ЗМІСТ
РОЗДІЛ І. Теоретична частина.
1.1.Дослідження(аналіз) ринку. Цілі і завдання………………………………………......3
1.2. Кон'юнктура і прогнозування ринку…………………………………………………3
1.3. Місткість ринку………………………………………………………………………...6
1.4. Сегментація ринку……………………………………………………………………...9
РОЗДІЛ IІ. Практична частина.
2.1.Аналіз ринку продажу LCD телевізорів в Україні в 2007 році………......................14
2.2. Моніторинг цін………………………………………………………………………...15
2.3.Аналіз товару. Рейтинг марок телевізорів LCD в 2007 році ……………………….20
2.4. Моделі споживання телевізорів і сегментація споживачів………………………....22
2.5.Чинники, що впливають на вибір телевізора ………………………………………..27
2.6.Моделі ухвалення рішення про покупку……………………………………………..29
РОЗДІЛ ІІІ. Висновки та пропозиції ………………………………………………… 33
Список літератури
РОЗДІЛ І.
1.1. Дослідження(аналіз) ринку. Цілі і завдання.
Що означає «досліджувати(аналізувати) ринок того або іншого товару»? Це означає, що необхідно оцінити об'єм і структуру пропозиції цього товару, об'єм і структуру попиту на нього і зіставити ці величини на даному рівні цін. Потім потрібно розраховувати залежності попиту і товарної пропозиції від ціни і підібрати такий її рівень, при якому попит і пропозиції урівноважаться. Можна забезпечити збалансованість попиту і пропозиції за рахунок змін останнього в ту або іншу сторону.
Проблема вивчення ринку – це інформаційна проблема. Щоб оцінити об'єм і структуру товарної пропозиції, потрібно отримати інформацію про те, скільки і яких товарів є на ринку (у магазинах, на складах), скільки і яких товарів готується до постачання і що вже конкретно поставлено. По даним про продаж товарів можна судити лише про реалізовану частину попиту.
Об'єктами ринкового дослідження є тенденції і процеси розвитку ринку, включаючи аналіз зміни економічних, науково-технічних, демографічних, екологічних, законодавчих і інших чинників. Досліджуються також структура і географія ринку, його місткість, динаміка продажів, бар'єри ринку, стан конкуренції, кон'юнктура, що склалася, можливості і ризики. Основними результатами дослідження ринку є прогнози його розвитку, оцінка кон'юнктурних тенденцій, виявлення ключових чинників успіху. Визначаються найбільш ефективні способи ведення конкурентної політики на ринку і можливості виходу на нові ринки. Здійснюється сегментація ринків, тобто вибір цільових ринків і ринкових ніш.
Для того, щоб ухвалювати обґрунтовані рішення на будь-якому ринку, необхідно мати в своєму розпорядженні достовірну, ґрунтовну і своєчасну інформацію. Систематичний збір, віддзеркалення і аналіз даних, про проблеми, пов'язані з функціонуванням ринку, складають зміст маркетингових досліджень. Щоб бути ефективними, ці дослідження, по-перше, повинні носити систематичний характер; по-друге, спиратися на спеціально відібрану інформацію; по-третє, здійснювати певні процедури збору, узагальнення, обробки і аналізу даних; по-четверте, використовувати спеціально розроблені для цілей аналізу інструменти. Таким чином, маркетингова діяльність будується на основі спеціальних ринкових досліджень і зборі необхідної для їх проведення інформації. Потоки цієї інформації упорядковуються певними дослідницькими процедурами і методами.
1.2. Кон'юнктура і прогнозування ринку.
Загальна мета ринкових досліджень полягає у визначенні умов, при яких забезпечується якнайповніше задоволення попиту населення в товарах даного вигляду і створюються передумови для ефективного збуту проведеної продукції. Відповідно до цього першочерговим завданням вивчення ринку є аналіз поточного співвідношення попиту і пропозиції, тобто кон'юнктура ринку. Кон'юнктура ринку – це сукупність умов, при яких в даний момент протікає діяльність на ринку. Вона характеризується певним співвідношенням попиту і пропозиції на товари даного вигляду, а також рівнем і співвідношенням цін.
Розглядаються три рівні дослідження кон'юнктури ринку: загальноекономічний, галузевий і товарний.
Комплексний підхід до вивчення кон'юнктури ринку припускає:
- використання різних, взаємодоповнюючих джерел інформації;
- поєднання ретроспективного аналізу з прогнозом покупців, що характеризують кон'юнктуру ринку;
- застосування сукупності різних методів аналізу і прогнозування.
Збір інформації – найважливіший етап вивчення кон'юнктури ринку. Не існує єдиного джерела інформації про кон'юнктуру, який містив би всі відомості про процеси, що вивчалися. При дослідженні використовуються різні види інформації, отримані з різних джерел. Розрізняють інформацію: загальну, комерційну, спеціальну.
Загальна інформація включає дані, що характеризують ринкову ситуацію в цілому, в ув'язці з розвитком галузі або даного виробництва. Джерелами її отримання є дані державної і галузевої статистики, офіційні форми обліку і звітності.
Комерційна інформація – це дані, взяті з ділової документації підприємства, з питань збуту продукції, що виробляється, і отримувані від партнерів в порядку інформаційного обміну. До них відносяться:
- заявки і замовлення торгових організацій;
- матеріали служб вивчення ринку підприємств, організацій і установ торгівлі (матеріали про рух товарів в оптових і роздрібних організаціях, кон'юнктурні огляди, пропозиції по поточній заміні асортименту і т.п.).
Спеціальна інформація представляє дані, отримані в результаті спеціальних заходів щодо вивчення ринку (опитів населення, покупців, фахівців торгівлі і промисловості, експертів, виставок-продажів, кон'юнктурних нарад), а також матеріали науково-дослідних організацій.
Спеціальна інформація має особливу цінність, оскільки містить відомості, які не можна отримати іншим шляхом. Тому при вивченні кон'юнктури ринку особливу увагу треба приділяти отриманню обширної спеціальної інформації.
При вивченні кон'юнктури ринку ставиться завдання не тільки визначення стану ринку на той або інший момент, але і прогнозу вірогідного характеру подальшого його розвитку принаймні на один - два квартали, але не більше ніж на півтора роки, тобто прогнозування.
Прогноз ринку – це наукове передбачення перспектив розвитку попиту, товарної пропозиції і цін, виконане в рамках певної методики, на основі достовірної інформації, з оцінкою його можливої помилки.
Прогноз ринку базується на обліку закономірностей і тенденцій його розвитку, основних чинників, що визначають це розвиток, дотриманні строгої об'єктивності і наукової сумлінності при оцінці даних і результатів прогнозування.
У загальному вигляді розробка прогнозу ринку має чотири етапи:
o встановлення об'єкту прогнозування;
o вибір методу прогнозування;
o процес розробки прогнозу;
o оцінка точності прогнозу;
Встановлення об'єкту прогнозування – найважливіший етап наукового передбачення. Наприклад, на практиці часто ідентифікують поняття продажу і попиту, постачань і товарної пропозиції, ринкових цін і цін реалізації.
У певних умовах такі заміни можливі, але з відповідними обмовками і подальшим коректуванням результатів прогнозних розрахунків.
Вибір методу прогнозування залежить від мети прогнозу, періоду його попередження, рівня деталізації і наявності початкової (базисною) інформації. Якщо прогноз можливого продажу товару робиться для визначення перспектив розвитку роздрібної торгової мережі, то можуть застосовуватися грубіші, оцінні методи прогнозування. Якщо ж він виконується для обґрунтування закупівлі конкретних товарів на найближчий місяць, то повинні використовуватися точніші методи.
Процес розробки прогнозу полягає в проведенні розрахунків, що виконуються або в ручну, або з використанням ЕОМ з подальшим коректуванням їх результатів на якісному, професійному рівні.
Оцінка точності прогнозу виконується шляхом розрахунку його можливих помилок. Тому результати прогнозу практично завжди наводяться в інтервальному вигляді.
Прогнози ринку класифікуються за декількома ознаками.
За часом попередження виділяються: короткострокові прогнози (від декількох днів до 2 років); середньострокові прогнози (від 2 до 7 років); довгострокові прогнози (більше 7 років). Природно, що вони розрізняються не тільки періодом попередження, але і рівнем деталізації і вживаними методами прогнозування.
За товарною ознакою розрізняють прогнози ринку: конкретного товару, види товару, товарної групи, комплексу товарів, всіх товарів.
За регіональною ознакою роблять прогнози ринку для: конкретних споживачів, адміністративних районів, крупних регіонів, країни, всього світу.
По суті вживаних методів виділяють групи прогнозів, основою яких є:
- Екстраполяція ряду динаміки
- Інтерполяція ряду динаміки – знаходження бракуючих членів динамічного ряду усередині нього;
- Коефіцієнти еластичності попиту;
- Структурне моделювання – є статистичною таблицею, що містить угрупування споживачів за найбільш істотною ознакою, де для кожної групи приведена структура споживання товарів. При зміні структури споживачів змінюється і середнє споживання (а отже, і попит) цих товарів. На цій основі побудований один з методів прогнозування;
- Експертна оцінка. Цей метод використовується на ринках нових товарів, коли базисна інформація не встигла сформуватися, або на ринках традиційних товарів, які довгий час не дослідилися. Він заснований на опиті експертів – достатньо компетентних фахівців.
- економіко-математичне моделювання;
Результати аналізу прогнозованих показників кон'юнктури ринку у поєднанні із звітними і плановими даними дають можливість завчасно виробити заходи, направлені на розвиток позитивних процесів, усунення тих, що є і запобігання можливим диспропорціям і можуть бути надані у вигляді різних аналітичних документів.
1. Зведений огляд, або доповідь. Основний документ з узагальнювальними показниками ринку, товарів народного споживання. Аналізується динаміка загальноекономічних і галузевих показників, особливі умови кон'юнктури. Проводиться ретроспектива і дається прогноз показників кон'юнктури, освітлює найбільш характерні тенденції, виявляються взаємозв'язки кон'юнктури окремих ринків.
2. Тематичний (проблемний або товарний) огляд кон'юнктури. Документи, що відображають специфіку конкретної ситуації або окремо якого-небудь ринку. Виявляються найбільш актуальні проблеми, типові для ряду товарів, або проблема конкретного товарного ринку.
3. Оперативна (сигнальна) кон'юнктурна інформація. Документ, що містить оперативну інформацію, яка є свого роду «сигналом», про окремі процеси кон'юнктури ринку. Основними джерелами оперативної інформації є дані торгових кореспондентів, опитів населення, експертні оцінки фахівців.
1.3. Місткість ринку.
Головним завданням ринкового аналізу будь-якої галузі або товару є визначення місткості ринку.
Місткість ринку – це сукупний платоспроможний попит покупців; можливий річний об'єм продажів певного виду товару при середньому рівні цін, що склався. Місткість ринку залежить від ступеня освоєння даного ринку, еластичності попиту, від зміни економічної кон'юнктури, рівня цін, якості товару і витрат на рекламу. Місткість ринку характеризується розмірами попиту населення і величиной товарної пропозиції. У кожен даний момент часу ринок має кількісну і якісну визначеність, тобто його об'єм виражається у вартісних і натуральних показниках тих, що продаються, а отже, і товарів, що купуються.
Слід розрізняти два рівні місткості ринку: потенційний і реальний. Дійсною місткістю ринку є перший рівень. Потенційний рівень визначається особистими і суспільними потребами і відображає адекватний ним об'єм реалізації товарів. У маркетингу використовується також термін потенціал ринку. Місткість ринку, що реально складається, може і не відповідати його потенційній місткості. Розрахунок місткості ринку повинен носити просторово-часову визначеність.
Місткість ринку формується під впливом безлічі чинників, кожний з яких може в певних ситуаціях як стимулювати ринок, так і стримувати його розвиток, обмежуючи його місткість. Всю сукупність чинників можна розділити на дві групи : загального і специфічного характеру.
Загальними є соціально-економічні чинники, що визначають місткість ринку будь-якого товару:
- об'єм і структуру товарної пропозиції, зокрема по підприємствах-представниках;
- асортимент і якість виробів, що випускаються;
- розміри імпорту по даному товару або групі;
- досягнутий рівень життя і потреб населення;
- купівельна здатність населення;
- рівень співвідношення цін на товари;
- чисельність населення;
- його соціальний і половозрастной склад;
- ступінь насиченості ринку;
- стан збутової, торгової і сервісної мережі;
- географічне розташування ринку.
В даний час стан ринку схильний до значного впливу таких процесів, як відособлення території і введення нових грошових одиниць, утворення комерційних структур, інфляція, введення нових митних обмежень і т.д.
Специфічні чинники визначають розвиток ринків окремих товарів, причому кожен ринок може мати характерні тільки для нього чинники. В цьому випадку специфічний чинник по ступеню впливу може виявитися таким, що визначає для формування і розвитку попиту і пропозиції по конкретному товару.
Сукупність чинників, що визначають розвиток попиту і пропозиції, знаходяться в складному діалектичному взаємозв'язку. Зміну дій одних чинників викликає зміна дії інших. Особливістю одних чинників є те, що вони викликають зміни, як загальної місткості, так і структури ринку, а інших – те, що вони, не змінюючи загальної місткості ринку, викликають його структурні зміни. В процесі дослідження ринку необхідно пояснити механізм дії системи чинників і зміряти сукупні результати їх вплив на об'єм і структуру попиту і пропозиції.
Виявлення причинно-наслідкових зв'язків на досліджуваному ринку проводиться на основі систематизації і аналізу даних. Систематизація даних полягає в побудові групованих і аналітичних таблиць, динамічних рядів аналізованих показників, графіків, діаграм і т.п. Це підготовча стадія аналізу інформації для її кількісної і якісної оцінки.
Обробка і аналіз здійснюється з використанням відомих методів, а саме угрупування, індексного і графічних методів, побудова і аналізу динамічних рядів. Причинно-наслідкові зв'язки і залежності встановлюються в результаті кореляційно-регресивного аналізу динамічних рядів.
Зрештою опис причинно-наслідкових зв'язків, викликаних взаємодією різних чинників, дозволить побудувати модель розвитку на ринку і визначити його місткість.
Модель розвитку ринку є умовне відображення реальної дійсності і схематично виражає внутрішньою структуру і причинні зв'язки даного ринку. Вона дозволяє за допомогою системи показників в спрощеному вигляді охарактеризувати якісну своєрідність розвитку всіх основних елементів ринку на сучасному етапі і на заданому відрізку часу в майбутньому.
Формалізована модель розвитку ринку представляє систему рівнянь, що охоплюють його основні показники. Для кожного ринку система може мати різне число рівнянь і показників, проте у будь-якому випадку вона повинна включати рівняння попиту і пропозиції.
При складанні моделі розвитку ринку необхідно:
По-перше, визначення перспектив розвитку конкретного ринку не може здійснюватися ізольовано від інших соціально-економічних прогнозів (демографічних, регіональних і т.д.), від аналогічних проектувань по взаємодоповнюваних і взаємозамінних товарах.
По-друге, облік впливу на розвиток товарного ринку великого числа чинників, тенденції розвитку яких в майбутньому можуть істотно змінюватися, визначає необхідність побудови декількох варіантів моделей розвитку ринку і знаходження оптимального варіанту з декількох.
Третім істотним моментом, складовим проблематику побудови моделі розвитку ринку, є визначення ступеня агрегації товарних груп. Треба чітко уявити, на якому рівні слід будувати прогноз місткості.
Всі ці моменти в значній мірі залежать від періоду прогнозу. Розрізняють декілька видів прогнозування: кон'юнктурне (3 – 6 місяців), короткострокове (1 – 2 року), середньострокове (3 – 5 років), довгострокове (5 – 10 років), перспективне (більше 10 років).
Очевидно, чим коротше період прогнозу, тим легше передбачити і правильно оцінити ступінь дії на розвиток ринку визначальних його чинників. З подовженням періоду прогнозу збільшується число варіантів моделі.
Основними джерелами інформації про майбутні характеристики ринку є:
• людський досвід і інтуїція;
• екстраполяція тенденцій, процесів, закономірності розвитку яких у минулому і сьогоденні достатньо відомі;
• модель досліджуваного процесу, що відображає або бажані тенденції його розвитку.
Відповідно до цього існують три доповнюючий один один способу розробки прогнозу.
Анкетування – виявлення думок населення, експертів з метою отримання оцінок прогнозного характеру. Методи, побудовані на анкетуванні, використовуються, як правило, у випадках, коли з ряду причин закономірності розвитку процесу не можуть бути відображені формальним апаратом, коли відсутні необхідні дані.
Екстраполювання – продовження в майбутнє тенденцій процесів, відбиваних у вигляді динамічних рядів і їх показників, на основі розроблених моделей регресивного типу. Методи екстраполяції застосовуються зазвичай у випадках, коли інформація про минуле є в достатній кількості і виявлені стійкі тенденції. Цей варіант заснований на гіпотезі про збереження тенденцій, що в майбутньому склалися раніше. Такий прогноз до прогнозування носить назву генетичний і припускає дослідження эконометрических моделей.
Аналітичне моделювання – побудова і використання моделі, що відображає внутрішнє і зовнішні взаємозв'язки в ході розвитку ринку. Ця група методів використовується тоді, коли інформація про минуле мінімальна, але є деякі гіпотетичні уявлення об ринки, які дозволяють розробити його модель і на цій базі оцінювати майбутній стан ринку, відтворити альтернативні варіанти його розвитку. Такий підхід до прогнозування називається цільовим (нормативним).
Приведене розділення методів в деякій мірі умовно. На практиці всі вони можуть взаємно перехрещуватися і доповнювати один одного, оскільки у ряді випадків жоден з них сам по собі не може забезпечувати визначених необхідну міру достовірності і точності прогнозу, але вживані в певних поєднаннях вони виявляються вельми ефективними.
Результатом роботи за визначенням місткості ринку винен з'явиться комплексний аналітичний огляд стану ринку і чинників, що формулюють його, а також багато варіантний прогноз розвитку ринку з урахуванням тенденцій зміни що впливають на нього внутрішніх і зовнішніх чинників.
1.4. Сегментація ринку.
Будь-який ринок з погляду маркетингу складається з покупців, які відрізняються один від одного по своїх смаках, бажаннях і потребах. Головне ж те, що всі вони набувають товарів, керуючись абсолютно різними мотивами, Тому необхідно розуміти, що при різноманітності попиту, та ще в умовах конкуренції, кожна окрема людина неоднаково реагуватиме на пропоновані товари і послуги. Дуже складно задовольнити запити всіх без виключення споживачів, оскільки у них є певні відмінності в потребах. Так, наприклад, ряд споживачів віддають перевазі високоякісні товари і готові заплатити відповідну ціну, тоді як інші мають можливість придбати товар з прийнятними споживчими характеристиками за невисокою ціною. Може опинитися і так, що середня кількість і набір властивостей при середній ціні не задовольнить жодну з груп споживачів.
Поглиблене дослідження ринку припускає необхідність його розгляду. В зв'язку з цим при плануванні свого бізнесу необхідно розглядати ринок, як диференційовану структуру залежно від груп споживачів і споживчих властивостей товару, що в широкому сенсі визначає поняття ринкової сегментації.
Ринкова сегментація є, з одного боку, методом для знаходження частин ринку і визначення об'єктів, на які направлена маркетингова діяльність підприємств. З іншого боку, — це управлінський підхід до процесу ухвалення підприємством рішень на ринку, основа для вибору правильного поєднання елементів маркетингу. Сегментація проводиться з метою максимального задоволення запитів споживачів, а також раціоналізації витрат підприємства-виготівника на розробку програми виробництва, випуск і реалізацію товару.
Об'єктами сегментації є, перш за все, споживачі. Виділені особливим чином, такі, що володіють певними загальними ознаками вони складають сегмент ринку. Під сегментацією розуміється розділення ринку на сегменти, що розрізняються своїми параметрами або реакцією на ті або інші види діяльності на ринку (рекламу, методи збуту).
Не дивлячись на можливість здійснення сегментації ринку по різних об'єктах, основна увага в маркетингу приділяється пошуку однорідних груп споживачів, що мають схожі переваги і що однаково реагують на маркетингові пропозиції.
Від того, наскільки правильно вона проведена, кінець кінцем, залежить успіх в конкурентній боротьбі. Наприклад, кілька років тому знаменита японська фірма «Соні» випустила на світовий ринок невеликий дешевий магнітофон, особливо міцній конструкції, з простим управлінням і дуже привабливим дизайном. Рекламним девізом товару була фраза «Мій перший «Sony»», а призначався апарат для дітвори у віці від 4 до 12 років. Товар мав (і зараз має) великий успіх на ринку.
Служба маркетингу фірми «Соні» заздалегідь провела дослідження ринку, правильно вибравши сегмент за демографічною ознакою і опитавши батьків, охочих придбати для своєї дитини магнитофон-іграшку. Виявилось, що для батьків тих, що купують своїй дитині матнитофон-іграшку, важливо три обставини: перш за все, не дуже висока ціна, потім простота і доступність управління апаратом для дитини і, по-третє, привабливість речі для маленького споживача. Звичайно, залежно від соціального положення і складу сім'ї пріоритети можуть мінятися. Дитина навряд чи думає про ціну, а зовнішній вигляд, простота управління, міцність іграшки для нього на нього на першому місці. І все це фірма забезпечила, обійшовши своїх конкурентів.
Сегментація не є чисто механічним процесом. Щоб бути ефективним, воно винне проводиться з урахуванням певних критеріїв і ознак.
Критерій – це спосіб оцінки обгрунтування вибору того або іншого сегменту ринку для конкретного підприємства, а ознака – спосіб виділення сегменту на ринку.
Найбільш поширені критерії:
1. Кількісні параметри сегменту. Це скільки виробів і якою загальною вартістю може бути продано, яке число потенційних споживачів є, на якій площі вони проживають і т.п. Виходячи з цього підприємство визначає, які виробничі потужності слід орієнтувати на даний сегмент, які повинні бути розміри збутової мережі.
2. Доступність сегменту для підприємства, тобто можливості підприємства отримати канали розподілу і збуту продукції, умови зберігання і транспортування виробів споживачам на даному сегменті ринку.
3. Істотність сегменту, тобто визначення того, наскільки реально ту або іншу групу споживачів можна розглядати як сегмент ринку, наскільки вона стійка за основними об'єднуючими ознаками. Керівництву підприємств в даному випадку належить з'ясувати, є сегмент таким, що росте, стійким або таким, що зменшується, чи варто орієнтувати на нього виробничі потужності або перепрофілювати на інший ринок.
4. Прибутковість. На базі даного критерію визначається, наскільки рентабельною буде для підприємства робота. Для оцінки використовують розрахунки: норми прибули, доходу на вкладений капітал, розміру дивідендів на акцію, величини приросту загальної маси прибутку підприємства.
5. Сумісність сегменту з ринком основних конкурентів. Необхідно отримати відповідь на питання, в якому ступені основні конкуренти готові поступитися вибраним сегментом ринку, наскільки просування даного виробу підприємства зачіпає їх інтереси.
6. Ефективність роботи на вибраний сегмент ринку. Керівництво повинне вирішити, чи володіє воно достатніми ресурсами для роботи на вибраному сегменті, визначити, що не вистачає для ефективної роботи.
7. Захищеність вибраного сегменту від конкуренції. Відповідно до цього критерію керівництво підприємства повинне оцінити свої можливості вистояти в конкурентній боротьбі з можливими конкурентами на вибраному сегменті ринку.
Тільки отримавши відповіді на перераховані питання, і оцінивши потенціал підприємства, можна ухвалювати рішення про сегментацію ринку і виборі даного сегменту для конкретного підприємства.
Серед недоліків сегментації слід назвати високі витрати, зв'язані, наприклад, з додатковими дослідженнями ринку, з складанням варіантів маркетингових програм, забезпеченням відповідної упаковки, застосуванням різних способів розподілу.
Сегментація може мати переваги і недоліки, проте обійтися без неї неможливо, оскільки в сучасній економіці кожен товар може бути успішно проданий лише певним сегментам ринку, але не всьому ринку.
Для сегментації ринку основними ознаками є: географічні, демографічні, соціально-економічні, психографічні, поведінкові.
Сегментація за географічним принципом припускає розбиття ринку на різні географічні одиниці: держава, штати, регіони, округа, міста, общини, а також величина регіону, щільність і чисельність населення, кліматичні умови, віддаленість від підприємства-виробника. Ця ознака використовувалася на практиці раніше інших, що обумовлювалося необхідністю визначення простору діяльності підприємства. Його застосування особливо необхідне, коли на ринку існують кліматичні відмінності між регіонами або особливості культурних, національних, історичних традицій. Фірма може ухвалити рішення про дію: 1) у одному або декількох географічних районів або 2) у всіх районах, але з урахуванням відмінностей в потребах і перевагах, визначених географією.
Сегментація за демографічним принципом полягає в розбитті ринку на групи на основі таких демографічних змінних, як підлога, вік, розмір сім'ї, етап життєвого циклу сім'ї, рівень доходів, рід занять, освіта, релігійні переконання, раса і національність. Демографічні змінні – найпопулярніші чинники, службовці для розрізнення груп споживачів. Одна з причин подібної популярності полягає в тому, що потреби і переваги, а також інтенсивність споживання товару часто тісно пов'язані якраз з демографічними ознаками. Інша причина криється в тому, що демографічні характеристики легше за більшість інших типів змінних піддаються вимірам. Навіть у тих випадках, коли ринок описує не з демографічної крапки зір (наприклад, на основі типів осіб), все одно необхідно провести з демографічними параметрами. Також проводячи сегментацію ринку по демографічному критерію, необхідно перш за все орієнтуватися на спільність специфічних запитів відповідного сегменту до якості, асортименту і ціни.
Сегментація за психографічним принципом. При психографічній сегментації покупців підрозділяють на групи за ознаками приналежності до суспільного класу, способу життя і характеристик особи. У представників однієї і тієї ж демографічної групи можуть бути абсолютно різні демографічні профілі.
Сегментація за поведінковим принципом. При сегментації на основі поведінкових особливостей покупців ділять на групи залежно від їх знань, відносин, характеру використання товару і реакції на цей товар. Багато діячів ринку вважають поведінкові змінні найбільш відповідною основою для формування сегментів ринку. Поведінкова сегментація дозволяє виділити ряд додаткових і надзвичайно важливих сегментів.
Приводи для завершення покупки. Покупців можна розрізняти між собою по приводах виникнення ідеї, здійснення покупки або використання товару. Сегментація на основі приводів може допомогти фірмам підняти ступінь використання товару.
Шукані вигоди. Одна з дієвих форм сегментації – класифікація покупців на основі тих вигод, які вони шукають в товарі. Сегментація на основі вигод вимагає виявлення основних вигод, яких люди чекають від товарів конкретного класу, різновидів споживачів, що шукають кожну з цих основних вигод, і основних марок, до яких в тій чи іншій мірі властиві ці вигоди.
Статус користувача. Багато ринків можна розбити на сегменти товарів, що не користуються, колишніх користувачів, потенційних користувачів, користувачів-новачків і регулярних користувачів. Крупні фірми, прагнучі дістати собі велику частку ринку, особливо зацікавлені в залученні до себе потенційних користувачів, а дрібніші компанії прагнуть завоювати своїй марці регулярних користувачів. Потенційні користувачі і регулярні користувачі вимагають різних маркетингових підходів.
Інтенсивність споживання. Ринки можна також розбивати по групах слабких, помірних і активних споживачів товару. Активні користувачі часто складають невелику
