх вирішення формує її внутрішнє середовище.
Звідси, основними елементами внутрішнього середовища є: 1) цілі орга-нізації; 2) структура організації; 3) система технологій; 4) персонал (людські ресурси); 5) організаційна культура.
Отже, внутрішнє середовище організації – це складна система елементів і зв’язків між ними, що є об’єктом контролювання та регулювання керівницт-вом.

Розділ II. Зовнішнє середовище організації.
Кожна організація є відкритою системою, яка перебуває у постійній взаємодії із зовнішнім середовищем. Зовнішнє середовище – сукупність господарських суб’єктів, економічних, суспільних і природних умов, національних та міждержавних інституційних структур та інших зовнішніх щодо підприємства умов і чинників. Залежно від характеру впливу зовнішнє середовище поділяють на середовище прямої дії (мікросередовище) та непрямої (макросередовище) дії. Зовнішнє середовище є складним, мінливим, взаємозалежним і, як правило, невизначеним:
1. Складність – велика кількість факторів, на які організація мусить реагувати, а також рівень варіативності кожного з них.
2. Мінливість – швидкість зміни оточення організації. У деяких з них зовнішнє середовище дуже рухливе (електронна, хімічна, фармацевтична промисловість, біотехнології). Менш рухливе воно у підприємств харчової, деревообробної промисловості тощо.
3. Взаємозалежність факторів – зміна одного фактора спричиняє зміни інших.
4. Невизначеність – необмежена кількість інформації про зовнішнє середовище і ймовірність її недостовірності. Організації, прагнучи знизити рівень невизначеності зовнішнього середовища, можуть застосовувати дві стратегії – пристосуватись до змін або впливати на середовище з метою зробити його сприятливішим для свого функціонування.
Динамічність зовнішнього середовища, його видозмінюваність, відсут-ність необхідного обсягу достовірної інформації перешкоджають урахуван-ню всіх можливих наслідків впливу на діяльність підприємства. Зважаючи на це, керівники підприємств мають обмежувати спектр зовнішніх чинників, віддавати перевагу тим, які найістотніше впливають на результати діяльнос-ті. Досягненню цієї мети сприяє, зокрема, аналіз мікросередовища підприєм-ства і виділення тих його суб’єктів, чий вплив на нього є відчутним.

ВИСНОВОК
Отже, внутрішнє та зовнішнє середовище організації чинять неабиякий вплив на діяльність менеджера.
Внутрішнє середовище – це сукупність взаємопов’язаних елементів. Змі-на в одній складовій обов’язково спричинить зміни в інших, причому не завжди в бажаному руслі. Зовнішнє середовище – зовнішні сили, фактори, які чинять значний вплив на діяльність фірми та працю менеджера.
Завдання менеджера полягає у формуванні організаційного потенціалу у такий спосіб, щоб забезпечити відповідність між його складовими. Це ство-рить умови для найраціональнішого використання ресурсів підприємства і його спроможності своєчасно реагувати на вимоги зовнішнього середовища, вносити необхідні зміни в міру появи нових обставин, що супроводжують діяльність кожної фірми.
Складові частини внутрішнього та зовнішнього середовища мають пози-тивний або ж негативний вплив на діяльність менеджера. Коли ним виявля-ються, систематизуються, вивчаються та вчасно попереджуються різні нега-тивні фактори впливу середовищ, то тоді функціонування його фірми або підприємства відбуватиметься без перешкод. А коли менеджер не викону-ватиме даних дії, то на його підприємстві весь час траплятимуться негаразди. Фактори цих середовищ змушують менеджера весь час перебувати у повній “бойовій” готовності. 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аркашевич Н.П. Теорія та практика менеджменту. – К.: МАУП. – 2002.
2. Крамаренко В.І. Менеджмент. – К, 2003.
3. Стадник В.В., Йохна М.А. Менеджмент: Посібник. – К.: Академвидав, 2003. – 464 с.