Їли — попотіли, робили — померзли.
|
їсти мастак, а до роботи — ледак.
|
Їсть, аж за вуха не відтягнеш.
|
Їхав до Хоми, а потрапив до куми.
|
Їхав до Хоми, а потрапив до куми.
|
Їхав у ліс, а став біля шинку.
|
Їхала я, їхала і здибала Міхала.
|
Їхали ми, їхали додому, до хати, як приїхали – ні взяти, ні дати.
|
Їхали ми, їхали додому, до хати, як приїхали – ні взяти, ні дати.
|
Їхало помело: в гостях у віхтя було.
|
Очі-завидощі!
|
“Де живешь куличе?”— “В болоті”— “Там же погано!”— “Я привик!”.
|
— ... ато з міста, та ще й (напр. Полтави), то й вірити не хочеться.
|
— А скільки ти бабо піймала горобців?— Оце синку тільки цього піймаю, то ще дев’ять зостанеться, щоб було десять!
|
— Аби свіжа копійка!
|
— Відрізана скиба до хліба не пристане.
|
— Вовка таки до ліса тягне.
|
— Господи, за що ти мене караєш: чи я горілки не п'ю, чи я жінки не б'ю, чи я церкви не минаю, чи я в корчмі не буваю?
|
— Дай Боже нашому теляті, та вашого вовка з’їсти.
|
— Дивиться, як вовк на козу.
|
