Тема: Фондовий ринок: сутність, структура, проблеми та перспективи розвитку в умовах сучасної України
ПЛАН
Вступ 3
Розділ 1. Місце та економічна роль фондового ринку 5
1.1. Поняття фондового ринку, його структура, види та особливості функціонування 5
1.2. Особливості біржового та позабіржового фондових ринків 12
1.3. Інфраструктура фондового ринку 16
Висновки до першого розділу 18
Розділ 2. Стан та перспективи розвитку фондового ринку України 19
2.1. Аналіз формування і функціонування фондового ринку в Україні 19
2.2. Шляхи оптимізації функціонування фондового ринку в Україні 31
Висновки до другого розділу 39
Висновки 41
Список використаної літератури 43
Додатки 47
ВСТУП
На початку 90-х років Україна стала на шлях створення ринкової економіки. Ринкова трансформація економіки України передбачає не тільки зміни в галузі відносин власності і виробничих відносин, а й найскоріше формування адекватної цим відносинам фінансово-кредитної системи. Формування фондового ринку в Україні є центральною ланкою ринкових перетворень і сприятиме оздоровленню економіки в цілому, інвестуванню її стрижневих галузей і об’єктів, прискоренню процесу приватизації державного майна.
При гармонійному розвитку фондового ринку, розвинутій інфраструктурі, налагодженому правовому забезпеченні механізмів захисту інтересів всіх учасників — інвесторів, емітентів, посередників — він є потужним прискорювачем економічного розвитку будь-якої країни.
Розділ 1
Місце та економічна роль фондового ринку
1.1. Поняття фондового ринку, його структура, види та особливості функціонування
Фондовий ринок є системою економічних та правових відносин, пов’язаних із випуском та обігом цінних паперів.[39, с.358]. Фондовий ринок зародився в надрах ринку споживчих товарів. Перші операції з цінними паперами відбувалися на оптових ринках і товарних біржах. Хронологію розвитку фондового ринку у світі наведено в дод. А.
Фондовий ринок є частиною ринку цінних паперів, що охоплює ринок довготермінових цінних паперів.
Рис.1.1. Узгодження понять «грошовий ринок», «фондовий ринок (ринок капіталу)» і «ринок цінних паперів» [22, с.10]
Завданнями фондового ринку є:
1. Залучення вітчизняного та іноземного капіталу в економіку країни в результаті створення механізму інвестування.
2. Оптимізація галузевої, виробничої та регіональної структури з допомогою переливання капіталу з малорентабельних галузей і регіонів у високорентабельні.
3. Стабілізація курсу національної валюти через стримування інфляції.
4. Створення конкуренції системі банківського кредиту.
5. Економія суспільних витрат обігу, поліпшення системи взаєморозрахунків підприємств.
6. Сприяння реалізації науково-технічних досягнень через створення акціонерних венчурних фірм.
7. Створення умов для інтеграції у світову економічну систему.
Як сегмент фінансового ринку фондовий ринок підлягає класифікації.
Таблиця 1.1.
Класифікація фондових ринків
Структуру фондового ринку наведено на рис. 1.2.
Рис.1.2. Структура фондового ринку.[20, с.187]
Функціями первинного фондового ринку є: організація емісії цінних паперів; розміщення цінних паперів; облік цінних паперів; підтримання балансу попиту і пропозиції на фінансові інструменти.
До процедури емісії входить: прийняття рішення про випуск, підготовка проспекту емісії, держреєстрація випуску і проспекту емісії, виготовлення цінних паперів, передплата, надання звіту про підсумки випуску. Проспект емісії містить дані про емітента, його фінансове становище, майбутній випуск цінних паперів. Він виконує 2 функції: дозволяє зробити висновок про правомірність випуску цінних паперів і захищає інтереси інвесторів.
Андеррайтинг – перша угода у сфері обігу, в процесі якої відбувається перехід папера від емітента до першого власника. [20, с.192]. Розрізняють такі способи андеррайтингу: передплата на цінні папери, яка буває закритою і відкритою; продаж на аукціоні – відкритих торгах, або у вигляді тендера; продаж на комерційному конкурсі, на відміну від аукціону, вимагає від покупців виконання певних фінансових, соціальних умов; інвестиційні торги передбачають продаж пакетів акцій державних і муніципальних підприємств.
Функціями вторинного ринку є: зближення продавців та покупців; сприяння вирівнюванню попиту й пропозиції.
Загальна схема діяльності фондового ринку наведена на рис.1.3.
Рис. 1.3. Схема діяльності фондового ринку
Структура фондового ринку за його учасниками наведена на рис.1.4.
Рис. 1.4. Структура фондового ринку за його учасниками [39, с.361]
Основою організаційної структури фондового ринку є фінансові інститути, які забезпечують трансформацію фінансових ресурсів у цінні папери, а також інститути інфраструктури ринку.
Залежно від функцій учасники фондового ринку поділяються на основні та інфраструктурні. До складу першої належать:
1) емітенти – особи, які випускають цінні папери. Ними можуть бути держава, окремі державні органи, муніципальні органи та інститути, фірми та підприємства, а також банки.
2) інвестори – учасники, які вкладають грошові та інші ресурси в цінні папери з певною метою. Ними виступають індивіди та інститути, рідше – держава в особі казначейства або центрального банку.
3) посередники – це професійні юридичні особи, які мають відповідну державну ліцензію на здійснення одного, декількох або усіх видів посередницької діяльності та надають брокерські, дилерські та андеррайтерські посередницькі послуги щодо цінних паперів.[20, с.199]. Брокерська діяльність — це виконання операцій з цінними паперами на підставі угоди брокера з його клієнтом і за рахунок клієнта. Угода має характер доручення або комісії.[22, с.24]
Дилерська діяльність полягає у здійсненні операцій з цінними паперами від імені дилера і його коштом, що передбачає перепродаж цінних паперів третім особам або формування власного резерву цінних паперів.
4) інститути-регулятори – саморегульовані організації, основною функцією яких є впорядкування відносин із цінними паперами шляхом встановлення правил, стандартів та критеріїв поведінки на ринку (фондові біржі, асоціації брокерів та дилерів із цінних паперів тощо).
5) державні органи регулювання – органи виконавчої влади, які забезпечують виконання відповідних законодавчих актів, здійснюють регулювання ринкових відносин із цінними паперами, контролюють поведінку індивідуальних та інституційних учасників ринку, захищають інтереси інвесторів (комісії з цінних паперів).
Інфраструктурні учасники фондового ринку детально розглянуті в п.1.3.
Стрижнем процесу фондової торгівлі є життєвий цикл паперу: випуск— обіг — погашення. Об’єктом торгівлі на фондовому ринку є цінні папери. Цінні папери – це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам [6].
Це визначення позначає цінні папери першого роду, але в більш широкому розумінні цінні папери використовують для позначення інструментів як першого роду, так і другого роду (похідні фінансові інструменти, що називають деривативами).
Класифікацію цінних паперів наведено в дод. Б.
Найбільш поширеними інструментами на фондовому ринку є акції і облігації.
Акція — цінний папір без установленого терміну обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в ньому, право на участь в управлінні ним, а також на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду і на участь у розподілі майна за ліквідації акціонерного товариства.[6].
Акції можуть бути іменними, на пред'явника, привілейованими та простими. Акції випускає акціонерне товариство, коли створюється, за будь-яких змін форми власності, за злиття з іншим (іншими) акціонерним товариством і за розширення масштабів своєї діяльності збільшенням статутного фонду.
Акція є неподільною. Матеріально акцію репрезентує акціонерний сертифікат, котрий виготовляється друкарським способом з кількома системами захисту.
Звичайна акція засвідчує такі права її власника: а) на участь в управлінні справами акціонерного товариства; б) на одержання дивідендів (не гарантованих і не фіксованих); в) на певну частину майна, яке залишається після ліквідації акціонерного товариства.
Привілейована акція засвідчує такі права її власника: а) на одержання дивідендів, як правило, фіксованих, що виплачуються незалежно від результатів діяльності акціонерного товариства; б) переважне право (порівняно із власниками звичайних акцій): на першочергове одержання дивідендів; на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства за його ліквідації (якщо цей пріоритет передбачено умовами випуску акцій). Виплата дивідендів на привілейовані акції здійснюється в розмірі отриманого акціонерним товариством прибутку, а у разі його нестачі виплата дивідендів на привілейовані акції здійснюється з резервного фонду. Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10% статутного фонду акціонерного товариства.
Дивіденд — це частина загальної суми чистого прибутку акціонерного товариства, яка розподіляється між акціонерами у вигляді певної частки від вартості їхніх акцій, тобто пропорційно кількості акцій кожного акціонера.
Дохідність від дивідендів обчислюється за формулою:
, (1.1)
де φк— дохідність від дивідендів; Д — одержані дивіденди в загальній сумі; Ц— ціна купівлі акції.
Дохідність від продажу акції обчислюється за формулою:
, (1.2)
де φпр — дохідність від продажу акцій; Цпр — ціна продажу акцій. Власник акцій може одержати дохід від дивідендів і дохід від наступного продажу акцій. У цьому разі дохідність обчислюється за формулою:
, (1.3)
де φ — кінцева (інтегральна) дохідність.
Після нескладних алгебраїчних перетворень формула матиме вигляд:
. (1.4)
З цього рівняння випливає, що ціна акції прямо пропорційна сумі двох доходів (Д + Цпр) і обернено пропорційна дохідності (φ+1).
Акція має вартість. Номінальна вартість акції указується на лицьовому боці. Ринковою ціною (вартістю) є ціна (вартість) акції на кожний даний момент на ринку цінних паперів. Її рівень визначається попитом і пропозицією. Емісійна вартість визначається за випуску акцій: саме за нею продають акції першому покупцеві. Балансова вартість - це вартість однієї акції, коли б акціонерне товариство підлягало ліквідації в даний момент. Цей вид вартості називають також «книжковою» вартістю, а величина її обчислюється поділом акціонерного капіталу на кількість акцій товариства.
Облігація — це цінний папір, що засвідчує внесення її власником певної суми коштів і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в умовлений термін з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачене умовами випуску). [6]
Випускаються облігації таких видів: а) внутрішніх республіканських і місцевих позик; б) облігації підприємств. Державним облігаціям властива висока надійність. Причина тому — платоспроможність держави, яка має великі фінансові активи.
Облігації випускаються на різні терміни й умовно поділяються на короткотермінові (до 3 років), середньотермінові (від 3 до 7 років) і довготермінові (від 7 до 30 років). За ознакою забезпеченості всі облігації можна поділити на забезпечені (із заставою) й незабезпечені (без застави).
Виходячи зі способу погашення, облігації класифікуються на серійні, котрі погашаються послідовно цілими серіями через певні проміжки часу, і на ординарні, які викуповуються емітентом кожна окремо з настанням часу погашення.
Ставка в облігаціях може бути твердою (фіксованою) для періодичної виплати доходів у вигляді відсотків або змінною (плаваючою), що залежить від кон'юнктури на ринку облігацій (зростаюча відсоткова ставка є стабілізуючим елементом за умов інфляції).
Також до цiнних паперiв належать казначейськi зобов’язання. Це вид цiнних паперiв на пред’явника, що розмiщуються виключно на добровiльних засадах серед населення, засвiдчують внесення їхнiми власниками грошових коштiв до бюджету й дають право на одержання фiнансового доходу.[49, с. 32]
Ощадний сертифiкат - письмове свiдоцтво банку про депонування грошових коштiв, яке засвiдчує право вкладника на одержання пiсля закiнчення встановленого строку депозиту й вiдсоткiв. [50, с.224]
Інвестиційний сертифікат — цінний папір, який випускається компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та засвідчує право власності інвестора на частку в пайовому інвести ційному фонді.[50, с.224]
Ф'ючерсна операція — це господарська операція суб'єкта підприємницької діяльності, що передбачає придбання (продаж) ф'ючерсної угоди, тобто зобов'язання придбати (продати) цінні папери у домовлений час у майбутньому, за ціною, встановленою у момент домовленості про угоду. При цьому покупець (продавець) ф'ючерсної угоди може відмовитись від її виконання тільки за згодою іншої сторони.[22, с.58]
Розділ 2
Стан та перспективи розвитку фондового ринку України
2.1. Аналіз формування і функціонування фондового ринку в Україні
Інвестиційна привабливість України в цілому залежить від багатьох факторів - політичного середовища, інвестиційної політики, приватизаційної політики, впливу податкової політики, інформаційної політики (див. дод. Г)
Формування недержавного сектора економіки і створення акціонерних товариств (спочатку комерційних банків, а згодом посередницьких і промислових підприємств) призвели до попиту на відсутній у нас за останні сімдесят років товар - цінні папери. Так на початку 90-х років розпочався процес створення або відродження національного ринку цінних паперів, який має свої історичні передумови.(див. дод.Д)
Історичний метод дає змогу проаналізувати основні етапи становлення і розвитку фондового ринку України.
Перший етап: з 1991 р. по 1994 р. Незважаючи на те, що саме у 1991 році було дано законодавчий "старт" розвитку фондового ринку України у зв'язку з прийняттям ключових законів щодо діяльності акціонерних товариств та випуску і обігу цінних паперів (Закони України "Про господарські товариства", "Про цінні папери і фондову біржу"), цей етап характеризується вкрай низькими темпами розвитку фондового ринку. Насамперед, це пов'язано з повільними темпами приватизації, повною відсутністю необхідної інфраструктури. Практично був відсутній вторинний ринок цінних паперів. Розпорошеність функцій між різними державними органами щодо регулювання фондового ринку не дозволяла в повній мірі забезпечувати процес його гармонійного розвитку.
Другий етап: з 1995 р. по 1999 р. Цей етап характеризується прискоренням темпів приватизації та створенням державної системи регулювання фондового ринку, насамперед, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Законодавчо було визначено принципи та шляхи розвитку ринку цінних паперів - Концепція функціонування та розвитку ринку цінних паперів (1995 р.), Закони України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (1996р.), "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" (1997 р.).
Третій етап: з 2000 року. характеризується пошуком ефективного власника, що зумовило пошук нових систем розподілу власності, продаж об'єктів великої приватизації та активне залучення до приватизаційних процесів зовнішніх інвесторів. Основною відмінністю третього етапу від другого став акцент на грошову приватизацію, розвиток ринкової інфраструктури, створення галузі професійних учасників фондового ринку (брокерських та фінансових компаній), активне входження до українського фондового ринку зовнішнього венчурного капіталу.
Фондовий ринок займає особливе місце в загальній системі ринкової економіки.
Ефективність його функціонування прямо залежить від досконалості законодавчої бази. (див. дод. Е).
Державне регулювання фондового ринку України пройшло ряд етапів. Спочатку згідно із Законом України “Про цінні папери і фондову біржу” функції контролю і регулювання фондового ринку було покладено на Міністерство фінансів України. З початком масової приватизації певні функції почав виконувати Фонд державного майна України. А в результаті акумулювання значних пакетів акцій в інституційних інвесторів контроль за дотриманням норм антимонопольного законодавства почав здійснювати Антимонопольний комітет України.
З метою розвитку фондового ринку України, його контролю і регулювання було прийнято Указ Президента України “Про Державну комісію з цінних паперів і фондового ринку” від 12 червня 1995 року №446/95, згідно з яким було створено спеціальний орган, що регулює ринок цінних паперів. Законом “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” встановлюється, що державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних папрів і фондового ринку (далі ДКЦПФР).
В додатку Ж наведено чотири групи органів державного регулювання фондового ринку України.
До основних учасників фондового ринку належать державні органи регулювання (ДКЦПФР), емітенти, фондові біржі, позабіржові торгівельно інформаційні системи, посередники, інвестори.
Основні завдання ДКЦПФР:
- формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування фондовогого ринку, сприяння його розвитку та адаптації до міжнародних стандартів;
- здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів і їх похідних;
- захист прав інвесторів.
Сьогодні в Україні функціонують такі фондові біржі:
- Українська фондова біржа (УФБ);
- Київська міжнародна фондова біржа(КМФБ);
- Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ);
- Донецька фондова біржа (ДФБ);
- Придніпровська фондова біржа (ПФБ);
- Кримська фондова біржа.
Позабіржові торгівельно-інформаційні системи в Україні:
- Позабіржова фондова торгівельна система (ПФТС);
- Південноукраїнська торгівельно-інформаційна система (ПТІС, м.Миколаїв).
Асоціацією “Позабіржова фондова торговельна система” розроблено, прийнято і вже впроваджується у практику ПФТС-індекс українських цінних паперів. Розраховується на основі простих акцій підприємств, що пройшли лістинг у ПФТС. Якщо підприємство, яке не входить до індексу, з тих чи інших причин вилучається зі списку ПФТС, воно автоматично вилучається також із переліку підприємств, які входять до лістингу. ПФТС-індекс розраховується за принципом ринкового зважування, в основу якого покладено метод арифметичної середньої.
Список використаної літератури
1. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року - №436 – ІV.
2. Указ Президента України “Основні напрямки розвитку фондового ринку України на 2005-2010 роки” від 24.11.05р. №1648 // Урядовий кур’єр. – 2005 – 30.11(228) – Орієнтир – С.7.
3. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року - №435 – ІV.
4. «Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” від 30.10.1996 року №475/96-ВР.
5. Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 року, №710/97-ВР
6. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» реєстр. №7818 від 15.07.2005.
7. Указ Президента України “Про Державну комісію з цінних паперів і фондового ринку” від 12 червня 1995 року №446/95
8. Регулювання ринку цінних паперів в Україні// Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2005 - №5.
9. Азаренкова Г. Стан фондового ринку в Україні // Економіка України. – 2004 - №3 – С.27
10. Бєлозорова Л.С., Калениченко Н.М. Шляхи розвитку фондового ринку// Фінанси України. – 2001 - №12 – С.106-111
11. Блага Н.В. Інформаційна прозорість фондового ринку України // Фінанси України. - №3 – С.90
12. Винницкий В. Украинский фондовый рынок на подъеме // Деньги. – 2005 - №16(65) – С.8
13. Денисенко М. Державна політика розбудови фондового ринку // Ринок цінних паперів України . – 2003 – №1-2 – С.3
14. Карнаух Т. Інститути фондового ринку // Юридичний вісник України. – 2002 - №5 – С.1-8
15. Ковальчук В.М. Загальна теорія економіки (теоретична економіка): Навч. посібник. – Тернопіль: “Астон”, 1998 – С.206-215
16. Колісник М.К., Маслак О.О., Романів Є.М. Фінансовий ринок: Навч.посібник. – Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2004. – С.102-165.
17. Кучеренко В. Новий інструмент оцінки ринку – ПФТС-індекс // Вісник НБУ. – 1998. – Лютий. – С. 37
18. Ляшенко В.И., Рухлядин В.И. Фондовые индексы._ Донецк: ИЭП НАНУ, 1995. – 720
19. Ляшенко В.И., Макогон В.Ю., Международные фондовые индексы. – Донецк, 1995. – С.1
20. Маслова С.О., Опалов О.А. Фінансовий ринок: Навч.посіб. Друге вид., випр. – К.:Каравела, 2003 – С.186-199
21. Міньков В.І., Деякі особливості розвитку фондового ринку України // Фінанси України. –2005. - №12. – С.104-114 .
22. Мозговий О.М. Фондовий ринок: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 1999. – 316с.
23. Морква О. Взлеты и падения непростого года // Финансовые услуги. – 2005 -№6 – С.22-27
24. Наумець І. Біржовий регрес // Галицькі контракти. – 2005 - №13 – С.20-21
25. Назарчук М., О.Скляр. Про заходи щодо розвитку організованого ринку цінних паперів в Україні // Економіка України. – 2005 №12. с.19-24.
26. Олександров А. Розвиток національної депозитарної системи // Цінні папери України. – 2005. - №13(353). - С.9.
27. Охріменко О. Ринок корпоративних облігацій України: тенденції та суперечності // Фінанси України. – 2005 - №12 – С.115-121.
28. Охріменко О. Сучасні проблеми ринку акцій України // Цінні папери України. – 2005. - №3 (343). - . С.12
29. Рак Р. Ринок державних цінних паперів та його ліквідність // Фінанси України. - 2005 - №9 – С. 116-121.
30. Романишин В.О. Попов В.М., Ринок цінних паперів у відтворювальному процесі перехідної економіки // Фінанси України. –1998. - №8. - С .118
31. Румянцев С. Вплив приватизації на на фондовий ринок // Цінні папери України №25 (365) 23 червня 2005 р. - С.6
32. Румянцев С. Біржова приватизація // Цінні папери України. – 2006 - № 2 (394) - С.15
33. Савуляк І. Регуляторні механізми та економічні важелі сприяння ефективності діяльності на ринку цінних паперів // Формування ринкових відносин в Україні. – 2005 - №6 – С.51-61
34. Сіржук Р. Концепція розвитку фондового ринку// Ціннні папери України. – 2005. - №13 (353). - С.8
35. Скрипка Е. Торговать на бирже должны профессионалы // Деньги. – 2005 - №16(65) – С.9
36. Смолянська О.Ю. Фінансовий ринок: Навч.посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – С.267-302.
37. Тарасенко О. роль та місце ринку цінних паперів у забезпеченні інвестиційної складової розвитку економіки // Ринок цінних паперів України. – 2004 - №5-6 – С.49
38. Шапран В. Фондовий ринок в Україні – назріла зміна доктрини розвитку// Цінні папери України. – 2004 - №50 – С.24
39. Шелудько В.М. Фінансовий ринок: Навч.посібник.- 2-ге вид., випр. І доп.- К.: Знання-Прес, 2003. – 535 с.
40. Шестацький О. Становлення фондового ринку України // Банківська справа. – 2001 - №6 – С.57
41. Шкарпова О. Публічні гроші: ІРО – первинне публічне розміщення акцій серед інвесторів // Контракти. – 2006 - №6. – С.16-20.
42. Щербина М. Ринок облігацій України – 2004.// Цінні папери України. – 2005. - №17 (357). - С.10
43. Яценюк А. Фондовий ринок України: проблеми та перспективи розвитку // Вісник НБУ. – 2004 - №11 – С.4-9
44. Емісійна діяльність на ринку цінних паперів http://www.ssmsc.gov.ua/4/2004/3-2.shtml
45. Місце і роль ДКЦПФР у системі органів державної влади http://www.ssmsc.gov.ua/4/2004/1-0.shtml
46. Лисенко С. Про розробку проекту Державної програми розвитку Національної депозитарної системи України на 2004-2010 роки http://www.ndu.gov.ua/publication/content/173
47. Фондовий ринок України (ПФТС) в 2005 році. http://e-tenders.com.ua/stockua/Fondovij_rinok_Ukrayni_PFTS_v_2005.html)
48. Фондовий ринок/www.ineko-invest.com.ua/rus/comments.php?news_id=1923)
49. Фондовий ринок України.-К.:УФБ,1994.С.32-33
50. Основи ринкової економiки.-К.:Либiдь,1995.С.224
