Шарль Анрі Жосеф де Голль народився в Ліллі 22 листопада 1890 року в аристократичній родині і виховувався в дусі католицизму та патріотизму. Де Голль з малих років опановував культуру, філософію та історію Франції. З малих років майбутній генерал відчував хист до навчання. Гарні знання в дитинстві де Голль отримав завдяки своїй родині. Батько був викладачем і багато зусиль поклав на виховання сина в дусі патріотизму, віри, високої культури. В дитинстві де Голль багато разів чув історію своїх предків, які воювали пліч о пліч з Жанною д’Арк. Йому, навіть, приписували комплекс Жанни д’Арк. З самого дитинства він проявляв талан в управлінні людьми та схильність до авторитарних методів керування. Найголовнішими дисциплінами, які привертали увагу де Голля, були література, військова справа, історія та філософія. Анрі Бергсон справив на генерала неабияке враження своїми філософськими поглядами. Найбільше на формування світогляду де Голля справили два аспекти: він розділяв думки філософа щодо диференціації всіх людей на заможних та бідних; а також вважав головним чинником формування його діяльності принцип інтуїтивізму. З нього він навчився поєднувати розум та інстинкт. В майбутньому генерал завжди користувався точними розрахунками, після чого діяв суто інстинктивно. Ще з дитинства він відчував хист до військової справияв.
 Де Голль зумів довести, що військова служба не позбавляє людину можливості самостійно мислити, і не вчить лише механічно виконувати накази. Оцінивши стратегічні та тактичні схеми тодішнього керівництва, які базувалися на позиційній війні, що характерно для Першої світової війни, де Голль зробив ставку на мобільних тактичних сполученнях. Його думки не сходились з позицією керівництва, але його правота була доведена згодом після сумнозвісної поразки стратегії «лінії Мажино». Він був чи не єдиний військовий, який дозволяв собі відкриті виступи у пресі.
 Починаючи з військової служби і закінчуючи його політичною кар’єрою, де Голль зажди використовував новітні ідеї і запроваджував їх незалежно від того, чи то була стратегія ведення війни, чи економічні та політичні реформи, чи зовнішня політика тощо. Так, він першим наголосив на вирішальній ролі танкових військ, особливо в обороні. В політиці він змінив Конституцію і спромігся делегуванню значних повноважень президентові республіки. В економіці він  також зробив чимало інноваційних реформ, добився значного підйому економічного становища.
 Політика де Голля характеризується жорсткими, але не жорстокими методами. Він завжди був незалежним політиком, навіть перед союзниками, які відводили йому другорядну роль, він почував себе на рівні з ними, навіть деколи дозволяв собі зверхнє ставлення. В управлінні він готовий був знехтувати малим, заради великої перемоги. Так, він характеризувався сильною витривалістю та стриманістю, готовий був чекати заради того самого ключового моменту, і завжди діяв швидко.
 Головною метою його політичної діяльності було повернення Франції її колишньої величі. Він завжди вважав Францію великою республікою і завжди прагнув для неї перших ролей на міжнародній арені. Осягаючи своє значення в ролі месії для Франції в контексті багатовікової історії, де Голль ніколи не вважав себе політиком свого часу. «Наша держава перед обличчям інших держав повинна прагнути великих цілей і не перед чим не вклонятись, а в іншому випадку вона може постати перед смертельною загрозою» - писав він в своїх мемуарах. Він приділяв стільки часу зовнішній політиці, заради повернення колишнього престижу своєї країни, її величі, що забував про наявні проблеми внутрішнього життя країни. Але йому вдалося із окупованої Франції зробити країну – переможницю, яка отримала окупаційну зону в Німеччині.
 В зовнішній політиці він керувався принципом незалежності Франції від будь-якого впливу ззовні. Його власна теорія безпеки Франції передбачала три вектори зовнішньої політики: по-перше, співпраця з СРСР, як однієї з двох держав, навколо яких створилась біполярна система зовнішніх відносин, а також континентальної держави; по-друге, за допомогою англійців, не без участі яких він вирішував деякі міжнародні питання; та США, яка вступає у війну, коли та вже майже виграна і здобуває таким чином перевагу. Де Голль ніколи не симпатизував жодній з цих держав. В його зовнішній політиці було два важливих переломних моменти. По-перше, де Голль активно налагоджував політичні взаємини з СРСР. По-друге, ним було підписано франко-німецький договір про співпрацю.
 Як вже було сказано, зовнішня політика де Голля, в дусі національної єдності та величі Франції, була спрямована на СРСР, Китай та країни третього світу. У відносинах з новоствореною Федеративною Республікою Німеччини де Голль заручився підтримкою Аденауера у виступах проти британського плану «європейської зони вільної торгівлі» за посередництво у відносинах з СРСР.
 Хоча генерал де Голль не сприймав комунізм, він вважав необхідним встановити тісні політичні зв’язки з СРСР заради спільної боротьби з американцями. Важливою метою генерала було здобуття військової, політичної та економічної незалежності від США, закриття її військових баз на території Франції. Великих здобутків він досяг у відносинах з Радянським союзом. Особиста неприязнь до комунізму відійшла на другий план заради національних інтересів. В 1964 році між двома країнами був укладений договір про торгівлю, потім – договір про науково – технічне співробітництво. В 1966 році де Голль зробив одинадцятиденний візит до СРСР, який ознаменувався договором про розширене політичне, економічне та культурне співробітництво.
 Важливим політичним кроком генерала де Голля, він запам’ятався саме як генерал, був вихід Франції з НАТО. Його багатовекторна політика а також вміння говорити про все одразу і ні про що одночасно вводило в оману як «атлантистів», які вірили в його прагнення розширювати та укріплювати НАТО, так і «європеїстів», які вірили в його підтримку ідей наднаціональної інтеграції. До речі, хоча і першочерговим його завданням була реалізація національних інтересів, він одним із перших запропонував створити об’єднану Європу. Цей його прийом був описаний в його книгах: «… людина пускає в хід всю свою майстерність щоб звабити масу, приховуючи свої дійсні прагнення до певного часу і викриваючи їх лише у вирішальний момент.