ПЛАН
Вступ 2
1. Етапи політичної кар’єри Джеймса Каллагена 3
2. Діяльність Дж Каллагена на посаді прем’єр-міністра Великобританії 5
3. Останні роки життя 7
Висновки 9
Список використаної літератури 10
Вступ
Леонард Джеймс Каллаген (27 березня 1912 - 26 березня 2005), був лейбористським Прем'єр-міністром Великобританії в 1976-1979 рр. Він був відомий як Джеймс (скорочене ім'я - Джим), і за прізвиськами "Сонячний Джим" або "Великий Джим". Каллаген - єдиний, хто перед тим, як стати Прем'єр-міністром очолював всі три ключових міністерства (фінансів, внутрішніх справ й іноземних справ).
На мою думку, Дж. Каллаген – один з найбільш цікавих британських політиків післявоєнного періоду, що, безумовно, привертає до нього увагу з боку багатьох дослідників.
1. Етапи політичної кар’єри Джеймса Каллагена
Каллаген був сином Командуючого Королівським флотом, Голови ірландського товариства. Батько вмер, коли Каллагену було 9 років. Після навчання в Портсмутській Північній Середній школі, в 16 років він став працювати клерком. Працюючи Податковим Інспектором, Каллаген сприяв становленню Асоціації податкових працівників як галузевої профспілки і став членом її Національного виконавчого комітету.
Тут Каллаген познайомився з Гарольдом Ласкі, Головою Національного виконавчого комітету лейбористської партії і шанованим академіком Лондонської Школи Економіки. Ласкі сприяв його балотуванню в Парламент. Під час Другої світової війни, з 1943 р., Каллаген поступив на службу в Сторожову службу Королівського флоту, дослужившись до звання лейтенанта. Під час відпустки, Каллаген став кандидатом у члени Парламенту від Південного Кардиффа, пізніше - Південно-східного Кардиффа. На загальних британських виборах 1945 р. він одержав місце в Парламенті від Кардиффського округу, і утримував його безперервно до 1987 р. [1, c.383]
Список використаної літератури
1. Алексеев Н.А. Британский Парламент: от Суда Короля Эгберта до революции Премьера Т.Блэра, 825-2003 гг.. — М.: БЕК, 2003. — 451 с.
2. Василенко И.А. Административно-государственное управление в странах Запада: США, Великобритания, Франция, Германия: Учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по направлениям и спец. «Политология», «Гос. и муницип. упр.», «Юриспруденция». — М.: Логос, 2001. — 198 с.
3. Капитонова Н.К. Приоритеты внешней политики Великобритании (1945-2000 гг.) / Редсовет: А.В.Торкунова (пред.) и др.; Моск. гос. ин-т междунар. отношений (Ун-т). — М.: РОССПЭН, 2002. — 141 с.
4. Крушинський В.Ю. Британська Європа чи європейська Британія: Великобританія в європ. інтеграц. процесах / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2003. — 214 с.
5. Ломакин В.К. Внешнеэкономическая политика Британии / Гл. ред. Н.Д.Эриашвили. — М.: ЮНИТИ, 2004. — 286 с.
6. Перегудов С.П. Тэтчер и тэтчеризм / РАН. Ин-т мир. экономики и междунар. отношений. — М.: Наука, 1996. — 298 с.
7. Тревельян Дж.М. История Англии / Пер. с англ. А.А.Крушинской, К.Н.Татариновой. — Смоленск: Русич, 2002. — 614 c.
8. Штокмар В.В. История Англии / Редкол.: Лабутина Т.Л. и др.. — 2-е изд., доп.. — Спб.: Алетейя, 2000. — 187 с.
9. Яковенко Н.Л. Велика Британія в сучасній системі міжнародних відносин: заявка на європейське лідерство / Наук. ред. Гончар Б.М.. — К.: Наук. світ, 2003. — 226 с.
