Зміст
Вступ 3
1. Теоретичні основи аналізу ліквідності та платоспроможності 8
1.1. Поняття платоспроможності й ліквідності підприємства 8
1.2. Аналіз ліквідності балансу 11
1.3. Оцінка показників ліквідності підприємства 13
1.4. Аналіз платоспроможності підприємства 14
2. Організаційно-економічна характеристика Бахмацької 20
районної державної насіннєвої інспекції
2.1. Коротка характеристика досліджуваного підприємства 20
2.2. Аналіз складу, динаміки, структури і технічного 25
стану основних засобів
2.3. Аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами 32
2.4. Аналіз фінансових результатів діяльності 36
досліджуваного підприємства
3. Аналіз ліквідності та платоспроможності Бахмацької 38
районної державної насіннєвої інспекції
4. Рекомендації по підвищенню ліквідності та платоспроможності 45
Висновки і пропозиції 48
Список використаної літератури 50
Додатки
Вступ
Актуальність обраної теми обумовлена тим, що в ринкових умовах господарювання платоспроможність підприємств вважається однією з найважливіших характеристик їх діяльності. Вона визначає не тільки взаємовідносини підприємства з партнерами, суб'єктами фінансового ринку, державою, а й його успішне функціонування чи банкрутство. Результати аналізу платоспроможності цікавлять перш за все кредиторів підприємства, оскільки це дає відповідь на питання про його здатність погасити свої зобов'язання.
Незважаючи на те, що на практиці поняття ліквідності та платоспроможності тісно взаємозв'язані, вони не є тотожними. Ліквідність у загальному розумінні означає здатність цінностей перетворюватися в грошові кошти. Вона характеризується наявністю в підприємства ліквідних засобів у формі залишку грошей у касі, грошових коштів на рахунках у банку та тих елементів оборотних активів, що легко реалізуються.
Ступінь ліквідності визначається тривалістю часового періоду, протягом якого ця трансформація може бути здійснена. Чим коротший період, тим вища ліквідність цього виду активів.
Платоспроможність підприємства характеризується його можливістю і здатністю своєчасно й повністю виконувати свої фінансові зобов'язання перед внутрішніми та зовнішніми партнерами, а також державою .
Основними ознаками платоспроможності є 20:
а) наявність у достатньому обсязі коштів на поточному рахунку;
б) відсутність простроченої кредиторської заборгованості".
Оцінка платоспроможності необхідна не тільки для підприємства з метою аналізу й прогнозування його подальшої фінансової діяльності, а й для його зовнішніх партнерів і потенційних інвесторів. Як правило, досліджують поточну і перспективну платоспроможність.
Поточна платоспроможність характеризує поточний стан розрахунків на підприємстві та аналізується на основі даних про його фінансові потоки: приток грошових коштів мас забезпечити покриття поточних зобов'язань господарюючого суб'єкта.
Перспективна платоспроможність визначає можливість підприємства у майбутньому розраховуватися за своїми короткостроковими боргами і досліджується переважно за допомогою показників ліквідності. Саме від рівня ліквідності залежить як перспективна, так і поточна платоспроможність. Отже, ліквід¬ність і платоспроможність не тотожні, хоча й дуже близькі поняття, причому ліквідність є більш місткою категорією, ніж платоспроможність.
Ліквідність балансу виражається в ступені покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у грошову готівку відповідає строку погашення платіжних зобов'язань. Ліквідність балансу досягається встановленням рівності між зобов'язаннями підприємства та його активами.
Ліквідність підприємства характеризує наявність у нього оборотних коштів у розмірі, теоретично достатньому для погашення короткострокових зобов'язань навіть з порушенням строків погашення, які передбачені контрактом". Зміст визначення полягає в тому, що якщо процеси виробництва і реалізації продукції відбуваються в нормальному режимі, то грошових коштів, які надходять від покупців продукції, буде достатньо для розрахунків з кредиторами, тобто розрахунків за поточними зобов'язаннями. Застереження про порушення строків погашення означає, що в принципі не є винятком збої в надходженні грошових коштів від дебіторів, однак у будь-якому разі ці кошти надійдуть і їх буде достатньо для розрахунків з кредиторами.
Основною ознакою ліквідності є формальне перевищення (у вартісній оцінці) оборотних активів над короткостроковими пасивами. Чим більше це перевищення, тим сприятливіший фінансовий стан підприємства з позиції ліквідності. Якщо величина оборотних активів недостатньо велика порівняно з короткостроковими пасивами, поточний стан є нестійким; і може виникнути ситуація, коли воно не матиме достатньо грошових коштів для розрахунків за своїми зобов'язаннями і змушене буде або порушити технологічний процес (наприклад, терміново продати частину запасів чи обтяжувати себе новими боргами), або розпродати частину довгострокових активів.
При визначенні рівня ліквідності недостатнім є лише порівняння величини поточних активів з величиною поточних пасивів. На практиці іноді виникає ситуація, коли поточні активи перевищують за величиною короткострокові пасиви, показники ліквідності характеризують фінансовий стан як задовільний, проте така оцінка вважається помилковою, оскільки в оборотних активах значну частку займають неліквіди та прострочена дебіторська заборгованість.
До неліквідів, як правило, відносять залежані виробничі запаси, споживчі властивості яких роблять неможливим їх використання в технологічному процесі, готову продукцію, що не користується по¬питом, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів.
Неліквіди, тобто активи, які не можуть бути використані в технологічному процесі чи реалізовані (як товар) на ринку, а іноді й невиправдана дебіторська заборгованість, не відображуються в балансі. Це означає, що активи, фактична цінність яких сумнівна, входять до їх загальної величини і використовуються при розрахунках показників ліквідності, рівень якої не відповідає реально існуючому. Хоча при складанні балансу активи, що потенційно не обіцяють доходу, мають бути списані на збитки, на практиці це здійснюється не завжди. Крім того, заздалегідь передбачити частку сумнівної дебіторської заборгованості дуже складно.
Разом з тим слід зазначити, що така ситуація має місце не завжди. Невиправдане збільшення поточних активів на величину неліквідів відбувається лише в процесі здійснення зовнішнього фінансового аналізу, оскільки інформація про якісний склад оборотних засобів є недоступною.
Можливість отримання більш точної оцінки ліквідності виникає в процесі здійснення внутрішнього аналізу, який ґрунтується на повних даних бухгалтерського обліку. Однак наявність неліквідів у структурі поточних активів не тільки робить результати зовнішнього аналізу ліквідності дуже умовними, а й значно погіршує якісний склад оборотних активів та негативно впливає на рівень ліквідності.
У свою чергу, наслідками низького рівня ліквідності є неспроможність підприємства швидко розраховуватися за допомогою наявного на балансі майна за своїми зобов'язаннями, що призводить до зниження дохідності, неплатежів і банкрутства.
Крім того, важкі наслідки низької ліквідності відчувають не тільки самі підприємства, а й їх кредитори, постачальники, оскільки відбувається затримка сплати відсотків і суми боргу, в крайньому разі — часткова або повна втрата неповернутого боргу, а також невиконання умов контракту тощо.
Отже, можна зробити висновок, що від структури оборотних активів за ступенем ліквідності залежить платоспроможність підприємства.
Метою курсової роботи є дослідження платоспроможності та ліквідності суб’єктів господарювання на прикладі Держнасінінспекції з метою її вдосконалення.
Виходячи з поставленої мети, можна висвітлити такі завдання:
1. зясувати сутність та види ліквідності та платоспроможності;
2. розглянути теоретичні та методичні основи аналізу ліквідності та платоспроможності;
3. розглянути організаційно-економічну характеристику Бахмацької районної державної насіннєвої інспекції;
4. провести аналіз ліквідності та платоспроможності Бахмацької районної державної насіннєвої інспекції;
5. навести рекомендації по підвищенню ліквідності та платоспроможності досліджуваного підприємства.
Для написання курсової роботи використано такий об’єкт дослідження – як Бахмацька районна державна насіннєва інспекція.
При написані курсової роботи використані правові документи, наукова та періодична література, фінансова і статистична звітність досліджуваного підприємства.
Для проведення розрахунків в курсовій роботі використано такі економічні методи аналізу: використання абсолютних, відносних та середніх величин, прийом групування, прийом порівняння, використання рядів динаміки, табличний прийом.
1. Теоретичні основи аналізу ліквідності та платоспроможності
1.1 . Поняття платоспроможності й ліквідності підприємства
Особливе місце серед показників, які характеризують фінансовий стан підприємства, належить показникам платоспроможності та ліквідності.
Підходи науковців до визначення сутності платоспроможності підприємства можна звести до такого:
1) платоспроможність визначається наявністю власних оборотних коштів та здатністю покривати збитки (західні науковці - Й. Ворст, П. Ревентлоу, Дж. Депаленса, Дж. Джоборда);
2) платоспроможність визначається як здатність підприємства виконувати свої зобовязання (російські вчені - В.В. Ковальов, М. М. Крейніна, М. С. Абрютина);
3) платоспроможність представлена як важливий показник фінансової стійкості (вітчизняні вчені-економісти - Н. В. Тарасенко, В. І. Іваненко, В. М. Мельник).
Платоспроможність — це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами вчасно погасити свої зобов'язання 16. Розрізняють поточну платоспроможність, що склалася на певний момент часу, і перспективну платоспроможність, що очікується в короткостроковій, середньостроковій і довгостроковій перспективі.
Основними показниками платоспроможності є 16:
a) наявність у достатньому обсязі коштів на поточному рахунку;
b) відсутність простроченої кредиторської заборгованості.
Оцінка платоспроможності необхідна не тільки для підприємства з метою аналізу й прогнозування його подальшої фінансової діяльності, а й для його зовнішніх партнерів і потенційних інвесторів. Як правило, досліджують поточну і перспективну платоспроможність.
Поточна платоспроможність характеризує поточний стан розрахунків на підприємстві та аналізується на основі даних про його фінансові потоки: приток грошових коштів має забезпечити покриття поточних зобовязань господарюючого субєкта.
Перспективна платоспроможність визначає можливість підприємства у майбутньому розраховуватися за своїми короткостроковими боргами і досліджується переважно за допомогою показників ліквідності.
Оцінка платоспроможності підприємства передбачає вивчення й аналіз причин фінансових утруднень підприємства. Як правило, причинами неплатоспроможності є:
- невиконання плану з випуску й реалізації продукції; порушення структури й асортименту продукції, зниження її якості;
- збільшення собівартості продукції;
- недотримання режиму економії;
- недовиконання плану прибутків й як результат — недостача власних джерел самофінансування;
- інфляційні процеси й податкова політика, зокрема високий відсоток оподатковування;
- відволікання коштів у наднормативні запаси сировини, матеріалів, готової продукції;
- в умовах конкуренції втрата каналів реалізації й постійних покупців, замовників;
- неплатоспроможність самих покупців і замовників;
- низька оборотність оборотного капіталу.
Ліквідність –термін, який характеризує здатність окремих видів майнових цінностей швидко і без значних втрат своєї вартості перетворюватися у грошові кошти 15 .
В економічній літературі прийнято розрізняти ліквідність балансу і ліквідність підприємства.
Ліквідність балансу — можливість суб'єкта господарювання перетворити активи в готівку і погасити свої платіжні зобов'язання
Ліквідність підприємства — більш загальне поняття, ніж ліквідність балансу. Ліквідність балансу передбачає вишукування платіжних засобів тільки за рахунок внутрішніх джерел (реалізації активів). Але підприємство може залучити позикові засоби зі сторони, якщо в нього є відповідний імідж у діловому світі і досить високий рівень інвестиційної привабливості. Тому, оцінюючи ліквідність підприємства, треба враховувати його фінансову гнучкість, тобто здатність позичати кошти з різних джерел, збільшувати акціонерний капітал, продавати активи, швидко реагувати на кон'юнктуру ринку. Існують певні фактори, що впливають на ліквідність підприємства (див. табл. 1).
Таблиця 1. Фактори, що впливають на ліквідність підприємства
Фактори, що впливають на збільшення ліквідності Фактори, які впливають на зменшення ліквідності
Одержання довгострокового кредиту Погашення довгострокових позик
Інвестування капіталу Грошові виплати
Прибуток збитки
Амортизаційні відрахування Податки на доходи від до оцінки активів
Скорочення дебіторської заборгованості Інвестиції в основні кошти
Скорочення запасів Збільшення дебіторської заборгованості
Повернення наданих позик Погашення короткострокових кредитів
Продаж позаоборотних активів Використання резервних фондів
Взаємозвязок між платоспроможністю та ліквідністю підприємства, ліквідністю балансу і ліквідністю активів показано на рис. 112 .
Рис. 1. Взаємозвязок між показниками ліквідності та платоспроможності
Розрізняють поняття майнової (абсолютної) і фінансової (відносної) ліквідності. Майнова ліквідність означає здатність активу трансформуватися в кошти. Ступінь ліквідності активів визначається тривалістю часу, необхідного для цієї трансформації. Фінансова ліквідність означає готовність і здатність підприємства виконувати свої зобов'язання в повному обсязі й у встановлені кредитним договором строки. Це визначається політикою підприємства щодо збереження ліквідності, основне завдання якої — запобігання неліквідного й неплатоспроможності завдяки пошуку в необхідних обсягах резервів коштів й інших ліквідних активів.
Таким чином, поняття платоспроможності й ліквідності дуже близькі, але друге більш містке. Від ступеня ліквідності балансу залежить платоспроможність підприємства. Разом з тим ліквідність характерна як для поточного стану розрахунків, так і на перспективу. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але мати несприятливі можливості в майбутньому, і навпаки.
1.2. Аналіз ліквідності балансу
Аналіз ліквідності і платоспроможності розпочинається з аналізу ліквідності, що включає 2 етапи 13:
1) Аналіз ліквідності балансу;
2) Розрахунок і оцінка показників ліквідності.
Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів за активом, згрупованих за ступенем спадної ліквідності з короткостроковими зобов'язаннями за пасивом, що групуються за ступенем терміновості їхнього погашення.
Всі активи підприємства залежно від ступеня їхньої ліквідності можна умовно розділити на наступні групи 15 :
—найбільш ліквідні активи: кошти в касі, готівка, цінні папери;
—швидкореалізовані активи: дебіторська заборгованість й інші оборотні активи. Ліквідність цих активів різна й залежить від суб'єктивних й об'єктивних факторів: кваліфікації фінансових працівників, взаємин підприємства з покупцями, замовниками і їхньої платоспроможності, умов надання кредитів покупцям, організації вексельного обороту;
— повільно реалізовані активи: запаси й витрати за винятком витрат майбутніх періодів. Ліквідність цієї групи залежить від своєчасності відвантаження продукції, швидкості й правильності оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообігу в банку, від якості й попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форми розрахунків;
— важкореалізовані активи: основні кошти, нематеріальні активи, незавершене будівництво, довгострокові фінансові вкладення. Ці активи призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу.
Зрозуміло, що групування досить умовне, оскільки окремі об'єкти основних фондів часто можуть бути більш ліквідними, ніж окремі позиції дебіторської заборгованості або запасів і витрат.
Відповідно на чотири групи поділяються і зобов'язання під¬приємства 16:
— найбільш термінові пасиви: кредиторська заборгованість;
короткострокові кредити;
довгострокові пасиви: довгострокові кредити й позики;
— постійні пасиви: власні кошти.
Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо мають місце такі співвідношення 15:
А1 П1; А 2 П2; А3> ; А4 . (1)
Для підтримки оптимальної ліквідності необхідно врахувати такі моменти:
- у областях, що швидко розвиваються, і мають високу оборотність (із часткою непередбачуваності) використати короткострокове фінансування;
- відповідність між короткостроковими й довгостроковими фінансовими вкладеннями. Довгострокові вкладення повинні фінансуватися довгостроковими кредитами.
1.3. Оцінка показників ліквідності підприємства
Провівши аналіз балансу ліквідності необхідно розглянути відносні показники ліквідності.
Для оцінки ліквідності застосовується розрахунок наступних коефіцієнтів 5:
- Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається відношенням коштів і короткострокових фінансових вкладень до всієї суми короткострокових боргів під¬приємства. Розраховується за формулою:
. (2)
Нормативне обмеження >0,2. Це означає, що підприємство може в цей момент погасити на 20% всі свої короткострокові борги; його платоспроможність вважається нормальною.
- Коефіцієнт поточної ліквідності — характеризує платоспроможність підприємства з урахуванням майбутніх надходжень від дебіторів. Показує, яку частину поточної заборгованості організація може повернути найближчим часом при повному погашенні дебіторської заборгованості (ДЗ):
. (3)
Нормативне обмеження показника 0,7 - 0,8.
- Загальний коефіцієнт покриття відображає прогнозовані платіжні можливості за умови погашення короткострокової дебіторської заборгованості (КДЗ) і реалізації наявних запасів:
. (4)
Нормативне обмеження показника >2. Це означає, що на кожну гривню короткострокових зобов'язань повинно доводиться не менше, ніж дві гривні ліквідних коштів.
1.4. Аналіз показників платоспроможності підприємства
Визначальною характеристикою фінансового стану підприємства є його платоспроможність. Платоспроможність визначається здатністю підприємства до швидкого погашення своїх короткострокових зобовязань.
Для внутрішньої оцінки фінансового стану підприємства важливим є оперативний аналіз поточної платоспроможності. Він здійснюється за допомогою платіжного календаря, в якому, з одного боку, підраховується очікувані надходження коштів за всіма напрямами, а з іншого - спроможність підприємства своєчасно і повністю виконувати всі свої зобовязання.
Платіжний календар, як правило, розробляється на місяць з розбивкою на декади або тижні. Для його складання використовують:
1) матеріали щодо випуску й реалізації продукції (робіт, послуг);
2) кошториси витрат на виробництво;
3) договори на поставку матеріальних ресурсів;
4) строки виплати заробітної плати, премії;
5) дані бухгалтерського обліку про стан дебіторської та кредиторської заборгованості;
6) витяги з банківських рахунків.
Балансуючою величиною при складанні платіжного календаря є залишок (сальдо) розрахункового рахунку в банку, оскільки саме стан цього рахунку визначає на кожний даний момент платоспроможність підприємства, або відємна величина, що утворюється в разі недостачі поточних надходжень коштів для покриття очікуваних платежів.
Незбалансованість платіжного календаря спонукає підприємство негайно шукати резерви збільшення обсягу фінансових ресурсів як за рахунок прискорення відвантаження продукції, ліквідації недоліків у сфері розрахунків зі споживачами продукції, так і за рахунок зменшення певних витрат. Якщо ж дані оперативного фінансового планування показують, що в той чи інший період підприємство забезпечує стале перевищення коштів над потребами в них, є сенс внести певну суму вільних грошей на банківський депозит, що приносить підприємству відповідний дохід. Наявність сталого значного сальдо грошових коштів на розрахунковому рахунку підприємства недоцільна.
В практиці аналітичної роботи для аналізу платоспроможності використовують такі показники платоспроможності 7:
- коефіцієнт абсолютної платоспроможності;
- коефіцієнт термінової платоспроможності;
- коефіцієнт проміжної платоспроможності;
- коефіцієнт загальної платоспроможності;
- коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності.
Для оцінки коефіцієнтів платоспроможності треба визначити інформаційні зв'язки факторів їх формування за даними бухгалтерського балансу (рис. 2) 7.
Рис. 2. Структурна модель розрахунку коефіцієнтів платоспроможності
Показники платоспроможності визначаються наступним чином 20:
1. Коефіцієнт абсолютної платоспроможності розраховується за відношенням суми грошових коштів на рахунках підприємства в національній та іноземній валютах до короткострокових зобовязань за платежами:
(5)
де kan- коефіцієнт абсолютної платоспроможності;
ГК – грошові кошти в національній та іноземній валюті;
ККЗ – короткострокові зобовязання за платежами.
Цей коефіцієнт найбільш жорсткий в оцінках платоспроможності і найбільш нестійкий. Ним визначають, яку частину поточних зобовязань підприємство може погасити зараз. Гранично допустиме значення цього коефіцієнта – 0,1-0,2.
2. Коефіцієнт термінової платоспроможності розраховується за відношенням грошових коштів, їх еквівалентів та поточних фінансових інвестицій до короткострокових зобовязань за платежами:
(6)
де Kmn – коефіцієнт термінової платоспроможності;
ГК – грошові кошти;
ЕГК – еквівалент грошових коштів;
ПФІ – поточні фінансові інвестиції.
Цей еквівалент свідчить про те, що підприємство може погасити свої короткострокові зобовязання за платежами найближчим часом, оскільки еквіваленти грошових коштів і поточні фінансові інвестиції можуть без особливих труднощів бути конвертовані у засоби платежу. Його нормативне значення 0,25-0,35.
3. Коефіцієнт проміжної платоспроможності обчислюється відношенням суми грошових коштів і їхніх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та реальної короткострокової дебіторської заборгованості до короткострокових зобовязань за платежами:
(7)
де knn - коефіцієнт проміжної платоспроможності;
ДЗ - довгострокові зобовязання.
Цей коефіцієнт засвідчує потенційну здатність підприємства погасити свої короткострокові зобовязання при умові отримання від короткострокових реальних дебіторів всієї суми заборгованості. Допустиме значення на рівні 0,7-0,8.
4. Коефіцієнт загальної платоспроможності (загальний коефіцієнт покриття), визначають за відношенням всієї суми оборотних активів до короткострокових зобовязань за платежами:
(8)
де kзп - коефіцієнт загальної платоспроможності;
Ао - оборотні активи;
Ккз - короткострокові зобовязання.
Цей коефіцієнт свідчить про достатність ресурсів оборотних активів для погашення поточних зобовязань. Критичним можна вважати значення цього коефіцієнта на рівні kзп 0. Нормальний фінансовий стан підприємства тоді, коли kзп 2,0-2,5.
5. Коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності розраховується за формулою:
(9)
де Кп. л. п., Кп. л. к. - коефіцієнти поточної ліквідності відповідно на початок і кінець періоду;
6(3) - період відновлення платоспроможності прийнято 6 місяців, період втрат - 3 місяці;
Т - тривалість звітного періоду, місяці.
Якщо коефіцієнт відновлення платоспроможності більше 1, то це свідчить про наявність тенденції відновлення платоспроможності підприємства протягом 6 місяців. Значення коефіцієнта менше 1 вказує на відсутність можливості відновити платоспроможність протягом 6 місяців.
Хоча розглянуті показники ліквідності й відіграють важливу роль в аналізі платоспроможності підприємства, вони мають певні недоліки:
1. статистичні - показники розраховуються на підставі балансових даних, що характеризують майновий стан підприємства на певну дату і, відповідно одномоментні. Звітність і необхідність аналізу їх за декілька періодів;
2. мала інформативність для прогнозування майбутніх грошових надходжень і платежів, а саме це і є одним із завдань аналізу платоспроможності;
3. наявність потенційних зобовязань, що не відображаються в балансі і не враховуються при розрахунках коефіцієнтів ліквідності. Саме тому необхідно розкрити повну суму фінансових зобовязань в примітках до фінансової звітності.
2. Організаційно-економічна характеристика Бахмацької
районної державної насіннєвої інспекції
2.1. Коротка характеристика досліджуваного підприємства
Бахмацька районна державна насіннєва інспекція є державним підприємством, вона створена відповідно до наказу Держнасінінспекції від 23 травня 2001 року № 03.
Повна назва підприємства – Бахмацька районна державна насіннєва Інспекція.
Скорочена назва підприємства – Держнасінінспекція.
Місце знаходження – м. Бахмач, вул. Мічуріна 16.
Держнасінінспекція відповідно до Закону України «Про насіння» є органами державного контролю у насінництві і підпорядковується Українській державній насіннєвій Інспекції та відповідній обласній державній насіннєвій Інспекції.
Держнасінінспекція в своїй діяльності керується Конституцією України й законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно – правовим актом Міністерства аграрної політики України та Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України, наказами та вказівками Української державної насіннєвої Інспекції і Головного державного Інспектора України з насінництва, головного державного інспектора з насінництва області та цим Положенням.
Держнасінінспекція здійснює державний контроль за діяльністю суб’єктів усіх ферм власності і господарювання у сфері насінництва, які займаються виробництвом, заготівлею, спробною, зберіганням, реалізацією і використанням насіння сільськогосподарських культур декоративних і лікарських рослин та садивного матеріалу, картоплі щодо додержання ними методичних та технологічних вимог із забезпеченням сортової чистоти, біологічних і урожайних властивостей сорту та посівних якостей насіння, за веденням документації сортових полівів, ділянок гібридизації насіння, за правильним відбором проб на визначення посівних якостей насіння для власних потреб виробника . за оформленням документів про сортові, гібридні та посівні якості насіння. За введенням насіння в оборот.
Держнасінінспекція при здійснені державного контролю у сфері насінництва взаємодіє з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, територіальними органами Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України, а також підприємствами, установами, організаціями на відповідній території з питань, що належать до її компетенції.
Основні завдання та функції Держнасінінспекції:
- здійснення державного контролю в насінництві суб’єктів усіх форм власності, покладеного Законом України «Про насіння», направленого на сприяння відповідним господарюючим суб’єктам у створенні насіннєвих фондів з високим сортовим, гібридним і посівним якостями та запобігання розповсюдженню найбільш злісних і шкідливих бур’янів, шкідників і хвороб рослин.
- правильне визначення сортових і посівних якостей насіння сільськогосподарських культур, декоративних і лікарських рослин та садивного матеріалу картоплі.
- інспектування виробництва на етапах вирощування, збирання і післязбиральної обробки насіння, визначення сортових, гібридних і посівних якостей насіння сільськогосподарських культур, декоративних і лікарських рослин та садивного матеріалу картоплі, які підлягають сертифікації.
- відбір проб спеціалістами Держнасінінспекції для визначення посівних якостей партій насіння, що підлягає реалізації.
- вивчення і впровадження міжнародних методів аналізу насіння.
- експериментальна робота для вивчення нових методів аналізу насіння і випробування нових лабораторних приладів.
- підвищення кваліфікації спеціалістів державної насіннєвої Інспекції.
Держнасінінспекція має таку структуру підприємства (рис. 3):
Рис.3. Структуру підприємства
Держнасінінспекція має право:
- Здійснювати державний контроль за діяльністю суб’єктів усіх форм власності і господарювання з питань додержання ними вимог Закону України «Про насіння», інших нормативно – правових актів з насінництва і сортовипробування;
- Контролювати додержання суб’єктами насінництва незалежно від виду діяльності та форми власності методичних і технологічних вимог вирощування, збирання, транспортування, післязбиральної обробки, зберігання, реалізація;
- Давати обов’язкової для виконання вказівки приписи щодо усунення порушень у порядку ведення насінництва відповідно до Закону України «Про насіння». Складати протоколи, постанови відповідно до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення;
- Доступу в будь – яке місце вирощування, оброблення і зберігання насіння;
- Накладати на винних осіб адміністративні стягнення за порушення вимог Закону України «Про насіння», інших нормативно – правових актів з насінництва та сортовипробування, а також за порушення виробництва, заготівлі, маркування, пакування, зберігання насіння з метою продажу без додержання методичних і технологічних вимог або реалізацію його без документів про якість, а так само інше введення в оборот насіння з порушенням встановленого порядку відповідно до законодавства.
Управління підприємством здійснюється:
- Начальником районної державної насіннєвої інспекції – головний державний інспектор з насінництва району призначається на посаду і звільняється з посади начальником обласної державної насіннєвої інспекції – головним державним інспектором з насінництва області за поданням голови державної адміністрації;
- Головним державним інспектором з насінництва, який має печатку з найменуванням інспекції і своєї посади, посвідчення та бланки з відповідним надписом.
Головний державний інспектор з насінництва представляє інтереси Держнасінінспекції на підприємствах, в установах, організаціях та судах без особливого на це доручення, а начальник Держнасінінспекції забезпечує:
- організацію та здійснення державного контролю в насінництві;
- керує діяльністю Держнасінінспекції;
- несе персональну відповідальність за виконання покладених ДержнасінІнспекцію завдань, в межах своєї компетенції видає накази, вказівки, організовує і контролює їх виконання;
- розглядає справи про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення на посадових осіб і громадян за порушення порядку та умов ведення насінництва;
- забезпечує охорону праці, соціальний захист працівників;
- призначає на посаду і звільняє з посади працівників Держнасінінспекції відповідно до законодавства.
Структура управління підприємством представлена у вигляді схеми (рис. 4)
Рис. 4. Структура управління
Районна державна насіннєва інспекція утримується за рахунок коштів державного бюджету, та інших джерел фінансування, не заборонених законодавством. Також Держнасінінспекція здійснює бухгалтерський облік та складає і подає статистичну звітність згідно з чинним законодавством. Керівник несе персональну відповідальність за додержання порядку ведення і достовірність обліку та статистичної звітності.
Положення, структура, чисельність та штатний розпис Держнасінінспекції затверджується обласною державною насіннєвою інспекцією, а оплата праці працівників Держнасінінспекції здійснюється згідно із законодавством.
2.2. Аналіз складу, динаміки, структури і технічного стану основних засобів
Основні засоби потрібні для здійснення господарської діяльності підприємства. Стан та ефективність використання основних засобів впливає на виконання виробничої програми підприємства і можливість отримання прибутку.
Згідно П(с)БО 7 Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року 3.
На досліджуваному підприємстві існують такі основні засоби:
1. Будинки, споруди та передавальні пристрої;
2. Машини та обладнання;
3. Транспортні засоби;
4. Інструменти, прилади, інвентар.
Аналіз основних засобів Держнасінінспекції розпочнемо з оцінки змін динаміки за 2005 і 2006 роки. Дані для розрахунку взяті з Форми 5 Примітки до річної фінансової звітності за 2005 - 2006 рік (Додаток 5,6)
Таблиця 2. Аналіз змін у наявності основних засобів та їх динаміка у 2005 р.
Основні засоби Наявність на початок 2006 року,
тис. грн. Надійшло за 2006 рік,
тис. грн. Вибуло за 2006 рік,
тис. грн. Наявність на кінець 2006 року,
тис. грн. Зміна за 2006 рік
(+;-) Темп зростання, %
Будинки, споруди та передавальні пристрої 14513 434 - 14947 13502 102,99
Машини та обладнання 1945 - - 1945 0 -
Транспортні засоби 963 - - 963 0 -
Інструменти, прилади, інвентар 137 10 - 147 10 107,30
Разом 17558 444 - 18002 444 102,53
З даних таблиці видно, що у 2005 році на Бахмацькій районній насіннєвій інспекції вартість основних засобів на кінець року склала 18002 тис. грн. За рік відбулося їх збільшення на 444 тис. грн. або на 2,53%. Зростання вартості основних засобів відбулося за рахунок збільшення вартості будинків, споруд та передавальних пристроїв на 13502 тис. грн. або на 2,99%, інструменти, прилади, інвентар на 10 тис. грн. або на 7,30%.
За досліджуваний рік на підприємство надходили будинки, споруди, передавальні пристрої на загальну вартість 434 тис. грн., інструменти, прилади, інвентар на 10 тис. грн., що в цілому склало 444 тис. грн.
Таблиця 3. Аналіз змін у наявності основних засобів та їх динаміка у 2006 р
Основні засоби
Наявність на початок 2006
року
Надійшло за 2006
рік
Вибуло за 2006
рік
Наявність на кінець 2006
року
Зміна за 2006 рік
(+;-) Темп зростання, %
Будинки, споруди та передавальні пристрої 14947 20 - 14967 20 100,13
Машини та обладнання 1945 26 54 1917 -28 98,56
Транспортні засоби 963 - 71 892 -71 92,63
Інструменти, прилади, інвентар 147 - - 147 - -
Разом 18002 46 125 17923 -79 99,56
З даних таблиці видно, що у 2006 р. на Бахмацькій районній насіннєвій інспекції вартість основних засобів на кінець року склала 17923 тис. грн. За рік відбулося їх зменшення на 79 тис. грн. або на 0,44%. Зменшення вартості основних засобів відбулося за рахунок зменшення вартості машин та обладнання на 28 тис. грн. або на 1,44%, транспортних засобів на 71 тис. грн. або на 7,37%. Вартість будинків, споруд, передавальних пристроїв навпаки збільшилась 20 тис. грн. або на 0,13%.
За досліджуваний рік на підприємство надходили будинки, споруди, передавальні пристрої на загальну вартість 20 тис. грн., машини та обладнання на 26 тис. грн., що в цілому склало 46 тис. грн. Вибуло з підприємства основних засобів на 125 тис. грн., в тому числі машини та обладнання на 54 тис. грн., транспортних засобів на 71 тис. грн.
Таким чином, за 2005 і 2006 роки основні засоби
Під структурою основних засобів розуміють співвідношення окремих груп основних засобів.
Таблиця 4. Аналіз структури основних засобів
Найменування показника
Наявність на початок 2005
рік
Наявність на
кінець 2005
рік Відхилення
тис. грн. Питома вага,
% тис. грн. Питома вага,
% тис. грн. Питома вага,
%
Будинки, споруди, передавальні пристрої 14513 82,66 14947 83,03 434 0,37
Машини та обладнання 1945 11,08 1945 10,80 0 -0,28
Транспортні засоби 963 5,48 963 5,35 0 -0,13
Інструменти, прилади, інвентар 137 0,78 147 0,82 10 0,04
Разом 17558 100 18002 100 444 -
З проведених розрахунків видно, що найбільшу питому вагу в структурі основних засобів досліджуваного підприємства на кінець 2005 р. становлять будинки, споруди, передавальні пристрої - 83,03% , за рік їх питома вага збільшилася на 0,37%. Питома вага машин та обладнання на кінець 2006 р. становить 10,80%, що на 0,28% зменшилась в порівнянні з початком року. Найменшу питому вагу в структурі основних засобів займають транспортні засоби - 5,35%, що на 0,13% менше в порівнянні з початком року та інструменти, прилади, інвентар - 0,82%, що на 0,04 більше в порівнянні з початком року.
Протягом досліджуваного року відбулися несуттєві зміни в структурі основних засобів.
Таблиця 5. Аналіз структури основних засобів
Найменування показника Наявність на початок 2006
рік Наявність на
кінець 2006
рік Відхилення
тис. грн. Питома вага,
% тис. грн. Питома вага,
% тис. грн. Питома вага,
%
Будинки, споруди, передавальні пристрої 14947 83,03 14967 83,51 20 0,48
Машини та обладнання 1945 10,80 1917 10,69 -28 -0,11
Транспортні засоби 963 5,34 892 4,98 -71 -0,36
Інструменти, прилади, інвентар 147 0,82 147 0,82 - -
Разом 18002 100 17923 100 -79 -
З проведених розрахунків видно, що найбільшу питому вагу в структурі основних засобів досліджуваного підприємства на кінець 2006 р. становлять будинки, споруди, передавальні пристрої - 83,51% , за рік їх питома вага збільшилася на 0,48%. Питома вага машин та обладнання на кінець 2006 року становить 10,69%, що на 0,11% зменшилась в порівнянні з початком року. Найменшу питому вагу в структурі основних засобів займають транспортні засоби - 4,98%, що на 0,36% менше в порівнянні з початком року та інструменти, прилади, інвентар - 0,82%. Протягом досліджуваного року відбулися несуттєві зміни в структурі основних засобів.
Важливе значення має аналіз руху і технічного стану основних засобів, що проводиться на підставі таких показників, як: коефіцієнт оновлення, коефіцієнт вибуття, коефіцієнт приросту.
Проведемо аналіз по коефіцієнту оновлення 12:
(10)
- по коефіцієнту вибуття:
(11)
- по коефіцієнту приросту 12:
(12)
Таблиця 6. Аналіз руху основних засобів
Найменування показника 2005
рік 2006
рік Відхилення
Первісна вартість основних засобів на початок року, тис. грн. 18247 18017 -230
Первісна вартість основних засобів на кінець року, тис. грн. 18017 17938 -79
Залишкова вартість основних засобів на початок року, тис. грн. 9695 7657 -2038
Залишкова вартість основних засобів на кінець року, тис. грн. 9532 8160 -1372
Надійшло основних засобів, тис. грн. 20 46 26
Вибуло основних засобів, тис. грн. 30 70 40
Коефіцієнт оновлення 0,001 0,003 0,002
Коефіцієнт вибуття 0,002 0,004 0,002
Коефіцієнт приросту -0,0089 0,028 0,0191
З проведених розрахунків видно, що на досліджуваному підприємстві відбулося збільшення вартості основних засобів, що надійшли в 2006 р. в порівняні вартості основних засобів , що надійшли в 2005 р. на 20 тис. грн., що призвело до збільшення коефіцієнта оновлення на 0,3%. Таким чином частка вартості основних засобів, що надійшли на підприємство у їх вартості на кінець звітного періоду становить у 2006 р. 0,3% проти 0,1% у 2005 р. Вибуло у 2006 р. основних засобів на 40 тис. грн. більше ніж у 2005 р. Це призвело до збільшення коефіцієнта вибуття на 0,2%. Таким чином, частка вартості основних засобів, що вибули з підприємства у їх вартості на початок 2006 р. становить 2,8%, а у їх вартості на початок 2005 р. - 0,89%. Розрахований коефіцієнт приросту говорить про зменшення залишкової вартості основних засобів у 2005 р. і про збільшення залишкової вартості у 2006 р.
Таким чином спостерігається збільшення руху основних засобів у звітному періоді в порівнянні з попереднім.
При проведенню аналізу технічного стану основних засобів визначають 12:
- коефіцієнт зносу:
(13)
- коефіцієнт придатності:
(14)
Таблиця 7. Аналіз технічного стану основних засобів
Найменування показника На початок 2005 року На кінець 2005 року Відхилення
Первісна вартість основних засобів, тис. грн. 17573 18017 444
Знос основних засобів, тис. грн. 7126 7657 531
Залишкова вартість основних засобів, тис. грн. 10447 10360 -87
Коефіцієнт зносу 0,405 0,425 0,02
Коефіцієнт придатності 0,595 0,575 -0,02
З проведених розрахунків видно, що на досліджуваному підприємстві на кінець 2005 р. 40,5% вартості основних засобів перенесено на новий продукт, а 59,5% основних засобів придатні до використання. В порівнянні з початком року зношеність основних засобів збільшилася на 2%, тобто спостерігається незначні зміни у технічному стані основних засобів і майже половина вартості придатна до подальшого використання.
Таблиця 8. Аналіз технічного стану основних засобів
Найменування показника На початок 2006 року На кінець 2006 року Відхилення
Первісна вартість основних засобів, тис. грн. 18017 17938 -79
Знос основних засобів, тис. грн. 7657 8160 503
Залишкова вартість основних засобів, тис. грн. 10360 9778 -582
Коефіцієнт зносу 0,425 0,455 0,03
Коефіцієнт придатності 0,575 0,545 -0,03
З проведених розрахунків видно, що на досліджуваному підприємстві на кінець 2006 р. 42,5% вартості основних засобів перенесено на новий продукт, а 57,5% основних засобів придатні до використання. В порівнянні з початком року зношеність основних засобів збільшилася на 0,03%, тобто спостерігається незначні зміни у технічному стані основних засобів і майже половина вартості придатна до подальшого використання.
Таким чином, відбулися не суттєві зміни в структурі основних засобів, зміни в технічному стані несуттєві, а рух основних засобів знаходиться майже на рівні попереднього року.
2.3. Аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами
Від ефективності використання трудових ресурсів в процесі виробництва залежать показники обсягу виробництва продукції, її собівартість, якість. Тому аналіз ефективності використання трудових ресурсів є важливим розділом економічного аналізу діяльності підприємства.
Аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами, руху робочої сили - це перший етап аналізу використання трудових ресурсів підприємства.
Трудові ресурси - це частина працездатного населення, що за своїми віковими, фізичними, освітніми даними, практичними навичками відповідає тій чи іншій сфері діяльності 12.
На досліджуваному підприємстві існують такі трудові ресурси:
1. працівники основної діяльності:
a) робітники;
b) службовці;
c) спеціалісти;
d) керівники.
2. працівники не основної діяльності (невиробничий персонал).
Проведемо аналіз трудових ресурсів підприємства з оцінки забезпеченості підприємства трудовими ресурсами. Для розрахунку дані беруться з звіту з Форми 1-ПВ «Звіт з праці за 2005-2006 роки (Додаток 7,8)
Таблиця 9. Оцінка забезпеченості підприємства трудовими ресурсами
Показник Фактична за 2005 рік 2006
рік Відхилення абсолютне
(+;-) Відхилення відносне,
%
потреба фактично від потреби від 2005 р. до потреби до 2005 р.
Весь персонал підприємства, осіб в тому числі: 150 160 145 -15 -5 -9,37 -3,33
1. працівники основної діяльності: 130 125 120 -5 -10 -7,69 20
Продовження таблиці 9
а) робітники 80 62 55 -7 -25 -31,25 -26,67
б) службовці 50 63 65 2 15 3,0 1,60
в тому числі:
а) керівники 8 8 8 0 0 0 0
б) спеціалісти 42 55 57 2 53 3,64 35,71
2. працівники не основної діяльності 20 35 25 -10 5 -28,57 2,5
З даних таблиці видно, що у 2006 р на підприємстві працювало 145 осіб, це на 15 осіб або 9,37% менше ніж потреба, і на 5 осіб або 3,33% менше ніж у 2005 р. Зменшення кількості персоналу відбулося за рахунок зменшення як працівників основної діяльності на 5 осіб або 7,69% в порівняні з потребою та на 10 осіб або 20% в порівняні з минулим роком та чисельності працівників не основної діяльності на 10 осіб або 28,57% в порівняні з потребою та на 5 осіб або 2,5% вона збільшилась в порівняні з 2005 р.
В складі працівників основної діяльності відбулося зменшення чисельності робітників на 7 осіб або на 31,25% в порівняні з потребою та 25 осіб або на 26,67% в порівняні з минулим звітним періодом. Чисельність службовців і в тому числі спеціалістів перевищує потребу на 2 особи або на 3,0% службовці і на 3,64% спеціалісти. Змін у чисельності керівництва підприємства не відбулося.
Таким чином підприємство забезпечено в повній мірі керівниками, чисельність спеціалістів перевищує потребу, а робітниками та працівниками не основної діяльності підприємство незабезпечене.
Далі необхідно вивчити структуру трудових ресурсів.
Таблиця 10. Структура трудових ресурсів підприємства
Показник 2005
рік Потреба 2006
рік
кількість осіб питома вага, % кількість осіб питома вага, % кількість осіб питома вага, %
Працівники основної діяльності, всього: 130 100 125 100 120 100
а) робітники 80 61,5 62 49,6 55 45,8
б) службовці: 50 38,5 63 50,4 65 54,2
- керівники 8 6,2 8 6,4 8 6,7
- спеціалісти 42 32,3 55 44 57 47,5
З даних таблиці видно, що найбільшу питому вагу в структурі працівників основної діяльності займають службовці, у 2006 р. їх питома вага становить 54,2% це на 3,8% більше, ніж потреба, і на 15,7% більше, ніж у 2005 р. Питома вага робітників теж зменшилася у порівняні з потребою на 3,8% та в порівнянні з 2005 р. на 15,7% збільшилася. В структурі службовців найбільшу питому вагу становлять спеціалісти. У звітному році в порівняні з 2005 р. та потребою дещо зросла частка і керівників і службовців.
Таким чином, відбулися суттєві зміни в структурі робітників і спеціалістів Держнасінінспекції.
Проаналізуємо показники руху робочої сили за наступними формулами 8:
1. Коефіцієнт обороту по прийому:
(15)
2. Коефіцієнт обороту по звільненню:
. (16)
3. Коефіцієнт плинності кадрів:
(17)
де ЧП - чисельність працівників;
ТД - трудової дисципліни.
4. Коефіцієнт загального обороту:
. (18)
Таблиця 11. Показники руху робочої сили
Показники 2005
рік 2006
рік Відхилення
(+;-)
Середньоспискова чисельність працівників, осіб 145 138 -7
Прийнято працівників 5 7 2
Вибуло працівників в т. ч.: 4 3 -1
- з власного бажання, осіб 3 1 -2
- звільнення за порушення трудової дисципліни, осіб 5 2 -3
Коефіцієнт обороту по прийому 0,034 0,051 0,017
Коефіцієнт обороту по звільненню 0,027 0,022 -0,005
Коефіцієнт плинності кадрів 0,05 0,02 -0,03
Коефіцієнт загального обороту 0,062 0,072 0,01
З проведених розрахунків видно, що кількість працівників що прийняті на роботу зросла в 2006 р. в порівнянні з 2005 р. на 2 особи. Відповідно зріс Коефіцієнт обороту по прийому на 1,7. Таким чином у 2006 р. частка працівників, що прийняті на підприємство у середньосписковій чисельності працівників становить 5,1, а у 2005 р. 3,4.
Відбулося зменшення у звітному році на 1 особу кількості працівників, що вибули з досліджуваного підприємства, але так як середньоспискова чисельність працівників зменшилася на 7 осіб, відбулося зменшення Коефіцієнт обороту по звільненню на 0,5%. Частка працівників, що звільнені з підприємства у середньосписковій чисельності працівників становить 2,2% у 2006 р. проти 2,7 у 2005 р. За аналізований період зменшення кількості працівників, що вибули за власним бажанням на 2 осіб, та за порушення трудової дисципліни на 3 особи, тому Коефіцієнт плинності кадрів зменшився на 3%. Таким чином частка працівників що вибули с власного бажання та за порушення трудової дисципліни у їх середньосписковій чисельності становить 2% у 2006 р. та 5% у 2005 р. Частка працівників що прийняті та звільнені з підприємства у їх середньосписковій чисельності становить 7,2% у 2006 р. та 6,2% у 2005 р., тобто збільшилася на 1%.
Таким чином, підприємство забезпечене не в повній мірі робітниками і працівниками неосновної діяльності, зміни в структурі суттєві, а рух робочої сили знаходиться майже на рівні попереднього року.
2.4. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства
Кінцевим результатом діяльності підприємства є прибуток (збиток). Згідно по П(с)БО 3 Прибуток - це провідний показник господарської діяльності 2. За його допомогою визначається рівень рентабельності - головна характеристика ефективності функціонування підприємства.
Основними завданнями аналізу є контроль за виконанням планів одержання прибутку в цілому та за окремими видами; виявлення резервів збільшення прибутку.
Аналіз фінансових результатів доцільно розпочати з дослідження змін чистого прибутку, оскільки він відображає суму доходу, яка залишається у розпорядженні підприємства.
Дані для розрахунків взяті з Форми 2 «Звіт про фінансові результати за 2005-2006 роки» (Додаток 4)
Таблиця 12. Аналіз фінансових результатів роботи підприємства
Найменування показників 2005
рік 2006
рік Відхилення (+; -)
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 35968 10668 -25300
Податок на додану вартість 5995 1778 -4217
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції 29973 8890 -21083
Собівартість реалізованої продукції 21865 7143 -14722
Інші операційні доходи 4 2 -2
Інші операційні витрати 82 6957 6875
Чистий прибуток 4641 -
Чистий збиток - 7270 -
З даних таблиці видно, що досліджуване підприємство у 2006 р. одержало дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в розмірі 10668 тис. грн., що на 25300 менше за попередній рік. Враховуючи, що податок на додану вартість становить 1778 тис. грн. у 2006 році, що на 4217 тис. грн. менше у порівнянні з 2005 р., чистий дохід підприємства склав 8890 тис. грн., що на 21083 тис. грн. менше у порівняні з попереднім роком. Собівартість реалізованої продукції зменшилася у порівнянні з попереднім роком на 14722 тис. грн. і склала 7143 тис. грн.
Також підприємство отримало інші операційні доходи в 2006 р. в сумі 2 тис. грн., але понесло інші операційні витрати в сумі 6957 тис. грн., що на 6875 більше у порівняні з попереднім роком. Тому у 2005 році Держнасінінспекція мала прибуток 4641 тис. грн., а у 2006 році збиток в сумі 7270 тис. грн., через зменшення доходів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 10668 тис. грн. та значний розмір інших операційних витрат.
Таким чином підприємство є збитковим у звітному році.
3. Аналіз ліквідності та платоспроможності Бахмацької
районної державної насіннєвої інспекції
Одним із етапів аналізу фінансового стану підприємства є оцінка ліквідності та платоспроможності.
Платоспроможність можливість підприємства своєчасно задовольнити платіжні зобовязання. Ліквідність здатність підприємства перетворити свої активи в грошові кошти для покриття боргових зобовязань. Від рівня ліквідності підприємства залежить платоспроможність. Разом з тим ліквідність характеризує як поточний стан розрахунків, так і перспективний. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але втратити її в майбутньому.
Недостатня ліквідність, як правило, означає, що підприємство невзмозі скористатися новими вигідними комерційними можливостями. На цьому рівні недостатня ліквідність означає, що немає свободи вибору, і це обмежує свободу дій керівництва.
Більш значна нестача ліквідності свідчить, що підприємство не може оплатити свої поточні борги та зобовязання. Це може призвести до інтенсивного продажу довгострокових вкладень та активів, а в найгіршому випадку - до неплатоспроможності і банкрутства.
Для власників підприємства недостатня ліквідність може означати зменшення прибутковості, втрату контролю та часткову або повну втрату капіталу.
Для кредиторів недостатня ліквідність у боржника може свідчити про затримку у сплаті відсотків та основної суми боргу.
Таким чином, досліджуючи взаємозалежність ліквідності та платоспроможності, слід зазначити, що ліквідність є менш динамічною категорією, ніж платоспроможність. Справа в тім, що в міру стабілізації виробничої діяльності підприємства в нього поступово складається певна структура активів і джерел коштів, різкі зміни якої порівняно рідкі. Тому показники ліквідності звичайно варіюють у певних цілком передбачуваних межах, що й дає підстави аналітичним агентствам розраховувати та публікувати середньогалузеві і середньо гру по в і значення цих показників для використання у міжгосподарських порівняннях і як орієнтири при відкритті нових напрямів виробничої діяльності.
Ось чому аналізу ліквідності надається важливе значення. Якщо підприємство не може погасити свої поточні зобовязання в міру того, як наступає строк їх оплати, його подальше існування ставить під сумнів.
Аналізуючи платоспроможність Держнасінінспекції, проаналізуємо ії ліквідність за 2005 – 2006 роки.
Проведено аналіз ліквідності балансу за 20052006 роки. Дані для розрахунків взяті з Форми 1 "Баланс за 2005 - 2006 роки" (Додаток 2,3)
Таблиця 13. Аналіз ліквідності балансу за 2005 рік
№
з/п Групи активів На початок періоду,
тис. грн. На кінець періоду,
тис. грн. Групи зобовязань,
тис. грн. На початок періоду,
тис. грн. На кінець періоду,
тис. грн. Відхилення
(+; -)
на початок періоду,
тис. грн. на кінець періоду,
тис. грн.
1 А1 7150 8442 П1 16190 18216 -9040 -9774
2 А2 1163 1343 П2 220 154 943 1189
3 А3 20880 20933 П3 500 400 20380 20533
4 А4 11017 10852 П4 23300 22800 -12283 -11948
Баланс 40210 41570 Баланс 40210 41570 - -
Дані таблиці свідчать про неліквідність балансу Держнасінінспекції у 2005 р., так як рівня ліквідності має вигляд:
на початок року:
А1<П1, А2>П2, А3>П3, А4<П4;
на кінець року:
А1<П1, А2>П2, А3>П3, А4<П4.
Але не зважаючи на це, підприємство може покрити недолік грошових коштів за рахунок швидко реалізуючих (А2) та повільно реалізуючих (А3) активів.
Таблиця 14. Аналіз ліквідності балансу за 2006 рік
№
з/п Групи активів На початок періоду,
тис. грн. На кінець періоду,
тис. грн. Групи зобовязань На початок періоду,
тис. грн. На кінець періоду,
тис. грн. Відхилення
(+; -)
на початок періоду,
тис. грн. на кінець періоду,
тис. грн.
1 А1 8442 8610 П1 18216 17927 -9774 -9317
2 А2 1343 1422 П2 154 108 1189 1314
3 А3 20933 20817 П3 400 350 20533 20467
4 А4 10852 10186 П4 22800 22650 -11948 -12464
Баланс 41570 41035 Баланс 41570 41035 - -
З даних таблиці видно, що баланс підприємства теж не є абсолютно ліквідним:
на початок року:
А1<П1, А2>П2, А3>П3, А4<П4;
на кінець року:
А1<П1, А2>П2, А3>П3, А4<П4.
Так, на підприємстві не вистачає грошових коштів на погашення найбільш термінових зобов’язань. Позитивним моментом є значне зменшення недоліку грошових коштів на кінець 2006 року: на початок року – 9774 тис. грн. та на кінець року - 9317 тис. грн.
Із вище сказаного розраховуємо показники ліквідності за формулами (2, 3, 4).
Проведемо розрахунок показників ліквідності.
Таблиця 15. Показники ліквідності підприємства за 2005 рік
№
з/п Показники На початок періоду На кінець періоду Відхилення
(+; -)
1 Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,43 0,46 0,03
2 Коефіцієнт поточної ліквідності 0,51 0,53 -4,01
3 Коефіцієнт покриття 1,78 1,67 -0,11
Дані таблиці свідчать, що коефіцієнт абсолютної ліквідності на початок 2005 року складає 0,43 , а на кінець 2005 року - 0,46 і є більшим за нормативне значення. Так як, коефіцієнт абсолютної ліквідності становить 0,43, то підприємство на початок періоду спроможне погасити 43% поточної заборгованості за рахунок наявних грошових коштів. На кінець періоду значення даного коефіцієнта змінилося і становило 0,46, що свідчить про можливість підприємства погасити 46% своїх поточних зобов’язань за рахунок наявних грошових коштів. Даний показник говорить про достатній розмір грошових коштів підприємства.
З розрахунку коефіцієнт поточної ліквідності на кінець 2005 року становить 0,53, що менше нормативу і свідчить, проте що за рахунок грошових коштів та дебіторської заборгованості Держнасінінспекція може погасити 53% своїх поточних зобов’язань. На початок 2005 року значення цього показника зменшується і становить 0,51, що є менше за нормативне значення, тобто у підприємства відчувається нестача дебіторської заборгованості.
Коефіцієнт покриття як на початок, так і на кінець 2005 р. не відповідає нормативному значенню, тобто Держнасінінспекція не має можливість покрити поточні зобов’язання за рахунок власних оборотних коштів. Тобто на підприємство на кінець року на кожну гривню поточних зобов’язань підприємства приходилося 1,67грн. поточних активів, що на 0,11 менше ніж на початок року.
Таблиця 15. Показники ліквідності підприємства за 2006 рік
№
з/п Показники На початок періоду На кінець періоду Відхилення
(+; -)
1 Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,46 0,48 0,02
2 Коефіцієнт поточної ліквідності 0,53 0,57 0,04
3 Коефіцієнт покриття 1,67 1,71 0,04
Дані таблиці свідчать, що коефіцієнт абсолютної ліквідності на початок 2006 р. складає 0,46 , а на кінець 2006 р. - 0,48, він є більшим за нормативне значення. Так як, коефіцієнт абсолютної ліквідності становить 0,48, то підприємство на кінець 2006 р. спроможне погасити лише 48% поточної заборгованості за рахунок наявних грошових коштів, що на 0,02% перевищує даний показник на початок року.
З розрахунків коефіцієнта поточної ліквідності видно, що на кінець 2006 р. за рахунок грошових коштів і дебіторської заборгованості Держнасінінспекція може погасити 57% своїх поточних зобов’язань, що відповідає нормативному значенню. На початок року підприємство мало недостатній розмір дебіторської заборгованості, тому мало низький рівень коефіцієнта поточної ліквідності.
Коефіцієнт покриття як на початок, так і на кінець 2005 р. не відповідає нормативному значенню, тобто Держнасінінспекція не має можливість покрити поточні зобов’язання за рахунок власних оборотних коштів. Тобто підприємство на кінець року на кожну гривню поточних зобов’язань підприємства приходилося 1,71 грн. поточних активів, що на 0,04 менше ніж на початок року.
Крім показників ліквідності розраховують показники платоспроможності. Аналізуючи платоспроможність Держнасінінспекції, проаналізуємо ії коефіцієнти.
Таблиця 16. Показники платоспроможності підприємства за 2005 рік
№
з/п Показники На початок періоду На кінець періоду Відхилення
(+; -)
1 Коефіцієнт абсолютної платоспроможності 1,04 1,21 0,17
2 Коефіцієнт термінової платоспроможності 1,04 1,21 0,17
3 Коефіцієнт проміжної платоспроможності 1,18 1,38 0,2
4 Коефіцієнт загальної платоспроможності 4,23 4,50 0,27
З даних таблиці видно, що коефіцієнт абсолютної та термінової платоспроможності на початок 2005 р. становить 1,04, а на кінець 2005 р. - 1,21, він є більшим за нормативне значення. Тобто підприємство на кінець року на кожну гривню грошових коштів має 1,04 грн. поточних зобовязань, що на 0,17 більше ніж на початок року.
Розрахований коефіцієнт проміжної платоспроможності говорить про те, що на кінець 2005 р. за рахунок грошових коштів і дебіторської заборгованості підприємство може погасити 138% своїх короткострокових зобовязань, що перевищує нормативне значення.
На початок 2005 р. підприємство мало недостатній розмір поточних зобовязань, тому мало низький рівень коефіцієнта проміжної платоспроможності.
Коефіцієнт загальної платоспроможності показує, що оборотні активи підприємства в чотири раза перевищують його поточні зобовязання. Тобто, підприємство на кінець року на кожну гривню поточних зобовязань мало 4,05 грн. оборотних активів, що на 0,27 більше, ніж на початок року, але відповідає нормативним значенням.
Таблиця 17. Показники платоспроможності підприємства за 2006 рік
№
з/п Показники На початок періоду На кінець періоду Відхилення
(+; -)
1 Коефіцієнт абсолютної платоспроможності 1,21 1,39 0,18
2 Коефіцієнт термінової платоспроможності 1,21 1,39 0,18
3 Коефіцієнт проміжної платоспроможності 1,38 1,61 0,23
4 Коефіцієнт загальної платоспроможності 4,40 4,50 0,1
З даних таблиці видно, що коефіцієнт абсолютної та термінової платоспроможності на початок 2006 р. становить 1,21, а на кінець 2006 р. - 1,39, він є більшим за нормативне значення. Тобто підприємство на кінець року на кожну гривню грошових коштів приходиться 1,39 грн. поточних зобовязань, що на 0,18 більше ніж на початок року.
Розраховуючи коефіцієнт проміжної платоспроможності видно, що на кінець 2006 р. за рахунок грошових коштів і дебіторської заборгованості підприємство може погасити 139% своїх короткострокових зобовязань, що перевищує нормативне значення.
На початок 2006 р. підприємство мало недостатній розмір поточних зобовязань, тому мало низький рівень коефіцієнта проміжної платоспроможності.
Коефіцієнт загальної платоспроможності показує, що оборотні активи підприємства в два раза перевищують його поточні зобовязання. Тобто підприємство на кінець року на кожну гривню поточних зобовязань приходилося 4,50 грн. оборотних активів, що на 0,1 більше ніж на початок року, але відповідає нормативним значенням.
Таким чином, підприємство за ліквідністю балансу в 2005 - 2006 р. р. не є абсолютно ліквідним.
Розраховані показники ліквідності за 2005 р. - 2006 р. показують, що підприємство є ліквідним, воно має достатньо грошових коштів, але недостатню дебіторську заборгованості та можливість підприємства покрити свої поточні зобовязання за рахунок власних оборотних коштів.
4. Рекомендації по підвищенню ліквідності та платоспроможності
Однією з найскладніших проблем української економіки є налагодження ефективної розрахунково-платіжної системи.
Проблема кризи платоспроможності вітчизняних підприємств складна й багатогранна.
Суттєвою ознакою ліквідності є формальне перевищення оборотних активів над короткостроковими пасивами. Водночас варто уникати ситуації збереження залишків коштів та інших резервів високоліквідних активів на довгий термін поза виробничим процесом, бо це призводить до зниження рентабельності виробництва. Про погіршення можливостей ліквідності Держнасінінспекції свідчить збільшення іммобілізації власних обігових коштів чи появи неліквідів: простроченої дебіторської заборгованості, векселів одержаних, тощо. У таблиці 18 розкрито фактори, які впливають на збільшення або зменшення ліквідності Держнасінінспекції.
Таблиця 18. Фактори, які впливають на збільшення або зменшення ліквідності Держнасінінспекції
Фактори, що впливають на збільшення ліквідності Фактори, що впливають на зменшення ліквідності
Одержання довгострокового кредиту Погашення довгострокових позик
Інвестування капіталу Грошові виплати
Прибутки Збитки
Амортизаційні відрахування Податки на дохід від до оцінених активів
Скорочення дебіторської заборгованості Інвестиції в основні засоби
Скорочення запасів Збільшення дебіторської заборгованості
Повернення наданих позик Погашення короткострокових кредитів
Продаж необоротних активів Використання резервних фондів
Розглядаючи проблему неплатежів слід виділити два найважливіших аспекти: закономірні обсяги взаємних боргів підприємств у вигляді дебіторсько-кредиторської заборгованості та рівень істинної, реальної неплатоспроможності підприємств.
Для проведення цілеспрямованої технічної політики необхідна не тільки раціональна амортизаційна політика. Витрати на амортизацію високі, вони базуються на довільній індексації основних активів, тобто історично — на вартості будівництва або вартості купівлі обладнання. Це включає амортизацію та оподаткування актинів, які не використовуються підприємством і для яких немає перспективи подальшою використання. Хоча витрати на амортизацію високі, необхідно щоб темпи підвищення споживчих якостей нової техніки випереджали темпи амортизації. За наявними оцінками, якість нового обладнання повинна мати перевагу над старим на 40— 50%, а для цього необхідне збереження наукового потенціалу, висококваліфікованих робітників та інженерних кадрів, що потребує додаткових витрат.
У всіх галузях збільшення затрат зумовлене зростанням тарифів на енергоносії. І, як правило, це негативно впливає на фінансовий стан Держнасінінспекції: коли вона підвищує ціну хоча б на величину збільшення затрат на ці ж енергоносії, то продукція стає неконкурентною в напрямі цінової політики. Крім цього, зайнятість працівників на підприємствах зберігається майже на тому рівні, що й 5 років тому, однак більшість працівників не виходить на роботу й не отримує заробітної плати, але нарахування заробітної плити та соціальних виплат здійснюється. Це основні причини зростання боргів Держнасінінспекції без перспективи їх повернення. Спроби вітчизняного виробника підвищити ціни на свою продукцію призводять до звуження ринку і наповнення його імпортними товарами.
До об'єктивної реальності слід віднести і той факт, що в умовах зниження рентабельності та чинної системи оподаткування, як правило, неможливо самостійно поповнити обігові кошти. Податкові й обов'язкові платежі становлять 45% ВВП.
Однією з важливих обставин є те, що впродовж усього періоду реформ у бюджет сплачувався інфляційний податок, оскільки оподаткування прибутку здійснювалося без перерахунку фінансового результату в реальну величину відповідно до зростання інфляції. Враховувалася тільки його номінальна, а не реальна величина, яка на практиці перетворювалася у збитки. Більше того, декларуючи монетаризм, уряд намагався застрахувати себе від негативних наслідків власних реформ — кризи, збуту, неплатежів, оскільки прибуток розраховувався із обсягу не реалізованої, а відвантаженої продукції. Подібна картина спостерігається з ПДВ, що стосується експортних операцій. І сьогодні це вже відпрацьований механізм перекачування обігових коштів підприємств у доходи бюджету у вигляді авансових платежів.
Основою підвищення платоспроможності Держнасінінспекції може стати також упорядкування її взаємовідносин із бюджетом. Зокрема, сьогодні не знімається питання інфляційного податку на підприємство, коли інфляція використовується як невидиме фінансування доходів бюджету. Для запобігання такій ситуації необхідно регулярно індексувати всі обмежувачі доходів підприємств, які виступають в абсолютних сумах, наприклад неоподатковуваний мінімум заробітної плати, що відноситься на витрати підприємства і реалізацію продукції. Необхідне реальне визначення темпів інфляції без маніпуляцій навколо розрахунку даного показника, з урахуванням прихованої інфляції, яка виникає за рахунок систематичної затримки виплати заробітної плати. Відповідно до вимог Міжнародного бухгалтерського стандарту Держнасінінспекції слід проводити коригування фінансових звітів про прибутки і збитки залежно від індексу цін. Надалі необхідно скасувати обов'язкову попередню оплату платежів у бюджет. Із метою забезпечення умов хоча б для простого відтворення не можна допускати перекачування в бюджет капітальної вартості підприємства.
Висновоки і пропозиції
Платоспроможність підприємства та його фінансовий стан – найважливіші характеристики економічної діяльності підприємства.
Досліджуючи взаємозалежність ліквідності та платоспромож¬ності, слід зазначити, що ліквідність є менш динамічною катего¬рією, ніж платоспроможність. Справа в тім, що в міру стабілізації виробничої діяльності підприємства в нього поступово склада¬ється певна структура активів і джерел коштів, різкі зміни якої порівняно рідкі. Тому показники ліквідності звичайно варіюють у певних цілком передбачуваних межах, що й дає підстави аналі¬тичним агентствам розраховувати та публікувати середньогалузеві і середньогрупові значення цих показників для використання у міжгосподарських порівняннях і як орієнтири при відкритті но¬вих напрямів виробничої діяльності.
Аналіз платоспроможності та ліквідності було наведено на прикладі Держнасінінспекції.
Узагальнюючі всі проведені розрахунки ліквідності та платоспроможності за 2005 – 2006 роки можна впевнено сказати, що Держнасінінспекція є платоспроможна, тобто здатна своєчасно і в повному обсязі виконати розрахунки за короткостроковими зобов’язаннями.
Аналізуючи структуру і технічний стан основних засобів Держнасінінспекції, можна сказати, що найбільшу питому вагу на кінець 2006 р. становлять будинки, споруди, передавальні пристрої - 83,51%, машин та обладнання - 10,69%. Найменшу питому вагу в структурі основних засобів складають транспортні засоби - 4,98% та інструменти, прилади, інвентар - 0,82%. В аналізі технічного стану на кінець 2006 р. 203,8% вартості основних засобів перенесено на новий продукт, а 42,5% основних засобів придатні до використання.
При аналізі трудових ресурсів підприємство забезпечене не в повній мірі робітниками, їх чисельність зменшилася на 31,25% та працівниками не основної діяльності - 28,57%. Також суттєві зміни відбулися в структурі трудових ресурсів. Найбільшу питому вагу в структурі працівників не основної діяльності займають службовці, у 2006 р. їх питома вага становить 54,2% це на 15,7% більше, ніж у 2005 р. Найменшу питому вагу займають робітники - 45,8%, що у порівнянні з 2005 р. збільшилися на15,7%.
До пропозицій з платоспроможності та ліквідності Держнасінінспекції, перш за все, необхідно віднести недопущення утворення дебіторської та кредиторської заборгованості за рахунок:
- проведення та удосконалення політики кредитування, застосовуючи систему оцінки банками кредитоспроможності покупців;
- планування обсягу виручки від реалізації про¬дукції в кредит по місяцях;
- проведення аналізу фінансового стану контрагента;
- укладання угод з постачальниками на вигідних для підприємствах умовах оплати;
- нормування поточних потреб у коштах для, наприклад, мінімальної заборгованості по заробітній платі; мінімальної заборгованості за резервом, майбутніх пла¬тежів; надлишку власних джерел формування оборотних активів; структура інших джерел; структура позикових активів тощо;
- формування резервів для погашення кредиторської заборгованості.
Зменшення дебіторської заборгованості на Держнасінінспекції можна здійснити за допомогою:
- стягнення звичайним шляхом (отримання сплати по рахункам);
- передачи дебіторської заборгованості третій особі (в якості застави при кредитуванні, факторинг, уступка права вимоги).
Отже, Державну насіннєву інспекцію можна вважати платоспроможною і ліквідною.
Список використаної літератури
1. Положення (стандартів) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. №87 // Все про бухгалтерський облік. - 2007. - №18. - С. 5 - 10.
2. Положення (стандартів) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. №87 // Все про бухгалтерський облік. - 2007. - №18. - С. 10-14.
3. Положення (стандартів) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. №92 // Все про бухгалтерський облік. - 2007. - №18. - С. 22 - 26.
4. Білик М. Д., Павловські О. В., Притуляк Н. М., Невмержицька Н. Ю. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. - 2-ге вид., без змін. - К.: КНЕУ, 2007. - 592 с.
5. Богров В. П., Богрова І. В. Економічний аналіз: Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 160 с.
6. Дієва Н. М., Дедіков О. І. Фінансовий аналіз. Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 328 с.
7. Економічний аналіз: Навч. посіб. для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит», за ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. - Ж.: ПП «Рута», 2003. - 546 с.
8. Економічний аналіз: Навч. посіб. / М. А. Болюх, В. З. Борчевський, М. І. Горбатюк, за ред. акад. НАНУ, проф. М. Г. Чумаченька. - К.: КНЕУ, 2001. - 540 с.
9. Івахненко В. М. Курс економічного аналізу: Навч. посіб. - 2-ге вид., стер. - К.: Знання Прес, 2001. - 206 с.
10. Ізмайлова К. В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. - 2-ге вид., стер. - К.: МАУП, 2001.
11. Коробов М. Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. - 378 с.
12. Мних Є. В. Економічний аналіз: Підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 412 с.
13. Мес В. О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. посіб. К.: Вища шк., 2003. - 278 с.
14. Подольська В. О., Варіш О. В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2007. - 488 с.
15. Попович П. Я. Економічний аналіз діяльності субєктів господарювання. Підручник. - Т.: Економічна думка, 2001. - 454 с.
16. Савіська Г. В. Економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. - 2-ге вид., випр. і доп. - К.: Знання, 2005. - 662 с.
17. Салига С. Я., Дацій М. В., Корецька С. О., Нестеренко М. В., Салила К. С. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 210 с.
18. Селезнева Н. Н., Иопова А. С. Финансовый анализ: Учеб. пособ. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 356 с.
19. Смаленюк С. С. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. - Х.: НВП «Еврика» ТОВ, 2002. - 380 с.
20. Тарасенко Н. В. Економічний аналіз. Навч. посіб. - 4-те вид., стер. - Л.: «Новий Світ - 2000», 2006. - 344 с.
Додатки
