План
Вступ
1. Що таке стратегічне партнерство
2. Стратегічна „дружба” в політичній сфері
3. Економічний вимір стратегічного партнерства
4. Стратегічне партнерство у військово-технічній сфері
5. Що необхідно зробити для зміцнення стратегічного партнерства
Висновок
Список використаних джерел та літератури

Вступ

Суверенній Українській державі у Вашингтоні завжди відводили особливе місце в здійсненні зовнішньополітичного курсу Сполучених Штатів, враховуючи високий економічний і науково-технічний потенціал України, її вклад в розвиток сучасної цивілізації. США визнали Україну як суверенну державу 25 грудня 1991 року і країни стали стратегічними партнерами, а дипломатичні відносини встановлені 3 січня 1992 року. Основоположним політичним документом взаємин України та США стала „Хартія українсько-американського партнерства, дружби і співробітництва”, підписана в Білому Домі 22 листопада 1994 року Президентами  Л. Кучмою та В. Клінтоном . Підписана 5 червня 2000 року під час візиту президента США В. Клінтона до Києва Спільна заява зобов’язувала сторони поглиблювати стратегічне партнерство .
Стратегічне партнерство України та США  можна розглядати під різними кутами зору. Обидві країни проголошують курс на поглиблення стратегічного партнерства у життєво важливих сферах взаємодії – економіка, політика, військова сфера та ін. Але чи існує між ними стратегічне партнерство у тому значенні, в якому воно закріплено у науковій літературі?

Що необхідно зробити для зміцнення стратегічного партнерства

На думку експертів УЦЕПД, Україні на шляху до стратегічного партнерства з США необхідно  зробити кілька таких кроків.
По-перше, уточнити стратегічні цілі й зовнішньополітичні пріоритети України та США. Для цього потрібно розробити й ухвалити такі два документи:
1. Закон України "Про основні напрями зовнішньої політики України" ухвалений 1993 р., не цілком відповідає сьогоднішнім реаліям. За ці роки відбулися серйозні зміни у світі, у Європі, у країнах-сусідах – Угорщина, Чехія і Польща стали членами НАТО, розширюється Євросоюз, створено Євразійське економічне співтовариство. Багато актуальних для того часу завдань, прописаних в Законі, давним-давно виконано: Україна позбулася ядерної зброї, підписала базові договори з сусідніми державами, угоду з ЄС, вступила до Ради Європи. У новому документі, крім цілей і пріоритетів зовнішньої політики, слід чітко викласти умови та принципи стратегічного партнерства.
2. Постанова Кабінету Міністрів України "Про основні напрями військового й військово-технічного співробітництва України" – на думку експертів УЦЕПД, основними цілями військового й військово-технічного співробітництва слід визначити: підвищення обороноздатності України; поетапне досягнення взаємної сумісності зі Збройними Силами США; підготовка до спільних дій для локалізації можливих воєнних конфліктів; забезпечення ЗС України новими комплексами озброєнь, підтримка вітчизняного ВПК, спільний з США вихід на перспективні ринки озброєнь; використання позитивного досвіду реформування Збройних Сил.
По-друге, стратегічний характер партнерства з США вже закріплено в двосторонньому документі. Очевидно, на нинішньому етапі було б доцільно запропонувати США зробити наступний крок у формалізації двосторонніх відносин — підписати меморандум про стратегічне партнерство. У цьому документі слід визначити: спільні інтереси; перелік сфер співробітництва; спільні підходи до розв’язання міжнародних проблем; зобов’язання сторін; чинники, які можуть суперечити інтересам партнерів, зокрема їхнім відносинам із третіми країнами (міжнародними організаціями); організаційні механізми реалізації стратегічного партнерства. Серед зобов’язань сторін має бути взаємна відмова від дискримінаційних та ультимативних дій  одне  проти одного.
По-третє, потрібно організаційно зміцнювати стратегічне співробітництво. У цьому плані видаються конструктивними такі кроки: 1) поглиблювати політичний діалог з США на вищому рівні – це сприятиме зміцненню довіри, запобіганню конфліктів, врегулюванню кризових ситуацій у двосторонніх відносинах, ухваленню й реалізації оперативних рішень; 2) привести у відповідність із пріоритетами та обсягами завдань — статус, структуру й чисельність державних органів, які забезпечують співробітництво з США як зі стратегічним партнером. Мова йде про двосторонні робочі органи, профільні підрозділи адміністрації Президента України, секретаріату уряду, МЗС, Мінекономіки, Міноборони, інших міністерств і відомств.; 3) створити при Президенті України інституцію радників для координації діяльності на пріоритетних зовнішньополітичних напрямах – на нинішньому етапі доцільно призначити радників з питань США.
По-четверте, необхідно стимулювати взаємне інвестування економік, приміром, шляхом створення  системи преференцій у тендерах (за інших рівних умов). Такі преференції повинні мати винятковий характер і стосуватися тільки стратегічно важливих сфер взаємодії (високі технології, оборонна промисловість).
По-п’яте, потрібно поглиблювати військове й військово-технічне співробітництво з США шляхом: підписання угод про взаємний захист таємної інформації; використання нетрадиційних форм військово-технічного співробітництва, приміром, лізинг і оренда військової техніки й озброєнь. Україна могла б сама надавати такі послуги й активно ними користуватися для підвищення боєготовності військ.
Крім того, виглядає необхідним розвивати контакти з бізнес-елітами США та розглянути можливість створення двосторонніх торговельних палат, торговельних домів, бізнес-центрів у країнах-партнерах, сприяти зміцненню контактів між об’єднаннями промисловців і підприємців.
Важливо сформувати постійно діючі канали співробітництва між державно-політичними, підприємницькими, науковими та творчими елітами України та США. Виконанню цього завдання сприяло б створення за підтримкою держструктур, спільних громадських рад із питань двосторонніх відносин. Координацію такої роботи можна було б покласти на МЗС.
Необхідно посилити інформаційне забезпечення розвитку стратегічного співробітництва. Укласти двосторонні угоди в царині обміну інформацією, якими передбачити можливість створення спільних інформаційних центрів, механізми обміну блоками програм і ефірного часу для їх трансляції в країнах-партнерах. Регулярно проводити теле- й радіомости. Повніша поінформованість про життя в країнах— стратегічних партнерах, про стан двосторонніх відносин сприятиме широкій громадській підтримці стратегічного партнерства
Висновок
Отже, США це могутня держава з найвищим рівнем ВВП серед країн світу (але на другому місці після Європейського Союзу). Ця країна може декларувати найрізноманітніші ідеї та обіцяти різні матеріальні й нематеріальні блага, але не всупереч власним інтересам.
Так, і Україні обіцяється підтримка вступу до НАТО, СОТ, сприяння євроінтеграції, а реальних кроків США не роблять. Чого лише варта поправка „Джексона – Веніка”, яка послабила позиції України на внутрішньому ринку США. Товарообіг між країнами низький, що, звісно ж, не сприяє стрімкому розвитку стратегічного партнерства.
У сфері безпеки США не можуть надати Україні гарантії її безпеки доти, доки вона не вступить до НАТО.  В енергетичній сфері Україна на 80 % залежить від РФ, в результаті чого, Росія може (і чинить) вплив на внутрішню і зовнішню політику України, а це, в свою чергу, не сприяє стрімкому розвитку стратегічних відносин між Україною та США.
Доки США не матимуть змогу надавати Україні всеохоплюючу безпеку (енергетичну, військову) на стратегічне партнерство годі й сподіватися.
Зрозуміло, що таке твердження є, нібито, „однобоким”: Україна не може надавати США ні гарантій безпеки, ні матеріальної підтримки, а лише підтримує зовнішньополітичний курс США та  приймає бік Сполучених Штатів у їх протистоянні з Російською Федерацією на міжнародній арені. Але останній чинник залежить не від певного закріпленого зовнішньополітичного курсу України, не від певних потреб і інтересів країни та народу, а від того, прихильники США чи РФ знаходяться на чолі держави.
Доки у нас в країні існуватиме „перетягування каната” в політичній сфері, доки Україна не визначиться, в який бік їй рухатися, то вона не матиме справжнього стратегічного партнерства з жодною державою, включаючи й США.     

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. http://www.ji.lviv.ua/n39texts/chernyk.htm
2. http://www.uceps.org/ua/index/
3. Бердичевский Я. М., Решетникова Е. П. Современная всемирная история. 2001-2005 гг. – Запорожье: Премьер, 2005. – 360 с.
4. Бжезінскі Збігнєв. Велика шахівниця. -  Львів-Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2000. -  180 с.
5. Газета „День”// №174, четвер, 12 жовтня 2006 року.
6. Газін В.П., Копилов С.А. Новітня історія країн Європи та Америки (1945 – 2002 роки): Навч. посібник. – К.: Либідь, 2004. – 624 с.
7. Міжнародні відносини та зовнішня політика (1980-2000 роки): Підручник / Л.Ф. Гайдуков, В.Г. Кремень, Л.В. Губерський та ін. – К.: Либідь, 2001. – 624 с.
8. УНІАН, 30 вересня 1999 р.
9. УНІАН, 8 грудня 1998 р.